ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталка Янушевич (1974) / Вірші

 У черзі

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-25 22:22:24
Переглядів сторінки твору 4170
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.874 / 5.5  (4.955 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 4.777 / 5.5  (4.862 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 23:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 09:39:38 ]
Життєво, сумно - дякую, Наталю, Вам вдалося словами намалювати існування, передати втрату сенсу, надламаність жінки, її самотність у родині, яка давно розпалася, хоча формально існує. Ви мене вразили самотністю - повільним пострілом долі вхолосту - ця стріла пішла у "яблучко" - просто у серце, Наталю... Пречудово також про "нічого", яке била метушнею.

Є кілька дрібних і не дуже зауважень... Найголовніше щодо змісту - жінки похилого віку не ділитимуться зі знайомою, ще й далекою та значно молодшою, про "Ми двадцять років поруч не спимо". Виховання не те... Про інтимне говорити вони навіть із близькими рідко змушують себе.
Мабуть, вірш технічно ще потребує шліфування. Наприклад, не є вдалою конструкція: Так можна сходить з розуму почати... Або це: у домІ І в саду... Скажімо, можна б: в будинку і в саду, щоб уникнути двох "і" поряд. І з дієсловами часто-густо не складається. То "родила" (яблуня родить, жінка народжує), то закінчення -сь, а просить -ся - для милозвучності проситься, бо у поезіях дуже-дуже важливо, щоб ця плинність, майже пісенність була, "...має купу справ..." - певно, краще б - в нього - купа справ.

Дякую, Наталю, болючий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-08-26 13:29:57 ]
Дуже вдячна вам, Наталю. Але так і було. Напевно, так тій моїй знайомій... через край було.
Дещо виправлю. Зауваження слушні. Але "родила" залишу так, як було мовлено.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 09:58:00 ]
"Когда мы научились быть чужими,
Когда мы разучились говорить?.."
Це у Євтушенка.
Чимось співзвучне з Вашим, Наталю, зворушливим віршем. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-08-26 13:30:18 ]
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-08-26 10:09:25 ]
Сильно написано, Наталко! І насправді болюче-болюче.
І правдиво, і життєво. Сподобався вірш дуже. Щодо зауваг в попередньому коменті. По техніці згоден, по змісту (найголовніше) - ні. Думаю, що така ситуація і може бути, і напевно й буває часто, якщо життя дуже допече. І Жінці просто треба комусь вилити душу.А душа добра, велика і зболена. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-08-26 10:10:32 ]
Вибачте, це вже не в попередньому - в коменті пані Наталки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-26 11:08:20 ]
Погоджуюсь із попередніми коментарями - цікава життєва історія і невесела... Технічно, може й потребують десь допрацювання, та це не важко виправити.
Особисто мене зачепило закінчення вірша, бо чогось нагадало мені про інше "жіноче щастя", про яке я розповіла прозовим твором.
Яке ж воно складне і різнобарвне, багатогранне - життя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-08-26 13:30:49 ]
Спасибі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 12:09:03 ]
В перших рядках йде мова наче не про сина, а про чоловіка тої пані з черги. Потім вже все прояснюється.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-08-26 13:32:03 ]
Ви розумієте, це ж майже слово в слово так і мовилось. Як якийсь потік думок. Все життя за дві хвилини.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-09-21 08:21:59 ]
Спасибі. Виправила завдяки вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Улянка Надбужанка (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-27 09:07:04 ]
Наталю, надрукуйте, будь ласка, свій вірш на сторінці Франка.
Дякую за підтримку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-27 21:11:13 ]
Гарний вірш!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-09-13 23:07:11 ]
Дякую.