ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю

Віктор Кучерук
2026.03.13 05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...

С М
2026.03.13 05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер

Артур Курдіновський
2026.03.12 23:33
Зимова соната лунає красиво,
Сніжинки легенькі пошиють серпанок.
Казкова новела лягає курсивом -
Краплинки надії прикрасять світанок.

Октави небесні співають блакиттю,
Стражденні рядочки запахли зимою.
Ласкаво засяють минулі століття,

Володимир Бойко
2026.03.12 22:48
Себе, коханого, люби,
Люби шалено й емоційно.
Ти найдорожчий і безцінний
Серед безликої юрби.

Себе, коханого, люби,
Не припиняй ні на хвилину,
Нехай думки до себе линуть

Євген Федчук
2026.03.12 17:24
У часи, як в Україні ще чумакували.
Ішли валки чумацькії по Дикому полю,
Випробовували часто мінливую долю,
Бо усякі небезпеки на них там чигали.
Хижаки та ще, не дай Бог, степові пожежі,
Від яких порятуватись було неможливо.
Чи то в балці налетить

Ігор Шоха
2026.03.12 17:01
                    І
Знищує совкове покоління
бог війни, але цупке коріння
пріє – не пани, і не раби,
а розтерте жорнами судьби
і не пересіяне насіння
під орала іншої доби.
Ера воєн вирушає далі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Петро Скунць (1942 - 2007) / Вірші

 Школа під калиною




Найвища оцінка Редакція Майстерень 6.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ванда Нова 6 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-13 20:09:05
Переглядів сторінки твору 8953
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.791 / 6.25  (5.275 / 5.83)
* Рейтинг "Майстерень" 5.735 / 6.25  (5.086 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.03.09 22:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 11:21:12 ]
Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 11:23:57 ]
Є необхідність написати 20 символів - але хіба можна коментувати цей вірш Майстра? він сам за себе говорить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-01-14 11:39:38 ]
Безумовно варто, Вандо, сказати доброму Майстрові Петрові теплі слова. Сподіваюсь, що наше тепло долине за потрібною адресою. Як і почуття пана Петра до своєї Вчительки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 12:04:18 ]
Від деяких віршів, як оцей - просто бракує слів... Тому скромний читач неспроможний на щось крім захопленого "Браво!" :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-01-14 21:21:33 ]
Чесно скажу: дуже боялася за цей вірш. У мене чогось склалося враження, що як тільки десь ідеться про вчителів на ПМі,то здебільшого це негатив. Вчительки, мовляв, відбивають у дітей охоту до літератури; як не вмієш писати вірші чи аналізувати твори – ставай учителем, ну, щось таке, досить принизливе, як на мій погляд. Та й образливо, що це звучало тут, з вуст людей неабияких. А мені, селянці, все думалося: а хто б читав узагалі вірші, якби не вчителі? Не в тому смислі, що вони читати дітей навчили. Життя не обмежується мегаполісом, я маю на увазі. У провінції гарні поетичні збірки передаються із рук в руки саме серед учителів. Спитайте хоча б Мідянку, чи вистачило йому накладу для бажаючих читати учительок.
А Марію Федорівну я бачила на похороні її улюбленого учня, і знаєте, вона була такою, такою... Це більше за горе, ну, я не посміла навіть підійти. Хай потім розкажу про неї більше.
Дякую усім читачам, за увагу, зацікавленість і Ваше тепло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-18 00:10:51 ]
Пані Василино, учителі, як і учні, бувають дуже різні...
Кажуть у народі, добре того вчити, хто хоче все знати.
А цей вірш не тільки і не стільки про конкретну вчительку, думаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-10-10 22:14:27 ]
Ось так талановиті учні пишуть про своїх учителів...
моя улюблена вчителька казала: щасливий учитель, коли учень перевершив його...
от якби це було здебільшого так, а не навпаки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Матевощук (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-25 12:19:00 ]
Ну, що ж, я теж приєднуюсь, бо більш як "Браво" певно теж не стане слів.

Дійсно, важко пережити, коли в потойбіччя відходять спершу учні вчителів, так само як, коли батьки проводжають своїх дітей в останню дорогу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Венгер Емілія Опаленик (М.К./Л.П.) [ 2011-02-09 17:43:49 ]
Дивно! Аж через 2 роки випадково заблукала на сторінку про Скунця й мою Маму. А в цьому вірші є й про мене
"Потім доля-мачуха наше серце вклинює
в щастя, здавна визнане, але нам – чуже.
А калина все-таки не стає Килиною
і під серцем потайки вогник береже."
Це Петро писав про те, як моя Мама була вагітна мною. А учні, особливо хлопці, які були в неї всі закохані (бо й було за що), ревнували Марію Федорівну до мене, ще не народженої. Адже до цього вся Мамина любов дарована була тільки їм, і тільки їм.
Я теж віршую, хоч і лікар. Десь потім вдарю шапкою сором’язливості об землю - та й опублікуюся у вас.
Емілія Опаленик-Венгер, донька Марії Федорівни Опаленик


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 17:50:58 ]
як цікаво! звичайно, публікуйтеся!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-02-09 17:51:51 ]
Дивовижний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2011-02-14 18:12:33 ]
...так дивно переплітаються Долі!