ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.06.21 08:22
Харизмою заполонив мене
У людній вечорами соцмережі.
Я думала, що швидко це мине,
Бо так далеко від землі до вежі.

Аж раптом прихилив ти башту цю
До ніг мені з трояндовим букетом,
З магічним чаєм диво - чебрецю...

Віктор Кучерук
2024.06.21 06:31
Знайомі назви, тільки не такі
Оці відомі ще з дитинства села, –
Дивує в них присутність вояків
І жителів обличчя невеселі.
В кар’єрі тир, на луках – полігон,
А у гайку навіси та намети, –
І гул, і гар од маршових колон,
І окрики сторожових секрет

Микола Соболь
2024.06.21 06:14
Ослику Іа потрібен хвіст,
без хвоста плюгавенька тваринка.
Притули до попи живокіст,
ну, хоча б, скажімо, на годинку.
Лікарі, на жаль, безсилі тут,
кролик йодом поливає вату,
приложили... і відразу – гуд –
повели осла до психіатра.

Артур Курдіновський
2024.06.21 00:44
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п'ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.

Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п'ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,

Володимир Ляшкевич
2024.06.20 22:09
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.

Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти

Іван Потьомкін
2024.06.20 21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін. *Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї. *Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом. *Великі лунатики не потребують Місяця. *Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті. *Не

Євген Федчук
2024.06.20 16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча

Самослав Желіба
2024.06.20 12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.

Ольга Олеандра
2024.06.20 10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
І ось запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати бур'яни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Михайло Карасьов (1949) / Критика | Аналітика

 Шах і мат літературній цнотливості.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-15 19:49:16
Переглядів сторінки твору 13445
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.940 / 5.5  (4.656 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 4.776 / 5.5  (4.518 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2018.04.18 07:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-09-15 20:21:58 ]
Здорові яблука не можуть залишатися здоровими тісно прилягаючи до гнилих. Рано чи пізно усе візьметься гнити. Це очевидно. То чому ми дивуємось, що матюки та "іже з ними" просочуються навіть у літературу? Зрештою це дзеркало нашого суспільства.
"Тому кожного разу, натрапляючи на матірне слово, свідомість читача здригається, немов після електричного розряду." - І ще добре, як здригається. Бо, виходить, що вуха нам уже не служать, не в"януть, не скручуються, а язики не усихають. Вся надія на очі. Може побачивши себе збоку стане розуму прийняти рішення щось змінити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 11:18:39 ]
Дякую, Адель, за небайдужий відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-09-15 20:53:53 ]
... а Баба Яга - проти! вибачте за графоманію... :) я - проти матюків у ЛІТЕРАТУРІ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 11:21:59 ]
І я :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-09-15 21:26:39 ]
дискусивна така стаття)))
ніби в тему http://artvertep.com/news/356.html


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 11:26:21 ]
Дякую, Андрію. По першій адресі знайшов статтю Ульянова, із задоволенням прочитав, а от з відгуками на неї дискутувати немає про що, адже там рівень "На х*я мені, щоб ви мене розуміли. Слава Україні!". За другим твоїм посилом в Інтернеті, на жаль, не знайшов нічого. Однак, дякую. Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-09-17 12:05:19 ]
так, направду, відгуки на статтю Ульянова неконче адекватні, але, з іншого боку - це ж відгуки власне споживачів укрсучліту, що символічно - кожен отримує те, що замовив. а Ульянова згадав власне того, що його важко назвати ханжою чи неактуальним))) за по другому посилу є тест Ірванця "Вірш до рідної мови", не знаю чого воно Вам не відкрилось((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-09-15 23:46:00 ]
Згадалася мені думка (зараз не згадаю, чия саме), що мат - це чисто російське явище, притаманне російській культурі. Бо там, де росіяни матюкаються, українці звичайно чортихаються... ))

І ще – такі ось цікаві роздуми над вашим твором: Мень якось зауважив, що наша епоха особлива тим, що зараз зло намагається рядитися в світлі шати - там, де треба втілити якісь корисливі плани, воно звичайно на все горло кричить про благо для суспільства і тому подібне. Можливо, щось протилежне до цього роблять наші письменники, коли нарочито одягають блазнівське лахміття і грають "обезьяну Бога"? Бо в нас направду ще немає критеріїв, щоб відрізнити брехню від правди. Тому я думаю, що однозначно стверджувати ніби мат - це зло, навряд чи можна.

І - ми гордо носимо назву читаючої нації. Але я не знаю, як можна заохотити читати тих людей, які крім пива і кросвордів нічим не цікавляться. Ну, хіба тим, що десь кого "вріже" струмом від нецензурщини. Вріже, або розвеселить. Але це не означає, що поряд з матом не буде існувати висока література. Просто мусить же десь бути до неї трамплін.

