За все моє нетривале життя я перекладав лише одного разу.
Ні, якби мені запропонували б бути перекладачем фільмів з защіпкою на носі (вона, напевне, позитивно впливає на тембр, занижаючи екстремально високий поріг обертонів), то я б шукав відповідники рідної мови до, скажімо, англійської.
А я бачу текст комплексно цілісним. Окремо образи і афористика не розглядається. Хіба що можу зупинитись на орфографії чи лексиці, щоб перевірити самого себе. Але потім, коли матиму бажання докопуватись до глибинних руд авторських фантазій.
От і Ваш вірш, так само як і вірш-першоджерело я бачив саме такими. Вони для мене однакові і в них йдеться про одне і те ж. Почав би я перекладати, то мали б місце нормальний потяг до поліпшення.
Сто років минуло, як у нашому з Вами прикладі.
Щось у культурі і літературні зазнало змін? Так. У який бік? А це вже питання в деякій мірі суб'єктивне.
Якби в мене запитали, а з ким я зараз спілкуюсь, то я відповів би - з духом Мандельштама. Природно, що не в самому прямому значенні.

З повагою (я теж у певній мірі дух. Був переклад і має місце фактор проникнення і навіювання),
Г.С.

як для перших спроб, то навіть дуже гарно

І ще такий технічний момент: коли постите сюди тексти, не дублюйте назву в поле для тексту. Є ж поле для назви. Просто воно виходить не дуже красиво. :))

Алла, найвдаліший останній катрен. Тільки я б у другому рядку зробила б: "І небо – мертве полотно,-", тим більше, що "помертвілий" доведеться змінювати, бо "помертвілий-дивний" все одно погана рима.

Найбільше проблем у 2 катрені: забагато яканій: я, як і ця, я, як. і знову двічі "ця".

Удачі!

Майстерно. Цілісно і органічно.
Файно, одним словом.