ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2024.06.18 08:47
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
в незвідане, в хвилююче захд
душевними охочими ногами,
обзорини, вслухання і контакт
з собою через світу дивовижі –
нові містки і ниточки, відтак
нова спроможність стать для себе ближ

Микола Соболь
2024.06.18 08:21
Ми стали різними, на диво,
на переплетенні доріг.
Всього за мить твій погляд хтивий
вщерть спепелити мене міг.
Але пророцтво не збулося,
не діють чари на землі.
Не спокушуся на волосся,
чужа віднині ти мені.

Віктор Кучерук
2024.06.18 05:57
Іще далеко до світання,
Іще палає з тріском хмиз, –
Ще не втомило споглядання
Твого обличчя дивних рис.
Я ще та ще обводжу оком,
Допоки жар пашить оцей, –
Таку спокусливо-глибоку
Тісну щілинку між грудей.

Артур Курдіновський
2024.06.18 05:11
У світі є лише добро та зло.
Хоч вигадали тисячі відтінків,
Незлого зла ніколи не було...
Є тільки гарні та погані вчинки.

Завжди до сонця тягнеться стебло.
Але, як раптом з'явиться хмаринка -
Надія розіб'ється, наче скло.

Володимир Бойко
2024.06.18 01:50
Тим, що сіють пітьму і смерть, із розумним, добрим, вічним аж ніяк не по дорозі. Повчати любові до ближнього найбільше полюбляють найзапекліші вбивці. Постійна дезінформація призводить до деформації особистості. Якби ми вчились так, як треба, не

Юрій Левченко
2024.06.17 23:30
Моя любов - темно-карі очі,
руде волосся ,що літня злива,
безсонням мучить мене щоночі.
Як вся любов- не завжди щаслива.
Моя остання любов - це пастка !
Я ,наче миша ,що зголодніла
й сама хотіла до неї впасти,
без страху втратити душу , тіло...

Олександр Сушко
2024.06.17 08:43
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо. Чи можна вв

Самослав Желіба
2024.06.17 08:31
Косою косить
Цього літа дівчина
Молодих людей.

Світлана Пирогова
2024.06.17 08:10
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.

Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.

Віктор Кучерук
2024.06.17 06:36
Мабуть, зустрілися не впору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.

Артур Курдіновський
2024.06.17 01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.

Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.

Іван Потьомкін
2024.06.16 21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада

Микола Соболь
2024.06.16 15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний. До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не

Борис Костиря
2024.06.16 15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі

Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя

Ігор Шоха
2024.06.16 15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень

Євген Федчук
2024.06.16 14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Благодатна Еродія
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Вітрами ПМ

 «Унтер-офіцерша», або пародія-епіграма на себе.

«хотів було написати на котрогось Вашого вірша пародію, але... у вас тут немає навіть гожого матеріалу, щоб написати хоч поганеньку пародію :)»

Кока Черкаський

...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-11-26 12:26:23
Переглядів сторінки твору 6665
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.787
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-11-26 12:32:09 ]
браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 22:55:38 ]
перебільшуєте, але дякую-дякую:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 12:49:27 ]
Помилково було би вважати,
Що пародії легко писати...

Пародії можна писати на ті вірші, котрі тебе "торкнули", чи точніше - "тОркнули". Часто-густо навіть крізь відверто слабку віршовану форму можна помітити світло душі автора, якісь справжні переживання... Тоді це тебе торкає, і ти пишеш пародію, але ж, звісно, не на автора, а на твір.

