Нє-нє-нє!
Нічого не влучно, і нічого не точно (з людської точки - звичайно, я не про літературу). Прямо капризні монстри якісь. Навколо. І навіть чудова кінцівка у вигляді реверансу у бік все тих же монстрів нічого не виправляє. Бо дуже вже ця ложка меду малесенька і виглядає кісточкою для заспокоєння цілої зграї перевертнів. Але якщо все дійсно так, то що ж - не повезло. Але я не думаю що все саме так. А якщо не так, то й твір гротескний. І виглядає кривим дзеркалом для автора.
Коли мене всі аж занадто вже діставали, я сідав і думав: а скількох же я сам, такий дорогоцінний, дістаю. І тоді шальки терезів майже моментально врівноважувались. А ще кажуть розумні люди, що недоліки світу і оточуючих - це зовнішня реакція на наші ж власні вади. І буде так, аж доки ми сам-в-собі щось там не поправимо. Правда смішно. Принаймні я - сміявся.
Нічого особистого, Іринко, просто за чоловічу половину абідна.
Після цих слів автор цього горе-коментаря, на очах читаючих, автоматично перевтілюється в довжелезний ряд героїв-невдах вищеозначеного твору. І зі ним ще чоловік з десять-двадцять-тридцять ще більших невдах, які про жіночу половину понаписали б ще й не такого.
Всіх обнімаю.

З"являється автор попереднього коментаря і з криком: Та ці жінки просто змовилися!!! - грюкає дверима і біжить писати відповідь в захист слабкої чоловічої половини. По дорозі йому трапляються:
1.пивбар
2.гарненьке дівча на тому боці вулиці
3.дегустаційний зал кримських вин
4.кілька гарненьких дівчат і молодиць
5.німецький пивбар з свинячою рулькою
6.всі зустрічні дівчата і молодиці гарненькі і підмигують
і він забуває куди й за чим йшов.

Люди!!! Сергію!!!! Розслабся, які мізантропи? Я ж душею відпочивала за цим віршем, і не тому, що хотіла так дуже опустити чоловічу половину роду людського, а, навпаки, сказати оте прикінцеве "любі мої", яке має на увазі Аня. Справа в тому, що вищою мірою негуманно і по-свинськи ненавидіти таких от суб*єктів. які не досить того що самі себе не люблять (а таки так), а роздаровують усе своє найкраще абсолютно безкорисливо... Щось мене на речугу поперло. що, власне, найпереконливіше доводить мою щиру прихильність. Ну іронік я. Ну забуваю помастити медом язика. Але - всією душею прив*язана до цього типчика чоловіків, яким щедро наділила мене доля. Сподіваюсь, на типчика не образитесь?

Тут виведено загальний тип, писаний із багатьох моїх знайомих. Моє пояснення, про кого (і частково кому) я пишу і живу. Тема моїх гнроїв зайшла одного разу в коментарях, тож я й "подвизалась". Самій цікаво стало: а наскільки ж я їх знаю?

А ви харош гууби дууууути...

Одруківок, як маку, блін...

Дик, по попередньому моєму коментареві ж видно що я абсолютно розслаблений. Тоєсть не такий що рухатись не можу і лежу, споглядаючи стелю, а тіпа веселий і щасливий. І дуже себе люблю, тоесть не так що прямо сам себе, а тіпа надзвичайно з собою дружу - то есть ставлюсь до себе дуже і дуже прихильно.
І, як мені видає, ми тут нічого не виясняємо, а просто спілкуємось. Так що не потрібно нічого пояснювати. Всьо й так зрозуміло.
А це ти їх чудово обізвала - ГНРОЇ.
Саме так - і це ні в якому разі не одруківка, а якщо й вона, то за Фройдом.

Зайшов на вогник, а дєвок немає - порозбігалися...

О, зайшов Вовчик - підтримати дєвчонок (Іринку). Подпєвала. Хто б сумнівався. Я вже зачекався - ну де ж цей Вакуленко-пєрєбєжчік. Який же ти розумний та розважливий, шановний WWW. Вся фішка в тому, що якщо відчуваєш це справедливим, то воно таким для тебе і є. А якщо не відчуваєш - то навпаки. Ти якщо добре пошукаєш, то й 10 чи 15 авторів знайдеш. (А себе рахуй, рахуй - за двох, або й трьох). Але то вже твоє особисте.
Покедава.

Всім дуже спасибі!

Цьомкаючи в кілька десятків щік Татчина і навербованих невдах, Новіцька з прокуреним дискантовим співом "Я дяяякую тобі за теее, що ти завжди зі мноооою..." біжить на пошту слати кількадесят гривень оюному поганцеві з вищеперечислених...

вічно юному поганцеві...

.....