Цікаво, цікаво, що ж відповість на це запитання Ярослав?)))

Дякую, Маріанно!

Та ну, ще свічку йти шукати...)))

Тоді - за роботу! Чи варто нам бавитися в розумних
філологів? Мені теж ліньки шукати. Хіба що можу привести те, що я вже давно, передбачаючи ці закиди, написав внизу під цим віршем в своєму архіві.

костер – «русизм» (знаю, знаю),
зате я не вживаю слова «нащот».
А костер люблю. Можливо, тому, що навіює спогади. Пам"ятаю, як кожного 19 травня, бійці УПА передягнувшись в костюми Фреді Крюгера, штовхали до цього костра піонерів. Та й кострище люблю. З його потріскуванням…

А от що ще пишуть про це слово в російському Вікісловнику.

"Происходит от праслав. формы, родственной укр. косте́р «стог, скирда», словенск. kóstǝr (род. п., kóstrа) — то же, чешск. kostroun «ч.-л. торчащее вверх, неотесанная ель, сооружение для сушки клевера», польск. kostra ж., kostro ср. р. «поленница», словин. küöscou̯l «куча дров». Связано с косте́рь «жесткая кора растений, идущих на пряжу», и кость. Нет основания говорить о заимствовании из др.-сканд. ko І це пишуть "москалі", які по своєму означенню витравлюють зі слів все українське=)

Ну і ще - цим словом користуються канадські скаути.
Але найголовніше зі всього те, що я люблю це слово і що б мені не говорили всякі ревнителі чистоти української мови, я маю право користовутися в своїх поезіях тими словами, які мені подобаються. Я не бачу в використанні цього слова якогось несмаку.
МОВУ ТРЕБА РОЗВИВАТИ НЕ ТІЛЬКИ СТВОРЕННЯМ УСЯКИХ ШТУЧНИХ ПОКРУЧІВ, А Й ВІДНОВЛЕННЯМ, МОЖЛИВО Й ВТРАЧЕНИХ НА ПЕРВНИХ ТЕРЕНАХ, ЗНАЧЕНЬ СЛІВ З ДРЕВНЬОУКРАЇНСЬКИМ КОРІННЯМ.

Майже переконали, Ярославе!)

А я й не збираюся переконувати, Маріанно. Це я лише пояснював свою позицію. А вірша написав саме заради цієї рими. Ну і ще імені дівчини, яке присутнє в цьому вірші. Ми ж усі з Радянського Союзу! Якби ми не знали російської мови і не боялися б її на підсвідомому рівні, то воно так само б різало нам слух як слово "нога", яке є в усіх слов"янських мовах. А особисто мені, який відкритий до всіх слов"янських мов, а не лише до російської, порівняння каштана з його обпаленим листям з костром , яке в багатьох слов"янських мовах має ще й такі значення :(укр. косте́р «стог, скирда», словенск. kóstǝr (род. п., kóstrа) — то же, чешск. kostroun «ч.-л. торчащее вверх, неотесанная ель, сооружение для сушки клевера)не те що не ріже слуху, а сприймається чимось вишуканим. Але в цьому не можна переконати когось. У всякому разі не одразу. Хай собі живе ця поезія як якась альтернативна думка на існуючу проблему. Підростає покоління, для яких російська мова все більше стає всього лише однією з багатьох слов"янських мов. тому, можливо, вони не будуть дивитися на всі українські слова, які зустрічаються в російській, так болісно як деколи робимо це ми.)

Женю, не розумію вашої агресивності. Адже ви вже наче вимагаєте покарати мене за мою особисту думку, яка не збігається, хай можливо, і з думкою більшості. Адже ж зараз такі часи, що кожен має право відстоювати свої думки. Я ж не підтримую всякі пркручі, типу "нащот" чи "прівєт". А ви вже аж наче вимагаєте покарати мене. Ну і що, що ви співали "Взвєйтєсь кастрамі?". А раптом хтось знає пісні на інших мовах з цим словом! Адже з довідки видно його поширеність в слов"янських мовах. А я - лише за те, щоб не відкидати слова українського походження, які в силу якихось історичних чи інших обставин отримали наліт "измів". Бо імперії прийшли - і підуть, якщо ще не пішли. А що винна мова? В нас у Львові деколи доходить до того, що тебе виправляють, якщо ти скористаєшся одним з 5 існуючих синонімів якогось слова. Бо треба вживати лише те, яке не нагадує російські слова! А чи не забагато честі Росії від оцього підходу. Адже ми звужуємо рамки функціонування нашої рідної мови. Про це сьогодні згадувалося в коменнтах вірша Наталки Ліщинської. Що начебто "голубим" треба пожертвувати. бо в нас уже є "блакитний"! така позиція в мене викликає внутрішній спротив!

Ага, про "голубий" і "блакитний" - це теж мій коментар. Хм, я що тут, останній з могікан, який вирішив поборотися за чистоту української мови?)))

А Росія каже: "Росія закінчується там, де закінчується російська мова".

Ось так, Ярославе, ти вже потрапив у чорні списки свідомих українців)))

Ніко, відповім вам трішки пізніше! але наперед вас заспокою, що моя позиція не зовсім та, яку ви тут озвучили!
І зразу хочу відповісти "Партії регіонів", які тільки-що запропонували мені місце в прохідній частині їхнього списку.

Когда я вижу инородца,
я говорю: "Послушай, враг!
Славянский шкаф не продается,
И не сдается наш "Варяг"!"

Наш - в сенсі, український.

В зв'язку зі "слов'янською шафою" згадався ще один анекдот епохи застою:

Агент розвідки дзвонить у двері явочної квартири, і, коли йому відчиняють, промовляє умовлену фразу:
- Тут посилають на Марс?
Йому у відповідь:
- Тут посилають нафіг, а ваші грьобані шпигуни живуть поверхом вище!

:)

Ярославе, немає потреби мене заспокоювати. я не нервую :) щодо позиції, це не я її озвучила, а ви у ваших попередніх коментарях, і не лише під цим віршем. я - висловала свою думку стосовно неї.

чекаю на вашу відповідь :)