Навіть якщо пародія, на перший погляд, нищівна, вбивча і так далі - це несе неабияку користь автору, адже сталь також гартується не на пляжі на Канарах, а у горнилі з температурою до 2000 градусів. Звісно, це стосується лише сталі, а не якоїсь аморфної субстанції, легшої за воду :)

Ну а всіляке псевдофілософське графоманство, звісно, не може надихнути пародиста навіть на кілька рядків...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 22:53:29 ]
А хто стверджує, що пародії легко писати? Ауу, покажіться… Не бачу… Я так не вважаю, тому намагаюсь утримуватись від зайвих кроків у цьому напрямі, ну так, одна - дві обережні спроби. Я ж на Вас навіть не пародію написала, а усього лиш коментар, а в результаті Ви і власне творіння знищіли, і до мене на сторіночку мститись прибігли. Але ж якщо коментар, на перший погляд, нищівний, вбивчій і так далі –« це несе неабияку користь автору, адже сталь також гартується не на пляжі на Канарах, а у горнилі з температурою до 2000 градусів. Звісно, це стосується лише сталі, а не якоїсь аморфної субстанції, легшої за воду :)» :))
Де ж Ваша сталева загартованість, пане Кока, де іскристе почуття гумору, що Ви дозволили собі опуститись до не обґрунтованих ніякими аргументами закидів про графоманство і псевдофілософію? Що ж Ви не захистили своє творіння від «неправедних закидів» невправної графоманки? Нудна Ви людина, пане Кока…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 13:01:00 ]
при общем нашем культурном уровне, пародия - как демократия в социально незрелом обществе с психологией рабов
по-моему, мы ни к тому, ни к тому не готовы ещё
младенцы во Поэзии и в Жизни...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 13:03:09 ]
это я вышеподписавшемуся, Таня
а ваша работа по факту заслуживает уважения. это круто в самом деле - эпиграмма на себя. вот так и проверяется степень готовности:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 23:05:16 ]
Я поняла, спасибо за степень готовности.:)а палка о двух концах была... второй конец остался незамечен? эка досада:))ну ничего, сер Кока сказал, что я графоманка, мне теперь на эту фишку любые неудачи, не краснея, списывать зя :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-11-26 13:45:27 ]
Оскільки справжньому пародисту чим гірше автор пише, тим більше простору для творчості, (с) - е, ні, не погоджусь! :) для мене, наприклад, чим краще автор пише, тим цікавіше пародію писати. :)

От коли внаслідок класової боротьби поети vs пародисти останніх знищать як клас на ПМ (чомусь минулорічного падолиста це не зовсім вдалось), то кожному, хто тут залишиться, доведеться займатись ось таким самообслуговуванням: писати самим на себе пародії та епіграми :)

