ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марія Гончаренко (1943) / Проза

 з циклу "Київські медитації". Сталкінг



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-23 21:17:39
Переглядів сторінки твору 3617
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-24 10:12:16 ]
Пані Марія,ви не назвали усі зупинки.Саме на ,,14 кілометрі,, біля села Мала Олександрівка мав дачну дфілянку,куди доїзджав електричкою.Враження осталось жалюгідне від стану самих вагонів,а ще, майже завжди були набиті ніби оселедці у бочці.Завжди стояв на сходах,тому що у вагон не було змоги увійти.Медитації ваші заслуговують поваги ,добре читаються і на мій погляд ,їх було б добре продовжувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-24 20:47:19 ]
Пане Михайле, дякую за увагу і за оцінку та побажання. Прислухаюся.
Так, то правда, - не всі зупинки перелічила, як від Борисполя до Києва. То ми одними стежками ходили...
Це писалося давно, у 2001 р., з натури - о, тоді жахалася, але їздила - син пішов у прийми, у Бориспіль. Так, у тих вагонах як оселедці у діжці о любій годині, крім нічних, та ще із часто-густо зірваними сидіннями... то був жах! А зараз маршрутки курсують, а на залізниці в цьому напрямку вже трохи порядку є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-24 11:12:01 ]
Интересно посмотреть Вашими глазами на незнакомый мне край. Я посмотрел карту. Тысяча км расстояний, а почти что то же самое. Кстати, то, что Вы именуете "кравчучкой" ил "кучмовозом", имеет свою Родину. Это - Ленинград. Я помню картины детства. Бабушки с колесными рюкзаками, с которыми они атаковали магазины, приехав из периферии. Хотя эту сумку на колесиках (они обычно были клетчатыми) катал и я, выполняя, как мне казалось, очень важную миссию. Дед ее презирал. Это касается не столько миссии, как сумки родом из Ленинграда. Но я вижу, что она прижилась и в столице Украины. Неужели до сих пор ничего не изменилось в системе продовольственного снабжения?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-24 21:07:33 ]
Доброго вечора, Алексію ІІІ! А якщо у Вас ще і сірі очі - то картина буде адекватною...
Так, сумки на коліщатках - це витвір, думаю, всього СРСР - я їх теж пам"ятаю ще з тих часів, але саме за керування Кравчука та Кучми ці сумки такими назвами увічнили часи їхнього державного господарювання...
А зараз - супермаркет на супермаркеті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-24 21:19:20 ]
Как ни странно, серые.
А сумки на колесах, наверное, будут существовать до тех пор, пока у людей будут руки, а в городах будет существовать, соответственно, городской транспорт. Ибо только в нем их владельцы съезжаются на свои тусовки, вволю потусовавшись на рынках. Эти сумки называют еще "торпедами". Но, наверное, не везде ))
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-24 21:43:28 ]
Сірі! - Чи не багато збігів! - шульги, сіроокість, пишемо зеркально, та ще зліва направо...
Ні, так у нас ці сумки не називають... ще.
Цікаво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-03 18:04:10 ]
і тут переплуталося - треба: "пишемо... зправа уліво..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-25 20:57:30 ]
Пані Маріє! Коротко, правдиво і образно. Сподобалося. А ще Ваше оповідання нагадало мені чиїсь слова: "Сторозтерзаний Київ і двістірозіп"ятий Я".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-26 10:36:20 ]
Дякую, пане Василю, за увагу і за цю фразу - "Сторозтерзаний Київ і двістірозіп"ятий Я" - гарно сказано. Я не знала.