ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.06.27 16:29
Настане скоро місяць – сливовій,
він найкоротший на задвірках літа.
Час дозрівання потаємних мрій,
які до жару нами розігріті.
Хай зачекає божевільний світ,
а небо розсипає оксамити.
Плоди злітають з обважнілих віт
і ми тому радіємо, як діти.

Іван Потьомкін
2024.06.27 14:22
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Світлана Пирогова
2024.06.27 12:21
З*явився із моїх фантазій літніх,
Коли самотність допікала.
Пелюстки облітали з в*ялих квітів,
Уп*ялось в душу, ніби жало

Бджолине, навіть в снах ятрило гостро,
(Оце трясовина-омана...).
Проймав мене якийсь солодкий острах,

Тетяна Левицька
2024.06.27 10:10
Пробач мені, доню, і сину, прости,
за те, що я стала нестримна, нервова.
Нелегко знести на Голгофу хрести,
коли до страждання іще не готова;

Навкруг матіола пахуча цвіте,
шпаки шаленіють в смарагдовім листі,
а сонце, в блаваті небес, золоте

Віктор Кучерук
2024.06.27 05:56
Паленіє сонце за прозорим мевом,
Барвою жовтавою збризкані поля, –
Обгоріле листя струшують дерева
І в дрімливій тиші ціпенію я.
Мов кипуча домна, день пече і сліпить,
І уперто змінює сталий мій режим, –
Поміж буряками вичахла свиріпа
І пирій з о

Артур Курдіновський
2024.06.27 00:17
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.

З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,

Володимир Каразуб
2024.06.26 20:15
— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання
І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.
І він, думає, що вона намагається утекти,
А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,
Вона не тікає, а не

Самослав Желіба
2024.06.26 19:03
   Серед радянських дослідників традиційно панувала іще ленінська думка про те, що Бог у філософії Дж. Берклі є суто декоративним елементом, що буцімто лише маскує соліпсизм, тоді як це не відповідає дійсности. Це було підтверджено ще роздумами І. Канта п

Микола Соболь
2024.06.26 17:05
Історію розповідали люди,
було давно, у Реп’яховій балці,
прихильники таланту Робін Гунда
чекали від кумира публікацій.
Цей славний хлоп собі не має рівних,
він у дуелях, наче Саша Пушкін,
вчитаєшся суцільне марнослів’я,
така, натомість, поетична т

Леся Горова
2024.06.26 14:08
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.

Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,

М Менянин
2024.06.26 12:27
Якщо українець – чини як Отець,
сприймай як гостинець привітність сердець.
Ми зрощені Богом, на захист нам лють,
творім перемогу і кожен тут будь!

Так, лють це не лютня – це велетня рик,
хоч ним користатись ніхто з нас не звик.
Але коли доля віщує

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоряна Білоус (1977) / Вірші

 ПРО МАРУСЮ ЧУРАЙ

Мене надихнула Ліна Костенко. Вона проспівала свою Марусю Чурай так душевно, що серце зросили сльози.

...
перейти до тексту твору




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-10 13:01:39
Переглядів сторінки твору 3495
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.479 / 5.25  (4.565 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 4.300 / 5.25  (4.339 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2014.05.29 13:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-10 16:13:08 ]
Зоряно, особисто мені ваш стиль симпатичний.
Відчувається і прагнення відкрити і вирішити для себе проблематику гармоній у стосунках "я - всесвіт". Але найкраще у кожному вірші розглядати щось невелике, бо "величке" частенько не дається відразу...
Тож, бажано, йти від коротшого до більшого, навчитися спочатку стислим формам, виробити свій поетичний рядок, свій стиль...

Тож із обережністю ставтеся і до взятих на віру від інших узагальнень - так, вельми несимпатично завжди виглядають вирази на кшталт "Гріховна земля". Всі, хто таке собі дозволяє, проявляють лише глибоку необізнаність, бо гріховним може бути лише "наш цивілізаційний світ", конкретні Івани та Марії, але не явища задумані і створені ідеальними...

