ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.06.02 05:18
* * *
Молодецька бравада
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.

Ілахім Поет
2024.06.02 00:43
Очi кольору горiха
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.

Артур Курдіновський
2024.06.02 00:34
Від травня до серпня
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?

Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...

Борис Костиря
2024.06.01 22:45
Пустеля
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.

У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,

Леся Горова
2024.06.01 22:01
"До" і "після"
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .

У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с

Козак Дума
2024.06.01 20:41
Не гірше?
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?

Ісая Мирянин
2024.06.01 15:03
Сумна балада про підступи тульського пряника, або Як я став патріотом української випічки
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну

Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.

Юрій Гундарєв
2024.06.01 09:22
А-БЕТ-КА
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.

БЕТ

Знову лунає сирени набат -

Віктор Кучерук
2024.06.01 05:23
* * *
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.

Артур Курдіновський
2024.06.01 00:17
Прошу, не помирай! (квартон)
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.

Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -

Ілахім Поет
2024.06.01 00:04
Нічого особистого
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в

Влад Лиманець
2024.05.31 18:18
Chaos.
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті

Світлана Пирогова
2024.05.31 10:49
Червня полуничний смак
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.

Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,

Володимир Каразуб
2024.05.31 09:13
Чернетка ІІІ
Обмовитись словом; не більше рукостискань.

Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань

З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.

Найкраще не знати яким він насправді був.

Микола Соболь
2024.05.31 05:53
Самоствердження
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати

Віктор Кучерук
2024.05.31 05:24
* * *
Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,
Хоча продовжує жаріти
З останніх сил весняний цвіт.
Він ще повсюди погляд гріє
І трохи пахне на зорі,
Але менш зроджуються мрії
Біля цвітінь цих у дворі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Адель Станіславська (1976) / Проза

 Софія(ч.VІІІ заключна)
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-09-11 21:53:44
Переглядів сторінки твору 3686
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.041 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.02.13 17:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-09-11 22:10:27 ]
Трохи сумно... Та, певно, й життєво мудро. І має бути таким закінчення - у подібності в чомусь до кожноденного і затинного - не казкове, а жите-пережите...
Дякую, Аделечко, за приємні хвилини , проведені з Твоєю Софієчкою, за смаковитість нашої говірки - таким чином продовжуємо себе, засвічуємо для завтрашнього дня...
Дякую ще раз! І абсолютно підтримує Твою сестричку в контексті цього твору!))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-09-11 22:11:46 ]
Браво!!!!!!!!!!
Реалістично, боляче, але й світло водночас!!!!!
Вітаю з таким гарним твором!
Вартий він, ой вартий!!!!!!!!!!1


