ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2024.06.20 22:09
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.

Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти

Іван Потьомкін
2024.06.20 21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін. *Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї. *Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом. *Великі лунатики не потребують Місяця. *Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті. *Не

Євген Федчук
2024.06.20 16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча

Самослав Желіба
2024.06.20 12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.

Ольга Олеандра
2024.06.20 10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
Уже запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.

Артур Курдіновський
2024.06.19 01:26
толерантний вірш з дієслівними римами)

Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Олещенко (2012) / Публіцистика

 Сільські історії. 2. Імена




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-09-16 23:10:15
Переглядів сторінки твору 3752
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.019 / 5.5  (4.849 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.312 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.07.06 17:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 21:05:15 ]
Ваш нарис цей чи розвідка (не спеціаліст в жанрах) куди веселіше за попередній.
В цьому сум ще живе.
Імена, імена. Та не в іменах справа.
А Лариса справді ім'я рокове буває.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 21:37:02 ]
Сашко,дякую, що завітали.
Сама для себе я називаю цей жанр придибенціями
(бо з життя взято). Так, не в іменах річ, але і в них... Обіцяю надалі повеселішати:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-17 21:20:24 ]
Таня, ты не анонсируешь? что ж я не вижу то?
Саше спасибо! - у меня Саши по жизни друзья!:)
Лариса - чайка. а Фотина(Фотиния) - это Светлана, так Свет крестят, обычное имя в святцах.
а имя - это все для меня. свое (наше) люблю очень, только в русской фонетике. тема интересная. а если ещё сюда фамилии добавить, особенно для тех, кто их меняет, выходя замуж - то и вовсе бесконечная.
мне нравится, как ты пишешь - легко. и - читается!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 21:45:44 ]
"Что в имени тебе моем?"
Танюша! Гаразд, не називатиму тебе Тетянкою:))
Зворушена, ти - найдоброзичливіший читач на всіх ПМ!
Про Фотину-Світлану я знаю; гадаю, то був такий своєрідний жарт з боку священика. Тема імен справді неозора, знаю не одну подібну історію... До речі, про Тетян кажуть, що в них часто непроста жіноча доля. А я тобі зичу тільки щасливої! Ти - розумничка:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-17 21:51:49 ]
ой, Таню...
спасибо. и тебе добра, и покровительства нашей Танечки небесной - я так люблю её, что только так и называю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 22:03:29 ]
Жарт попа подібний від його скудності. Це колись ім'я давали попи при хрещені. І арсенал в них був по ранжиру, де багатші там Ольга чи Катерина, а для решти Текля, Явдоха... Це тому, що коли всіх називати так як хочуть батько-мати, так кому тоді попи потрібні стануть? Але це з історії.
А Татьяна ім'я пушкінське. Саме Алєксандр Сєргєєвіч ввів його в широкий вжиток. А до того воно було на рівні ось тих самих.
Алєксандр у всіх в друзів, ім'я зобов'язує. А в Чайок ні. Судьба знаєте. Квилять чайки. Лгут по нашому.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-18 11:22:54 ]
Дозвольте з Вами не погодитися, Олександре.
Тетяна - ім'я латинське, від грецького tatto - призначаю. У місцевості, де я народилася, - чверть жіночого населення Тетяни. І були вони Тетянами задовго до Пушкіна. Один мій досить освічений знайомий стверджує, що це ми, праукраїнці, подарували грекам згадане ім'я. І що його слід тлумачити так: Те(що треба)-тя(тобі)-на(даю).Тож дружіть із Тетянами! А серед Ларис-чайок теж бувають різні екземпляри. Удачі в житті і творчості! Я теж люблю ім'я Сашко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-09-18 12:48:40 ]
спасибочки Сергеевичу Саше
что он воспел святое имя наше:)

ну Танюша - ты у меня с языка сорвала!:)
дозволь в тебя, Сашечка, вцепиться википедией (я знаю что ты эрудит, но всё, что было до меня - можешь забыть:)

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0

как можно видеть оттуда - имя это давалось особам царской семьи задолго до Пушкина. что уж говорить о Романовых-новомученниках. Ну а Пушкину я конечно благодарна, как и всем Сашам вообще:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-19 23:44:46 ]
коли імена зникають з вашого оточення, поряд неодмінно з’являється хтось із таким же ім’ям. Не вірите?
Вірю! Перед новим роком всіх знайомих звали - Христина. А тепер - Тетяна. Завжди, найкращі друзі в мене -Тетяни.
Дуже радий новому знайомству.
Оповідання, як спокійна, розумна розповідь.
Без лишніх непотрібних оцінок і порад.
Як у житті. Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-27 10:15:05 ]
Щира дяка! Рада,що ПМ послали мені такого
прихильного, доброзичливого читача.