Я щиро радий такій можливості, поспілкуватися із особливо сміливими поетками і читачками.
Хоча я глибоко сумніваюся, що контекст зацікавлень масового українського автора і читача доріс до рівня актуальної проблематики витіюватого жанру Куртуазного Маньєризму, тим не менше, знайти його риси в особливо сміливих завжди можна.
Хоча, наприклад, в ЛіКо, я їх не знаходжу, можливо це мій недолік, а можливо і її (про спільний говорити вже, схоже, запізно). Себто, я маю на увазі, що відсутність практики (навіть уявної) витонченого поводження, робить прекрасних дам основними учасниками шахтарських буднів значно раніше, аніж ото видається учора ще таким прекрасним і жаданим...
Але ваба, чи там зваба - не найголовніша втрата з відсутності "ажурностей". Як, зрештою, і втрата тіла - не найголовніша втрата, одначе жінки, що не відчули у цьому світі дарованих їм Провидінням меж чуттєвості, не мають витончено-осяйного майбутнього... :(

Будуть запитання, то я в назначений час повернуся на ПМ. Обіцяю, зауважити усе те, що з такою мрійливістю розглядалося вами, як продовження, у безодні сині над головами, що - до пори до часу - ще зберігає сітківка, у тому числі, і панчох...
Дякую за увагу...

Якщо це не порушуватиме наші домовленості, початком, ключем до розмови оберу рядки останньої своєї спроби.

                                Подарунок собі

Сині мелодії моря і пряного вітру,
Любості глорії чаші едемського сидру -
Ти віддавалася, і ніби юність вертала
Хвилі прибою на лезо п’янкого сандала.
……………………………………………
……………………………………………
Нам покорилася кода торкань і цілунків.
І для оби́двох одна була снива піала...
Та на світанку я вийшов із хіті лаштунків -
Ти прокидалась в обіймах і не впізнавала...

Хіба може ключ ручної роботи порушити домовленості?
Отже, сьогодні о 18... )

Адо, краще вже жінка з галантним маньєристом :)

Не певен що Пруст знав куди саме веде уява, принаймні, знаючі кажуть, що обсяг там значно обширніший, отже двері не тільки до насолоди… Колись я зачитувався Б.Райновим, так ось, знаний письменник і мистецтвознавець, вустами свого героя (Еміла Боєва) насолоджувався тим, що тримав уяву під повним контролем. Стосункам із жінками це не шкодило. Тут чоловіки мають більший вибір аніж жінки. :)

А якщо дууже серйозно, то я чував, що розвиток уяви – то перші кроки до першого, суто людського органу чуття з назвою «інтелектуальна чутливість», тому на твоє запитання мені найцікавіше відповісти – «інтелектуальна чутливість» дає вагомі підстави для розвитку тієї енергії, яка призводить до насолод, здебільшого невідомих земним… :)

Щодо ¼ - то це трохи інший дріб, - але як Галантний Маньєрист відчуваю себе досить цілісно. А шизофренія, наскільки я розумію – це нездатність до адекватної цілісності. :)
Кажуть, і що кожна нормальна особистість насправді є складовою чогось вищого, і те, що ця особистість не знає нічого про свою вищу цілісність, ще не говорить на користь цієї особистості?
Уяви собі ситуацію, що після земного буття, ти перейшла до стану обмеженої потойбічної свободи свого «я» в конкретних межах іншої особи – ці варіанти і тут можливі, все залежить, напевно, від глибини проникнення розуміння у власну підсвідомість?

Схоже, ми читали ти ж самі книжки ) Але Пруст знав, що каже, бо йдеться не тільки (і навіть не стільки) про носолоду тілесну. Щодо вибіру жінок, тут уява, яку вміють стримувати деякі чоловіки, програє дару інтуїції, якою жінки від народження наділені більш щедро )

"Інт. ч-сть" - це ніби бонус, виходить. Її можна виховувати в собі, розвинути чи це "нагорода богів"?

Я не сумнівалася в твоїй адекватності, просто кожен бік Місяця має свої тіні )
А те, що ти пропонуєш уявити, я вже давно зробила, але не впевнена, чи не зашкодить це обом особистостям )

Інтелектуальна чутливість, схоже з'являється лише в процесі набуття творчого досвіду, ангели можуть мати до цього дотичність. Мені завжди здавалося, що гармонія сходить згори, і торкається потреб внутрішніх, а те, що приходить знизу, в основному, акцентоване лише на зовнішньому...

тобто, особистість, яка не займається творчістю, практично позбавлена можливості розвитку "ІЧ", так?

Схоже, що "ІЧ" - безперервний процес... Тривала зупинка дихання, їдженя, пиття вбиває систему особистісного зростання значно швидше, але так само і з творчістю - її зупинка приводить до незворотних процесів...
Що втрачається? Напевно можливість стати собою? Кому далі потрібен "не ти", якщо було замовлення саме на "тебе"? Куди далі? Повернення до складових?..

але ж не всі займаються творчістю. або ми розмовляємо про різну творчість? або творчість може мати не обов"язково "матеріальний" вигляд?

Творчість - найширше поняття, це точно. Але більшість свідомо відійшла від творчості, що буде, як пишуть древні, відповідно зважено і по-заслугах оцінено...

можливо, моє порівняння видасться тобі грубим, але ти, мабуть бачив ножі, ручки до яких робили у в"язниці. хіба це не творчість? але хіба вона додає ІЧ?

Не творчість. )
Творчість не служить ентропії матеріального.

Галантному Маньєристу подобається процес, прикро, що цей процес обмежений суворою відповідальністю… :(
Одним словом, орбіта польоту оголеного тіла далі має значення…

Щодо глибини питання, то знавці кажуть - ми всі роздягнуті, там всілякі наші дрібні таємнички палають як маяки у добру погоду. Тому зрілий погляд йде ще глибше – у гру з промислом, безумовно, тут виникає явище взаємної оголеності, і таке переплетіння дає особливо витончений результат. Але у випадку Галантного Маньєриста ситуація ніколи не заходить у душевні, духовні простори – цілком достатньо незабутнього дотику без поглиблення теми з обох боків… :)

Тобто, для ГМ "поріг допустимості" в любовній грі - це процес і доторк (у всьому багатстві значень)? )



Тоді, не занурюючись у духовні простори, скажи: смак, запах або колір – що з цього найбільше надихає тебе?

Ти перебільшуєш чоловічі можливості - вони, схоже, значно банальніші - мені здається, доки чоловік ще може - його збуджує все :)