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-11 22:22:51 ]
Дякую, дівчата.:)
Прошу пробачення, що не всім відповідала на залишені коментарі, а також за те, що виставляла невеличкими "клаптиками" - подавала по мірі написання.
В основі твору лежить правдива життєва історія жінки, котру я добре знала, і котра зовсім недавно попрощалася з цим світом... Мені буде приємно, якщо це оповідання знайде відгук у серцях читачів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 08:33:16 ]
Вітаю, Адель!!!
Я думаю, якби не клопоти життєві, що супроводжують нас у цьому стрімкому сьогоденні, ти б насичила твір діалогами із соковитими діалектами. Є місця у цій історії, де у кількох словах минають великі відрізки часу.Мабуть усе по причині браку часу в автора.
Я думаю, що "Софію" можна друкувати, наприклад, в обласній газеті такими уривками. Читач буде з нетерпінням чекати наступного номеру. Нехай би так і сталося. Це і буде нагородою для тебе, Адель!
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 08:44:12 ]
Володю, я вважаю обласну газету низьким рівнем для такого оповідання....
І ще - відрізки часу добре, що відсутні! То класно, саме і є дуже вдалим!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 10:32:42 ]
Дякую, Софієчко! За розуміння - особливо!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 10:31:56 ]
Причиною упущення великих проміжків часу у розповіді не випадкові і не прив"язані до браку мого часу.
Суть даної оповідки не в тому аби розповіти усе Софіїне життя, а показати його саме фрагментарно, акцентувавши увагу на значимих його моментах.
Настільки то вдалося - судити не мені.:)
Дякую Володю за цікавість і терпіння, а також підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 11:21:57 ]
Дівоньки, згоден із вами повністю))))
Планка йде догори!!!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-12 09:57:41 ]
Судьба.
Люди війни проходять і долають відстані між материками, але буває несудьба. Сильні обставини.
А буває все життя поряд, і ніяких обставин але... і тоді тараються сказати - несудьба. Неправда. Судьба, один може все життя любить, а іншій до шмиги те саме життя. Ну та пройшло, чого шкодувати за тим, що не могло збутися?
Діалоги добрі, характери життєві. Друкувати можна не тільки в журналах.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 10:44:17 ]
Мабуть настав час написати про власне відношення до цієї життєвої історії. Даруй, Сашо, якщо не вірно витлумачила твій коментар, але мені видалось, що ти засуджуєш ЛГ за черствість.
Я не вважаю її позицію ані байдужою, ані черствою. На мій погляд, ЛГ доволі сильна жінка і, попри все, обрала вірне рішення, уникнувши таким чином оборутки з власною совістю, і несла при цьому свій хрест смиренно. Так, вона справді обрала свою долю сама, але вибору своєму була вірна.
Звичайно, що читач матиме стосовно цього власну думку і це чудово.;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-12 10:58:45 ]
Ніц не засуджкю і не одобряю. Час тоді був зовсім не як в покоління пепсі. Та і Софійка твоя не обманювала нікого. Петрик сам видно не дуже і старався.
Любов знаєш Алєкасандра, сила чорти полосаті!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-09-12 19:15:41 ]
Ой, Адель, я так розстроїлася. І чого та Софія така неприступна? Вже могла б хоч поговорити з людиною, він же нічим їй не завинив… Ех, жінки… хоч сама того роду, але часто не розумію таких гордих :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 19:48:07 ]
Є у нас така приповідка, Олю: "Як не наївся, то не налижешся..." Мабуть з такої точки зору вона виходила. Навряд чи то була гордість...
Дякую, Олечко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-12 20:00:09 ]
читала все части. была интрига, завязывался сюжет интересно. всё думалось - ну что ж то там, впереди?.. а впереди...всё то, что осталось в воспоминаниях..и героев, и наших..сюжетный спад ближе к финалу. растерянность ЛГ = растерянности и разочарованности моей как читателя, столь долго и терпеливо ждавшего - ради чего же собственно все это писалось.. не нашла я того зернышка, которого искала...
не в укор Автору.. скорее возможно себе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 20:10:44 ]
На жаль, а може на щастя, дорога моя Ассоль, життя залишає за собою право бути таким, як воно є. У моєї ЛГ воно було без "зернышка"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-12 20:36:17 ]
я к произведениям искусства (к литературе в том числе) подхожу с одной меркой - что оно дало моей душе? чем стала я богаче? или научилась видеть мир вокруг по-другому, или он мне себя явил другим, не знаным доселе.. вот в чем я вижу смысл творчества.. понимаешь?..если это простые вещи, без "зернышка" - они должны компенсироваться яркой оригинальной подачей, возможно, лексикой...но это мои субъективности, конечно..а вдруг пригодится?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-12 20:46:24 ]
Таню, я зрозуміла твою позицію і бачення ще з першого коментаря. Що ж стосується моєї власної душі, то їй приносять збагачення те тільки історії з хеппі-ендом.
Мені не залишається нічого іншого, як вибачитись перед тобою за те, що розчарувала твої сподівання.
Даруй.:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-09-15 21:52:27 ]
Не мав можливості вчасно прочитати останні частини «Софії», то ж нині надолужив згаяне.
На загал – браво!
Звичайно, потрібно публікувати, але й про редагування та коректування пам’ятати.
Твір, як на мене, - цілісний. І завершальна частина – така, якою її зобразило саме життя. Я б тільки заключний абзац подав у точній відповідності з початковим: «Не сплять очка, не сплять… Ой, не спиться!.. Мандрує перед ними давня молодість, зволожує старечу пам'ять солоною поволокою, як сон, чи марево. Як давня казка, напівзабута...» Але я, звичайно, не Адель.:)
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-16 19:12:23 ]
Дякую, пане Мирославе, да добре слово і слушні зауваження. Дякую, що стачило терпіння і бажання бути зі мною та моєю ЛГ до кінця оповідання. Над Вашою пропозицією подумаю, може так і справді буде краще.:)
З.І. Рада знайомству не через монітор, та ще прогулянці під спільною парасолькою чудовим старим містом.:)