Успіхів!
Чекатиму нових ваших публікацій.
Але не варто афішувати більше, аніж одну на день (за потреби, всі інші можна заносити у свою бібліотечку у нас і без афішувань)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Білоус (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-11 09:46:45 ]
Дякую Вам за теплі слова і обережні зауваження. Я обов'зково попрацюю над ними. А щоб розкрити своє бачення я хочу Вам запропонувати такі рядки:
Чистішого від створеного Господом немає
Та так вже сталось - першородний гріх.
І часто люди землю оскверняють,
А я сказала не про Боже, а про гріх.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-11 19:22:11 ]
Це помилкове бачення, дорога Зоряно.
Першородний гріх, навіть чисто теологічно, вчинено конкретними особистостями, а не ідеєю людини. Тож покарання завжди було умовно загальним. Та й Син Божий, відкриваючи нам повніше сенси буття, і довівши своїм життям безгрішність ідеї Людини, зняв проблему першогріха. Навіть офіційні церкви вважають, що проблема першогріха нині не перешкоджає людині здобувати вічне життя.

До пори до часу, доки "маленьке людство" примітивним чином бачило (як і наші маленькі діти) свої стосунки із Богом - діяли старі "строгі догми" "загально племінної відповідальності", але людство росло, картинка ставала обширнішою.
Принаймні вже за часів Хаммурапі (приблизно 2,5 тис. до Р.Х), почали відділяли колективну відповідальність від особистої.
Та й син Людський, і разом із тим, Божий Син, Ісус Христос, вочевидь, не був гріховним. Тому, можна говорити про такого сякого Івана, чи Марусю, чи Віктора Федоровича, з табачатами, але ображати в цілому людину, яка за Образом і Подібністю (вочевидь Духовними) аж ніяк не можна. Оскверняють землю не люди, а нелюди, ось і вся загадка. Нелюди нищать Боже, а людина оберігає, відтворює - користуйтесь, Зорянко, оцим критерієм, і не помилятиметесь у житті з чоловіками, принаймні. :)

А щодо гріха найкраще, як на мене, користуватися таким його розумінням:
"гріх є усвідомленим відношенням бунтівника - відношенням, принесеним у наш світ отими, що випали із духовного світу у суцільну пітьму"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Білоус (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 10:16:07 ]
Мені приємно знову з Вами спілкуватися. Я не заперечую Ваших слів. Мені дуже близьке таке бачення. Буває, що люди говорять про одне, але по різному. Я читала Ваші вірші, вони мені дуже сподобались. Так лаконічно і влучно в мене не виходить. Я занадто емоційна, а ви мені видались дуже конкретною людиною. Радо повчилась би вашій майстерносі, але не знаю чи так мені вдасться.
З усім вище згаданим я згодна. Лише багато, що хотілаби уточнити, доповнити і розібрати. Робити цього не буду, бо вважаю, що доцільно було б цю тему продовжити у живій розмові. Та Ви навіть не уявляєте як мені приємно було читати написане вище. Такі люди як Ви, вони гріють душу, тому виникає побажання: хай будуть люди різними, але нехай вони будуть світлими, тоді вся планета зігріється, бо їй дуже холодно від зчерствілих душ.(Бачете, знову абстракція. Ну, вже вибачайте, але я така)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 18:27:45 ]
Дякую за теплі слова, Зорян, але маю вам сказати, що я на сторінках ПМ найбільш неоднозначна особа, і зі мною все далеко не так просто, як би й мені самому хотілося. :(
Але ви можете завжди розраховувати на моє щире бажання допомогти вам з творчими проблемами.

І абсолютна більшість користувачів ПМ добрі і небайдужі особистості, на яких можна покластися, це вельми тішить і адміністрацію, і, напевно, серафимів-охоронців наших авторів. :)

Щодо теми нашого з вами спілкування, то вона дещо глибше подана на сторінці
Про «людину» і «холод», «світло» і «пітьму», «добро» і «зло»
там сказано далеко не все, що відомо, але глибше відкривання істин завжди вимагає більш підготовленої особистості, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Білоус (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 19:27:07 ]
Дякую!!! На Ваше запитання я можу відповісти лише ствердно. А додати лише те, що немає межі досконалості і немає, на мій погляд, такої точки в життєвому відрізочку існування людини, коли вона цілком обізнана. Обов'язково зайду на рекомендовану Вами сторінку. Мені буде цікаво дізнатися більше.