ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марія Гончаренко (1943) / Проза

 з циклу "Київські медитації". Сталкінг



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-23 21:17:39
Переглядів сторінки твору 4165
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Севрук (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-24 10:12:16 ]
Пані Марія,ви не назвали усі зупинки.Саме на ,,14 кілометрі,, біля села Мала Олександрівка мав дачну дфілянку,куди доїзджав електричкою.Враження осталось жалюгідне від стану самих вагонів,а ще, майже завжди були набиті ніби оселедці у бочці.Завжди стояв на сходах,тому що у вагон не було змоги увійти.Медитації ваші заслуговують поваги ,добре читаються і на мій погляд ,їх було б добре продовжувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-24 20:47:19 ]
Пане Михайле, дякую за увагу і за оцінку та побажання. Прислухаюся.
Так, то правда, - не всі зупинки перелічила, як від Борисполя до Києва. То ми одними стежками ходили...
Це писалося давно, у 2001 р., з натури - о, тоді жахалася, але їздила - син пішов у прийми, у Бориспіль. Так, у тих вагонах як оселедці у діжці о любій годині, крім нічних, та ще із часто-густо зірваними сидіннями... то був жах! А зараз маршрутки курсують, а на залізниці в цьому напрямку вже трохи порядку є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-24 11:12:01 ]
Интересно посмотреть Вашими глазами на незнакомый мне край. Я посмотрел карту. Тысяча км расстояний, а почти что то же самое. Кстати, то, что Вы именуете "кравчучкой" ил "кучмовозом", имеет свою Родину. Это - Ленинград. Я помню картины детства. Бабушки с колесными рюкзаками, с которыми они атаковали магазины, приехав из периферии. Хотя эту сумку на колесиках (они обычно были клетчатыми) катал и я, выполняя, как мне казалось, очень важную миссию. Дед ее презирал. Это касается не столько миссии, как сумки родом из Ленинграда. Но я вижу, что она прижилась и в столице Украины. Неужели до сих пор ничего не изменилось в системе продовольственного снабжения?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-24 21:07:33 ]
Доброго вечора, Алексію ІІІ! А якщо у Вас ще і сірі очі - то картина буде адекватною...
Так, сумки на коліщатках - це витвір, думаю, всього СРСР - я їх теж пам"ятаю ще з тих часів, але саме за керування Кравчука та Кучми ці сумки такими назвами увічнили часи їхнього державного господарювання...
А зараз - супермаркет на супермаркеті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-24 21:19:20 ]
Как ни странно, серые.
А сумки на колесах, наверное, будут существовать до тех пор, пока у людей будут руки, а в городах будет существовать, соответственно, городской транспорт. Ибо только в нем их владельцы съезжаются на свои тусовки, вволю потусовавшись на рынках. Эти сумки называют еще "торпедами". Но, наверное, не везде ))
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-24 21:43:28 ]
Сірі! - Чи не багато збігів! - шульги, сіроокість, пишемо зеркально, та ще зліва направо...
Ні, так у нас ці сумки не називають... ще.
Цікаво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-03 18:04:10 ]
і тут переплуталося - треба: "пишемо... зправа уліво..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-25 20:57:30 ]
Пані Маріє! Коротко, правдиво і образно. Сподобалося. А ще Ваше оповідання нагадало мені чиїсь слова: "Сторозтерзаний Київ і двістірозіп"ятий Я".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-26 10:36:20 ]
Дякую, пане Василю, за увагу і за цю фразу - "Сторозтерзаний Київ і двістірозіп"ятий Я" - гарно сказано. Я не знала.