Пане Михайле! лиш не подумайте, ніби я захищаю мат в літературі - зовсім ні, мене теж це коробить. Але я вже навчилася читати її "одним оком", виловлюючи тільки те, що мене справді цікавить. )))

Дякую вам за статтю! Ви піднімаєте справді дуже цікаві і потрібні для обговорення теми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-09-17 09:06:17 ]
)))) до теми: http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=irvan&page=irvan08


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 11:50:04 ]
Олю! Не буду дискутувати, скажу тільки: дякую за відгук, бо він відкрив для мене ще одну цікаву авторку - тебе. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-09-16 12:04:40 ]
Цілком погоджуюся з Адель!І підтримую Людмилу! Цікаво написано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 11:56:03 ]
Дякую, Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-16 12:51:07 ]
Цілком погоджуюсь із автором статті. Все це дуже сумно. Думаю, Фрейд не то що би плакав, він - плаче на тому світі. Як можна сумніватися, що мат - це зло, мені важко зрозуміти. "Від надлишку серця говорять уста" - каже Біблія. Тобто - чим серце наповнене, те й на устах... Хіба любов (доброта) може породити таких мовних монстрів, як матюки?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2011-09-17 11:57:25 ]
Повністю згоден з тобою, Любо, як і в багатьох інших питаннях. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-17 14:20:54 ]
Вихований в часи так званого матеріалізму я спочатку подумав, що мат це від слова матерія, бо в нашій місцевості тоді відкрито матюкались тільки сповідники того матеріалізму -- комуністи... Але причому тут мать, і що то таке він їй робив? А коли дізнався, що ж то таке він їй робив, я дійшов висновку,що мат це справа інтимна, і виникло запитання, навіщо ж про це кричати в повний голос?
Але це не вся ненормативна, лексика.Бабця моя завжди відкрито казала гі...но, с...ака ...
Отже проблема є.Якось правила правопису повинні це питання регулювати. Я наприклад роблю пропуск одної-двох букв, чи це правильно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2011-09-22 09:32:43 ]
Правильно. Дякую за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-17 15:56:30 ]
Складна тема, звичайно. В цілому погоджуюся з автором. Хоч, мабуть, і важко нам охопити цю проблему адекватно на всі 100%, бо напевно всі ми, що тут її обговорюємо, народжені в СРСР з його подвійною мораллю, викривленою свідомістю, та й тими доволі штучними табу, який він нам нав"язував. Ми більшу частину свого життя взагалі не могли собі уявити, що якесь сороміцьке слово може бути надруковане в звичайній книжці прямо так, як воно звучить. Пам"ятаю, як я в далекому дитинстві читав чудовий український переклад Швейка і як мене шокувало, що там було написано слово "заср...ний", чи, взагалі - "Покажи мені свій ...", коли Швейк залишався наодинці з коханкою якогось свого начальника. А зараз ці всі крапки виглядають смішно. Пройде трохи часу і зі всіх цих таких страшних сороміцьких слів поступово позлазить отой такий страшний наліт табу, який живе в нашій свідомості. і все більш-менш нормалізується. як це є зараз в цивілізованому світі. і , звичайно, що тільки рівень культури чи якихось моральних критеріїв кожної конкретної людини буде визначати, використовувати сороміцькі слова чи ні в своєму повсякденному житті, а заодно і в творчості. А також і які книжки читати чи фільми дивитися.
Але, звичайно, що я не запреречую потребу пропаганди чистоти мови з боку церкви (смішно було б, якщо б ні), держави, школи і, звичайно, сім"ї.
А те, про що ви пишете - про неадекватність використання сороміцьких слів в творчості - це й є той перехідний процес усвідомлення місця цих слів в нашому реальному житті, хоч і звичайно, що багато там кон"юнктурного.
Зрозуміло, що хотілося б, якось протистояти цьому процесові. Але, проти того ж Фройда не дуже й попреш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Карасьов (М.К./М.К.) [ 2011-09-22 09:34:46 ]
Дякую за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-09-24 17:19:54 ]
Щодо Фройда, Ярославе, то це, схоже, розхожий штамп, який далекий від сучасного рівня психоаналізу. Коротко кажучи, канонічних заперечень Фройду вистачає. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-18 11:30:49 ]
"...отой такий страшний наліт табу..."(Ярослав Петришин). -- Вже в сьогоднішньому просторі очевидний провал того табу у безодню інтернету, досить усвідомити рівень свободи на сайтах... А "в нашій свідомості"-- залишається на нашій совісті. І "проти того ж Фройда" немає чого перти. Для мене питання стоїть так -- які "сороміцькі" слова допустимо вживати повністю, в яких слід робити пропуски букв, чи якось інакше, щоб це було згідно українського правопису???
"Сплячка" наших офіційних мовознавців мене лякає!