Цікава і талановита спроба, Тетяно! Вітаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 23:17:07 ]
Валерію, я щиро вдячна Вам за коментар, але дозвольте з Вами трошки посперечатись, бо з дечим я погодитись не можу. Звичайно, писати дружні пародії на талановитого автора приємно, це своєрідне спілкування, лоскотання по нервам, аби той тонус не втратив і носа не задер. Але усе це певного роду піар і розвага. Якщо йти тільки цим шляхом, то пародія перетвориться на жанр, що паразитує на праці обдарованих особистостей, як це часто відбувається на естраді, де пародія є чи то різновидом клоунади, чи то жовтої преси, і деякі артисти зі шкіри пнуться, аби про них говорили, забуваючи і про почуття гідності, і про смак, і про рівень культури. Але на естраді така політика пародистів більш виправдана, бо естрадний пародист має справу з глядачем, котрому пародія на незнайомого артиста буде просто незрозумілою. У поезії такі пародії викликають посмішку і забуваються, як забувається більшість жартів, котрими обмінюються друзі. І яке тоді надзавдання пародії? Зробити приємно автору оригінала, пропіаривши його? Якщо це так, то стає зовсім незрозумілою минулорічна «війна», котру Ви згадуєте у своєму коментарі. Справді, дивні ці поети, їх у попу цілують, а вони ображаються. Безглуздо? Так, поцілунки у цьому жанрі точно не можуть бути надзавданням, навіть якщо йдеться про ґречний поцілунок жіночої руки. Що ж тоді, писати зубасті, жорсткі пародії на талановитих поетів, щоб вони зі стогоном «За що???» хапались за серце? А потім, якщо у когось не вистачить міцності і він зіграє у ящик, знизувати плечима, мовляв, ми ж сталь гартували, а як у тебе нерви не сталеві, не лізь у Поезію?(І хіба не побоювання авторів такого розвитку подій стали приводом до минулорічної війни з пародистами?) Але ж рівень міцності нервів і поетична обдарованість різні речі, правда ж? Поет має бути чутливим до слова, бо той, хто його не відчуває, навіть якісного словесного ширпотребу не зліпить, не те що щось більш вартісне. А чутливість і сталеві нерви у одному флаконі – суміш майже неможлива. Майже… Там, де таке поєднання якостей все ж відбудеться, маємо говорити про Поезію не як про мету, до якої ми йдемо, а як про інструмент, за допомого котрого відбувається очищення Душі Людства від скверни… Але це я вже починаю відхилятись від русла розмови.
Ви от, Валерію, вжили у своєму коментарі слово «цікаво». І жодного натяку на мету Ваших пародій. Невже розвага – це єдина пружина, котра штовхає Вас на написання пародій? Зверніть увагу, і Ви, і Кока Черкаський хочете писати пародії на ті творчі доробки, де відчувається жива душа автора. Згодна, там, де душі немає, навіть і читати не хочеться. Ви теж вважаєте, що та жива душа має витримати бронебійний постріл впритул грубою, принизливою для почуття людської гідності пародією, аби, так би мовити, загартуватись? Судячи з того, матеріалу, що розміщено у Вашій аналітиці, це не так. Особисто я вважаю, що пародист – це віршуючий критик. А критик - це не той, хто вишукує недоліки, аби використати твір автора у якості мішені і демонстрації своєї вправності у метанні гострим словом у найнезахищеніші місця, а той, хто здатен зробити виважений аналіз. Звичайно, пародія не місце для такого аналізу, вона, скоріше, його результат. І у цьому результаті – найвищій пілотаж пародиста: пройтись, піднявши смолоскип найтоншого гумору, авторським доробком на висоті, не меншій за висоту оригіналу,мовляв, а що ти тепер скажеш, любий, бач, не один ти такий вправний; чи, обережно, користуючись гумором, наче хірург скальпелем чи променем лазера, спробувати розкрити певні вади перед очима автора, аби той міг їх позбутись. Серед усіх лікарів у хірургів найкоротша тривалість життя… вони весь час мають справу з болем… деякі операції жорстокі за своєю суттю, бо пацієнт залишається обмеженим у якихось можливостях… їхні помилки надто дорого коштують… і не кожен здатен і має право брати на себе таку відповідальність. І хіба ж не цікаво має бути пародисту продемонструвати власну вправність там, де автор оригіналу не впорався, та ще й і почуття гумору при цьому продемонструвати таке, щоб і смішно, і про несправедливість кричати сором було… це я до того, що здібних авторів приємно пародіювати, але показати власну здібність з посмішкою на губах робити цукерочку з чого завгодно має бути ще приємніше…Зрозуміло, що у всіх жанрах є майстри і любителі… і що від помилок ніхто не застрахований… але ж є і правила жанру… і торкнутись безмежжя, не порушуючи меж, цілком можливо…
Хоча, мабуть, я і справді нічого не розумію у пародіях, і вони є не більше, як жорстока розвага на потребу натовпу, котра навіть на кориду не тягне, бо єдине правило для «тореро» - це відсутність правил і обмежень… І розвивати жанр пародії треба за рахунок розвитку умінь бити нижче пояса… міцніші будуть… А я усього лиш графоманка з потягом до псевдофілософії… З останнім я погодитись можу, можливо, я в глибині душі сама так вважаю, ймовірно, саме тому навіть не пробую десь друкуватись, окрім як тут, але ж хіба можливо, щоб поетичний жанр обходився без Людяності?
Вибачте, Валерію, за такий довгий коментар-відповідь. (Він з категорії «і тут Остапа понесло» : )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-11-29 08:39:52 ]
Ого, Тетяно, якби я переймався всіма цими питаннями перед тим, як писати пародію, я б жодної не написав... )))
Розшифрую, що я хотів сказати тим "цікаво". Цікаво тому, що побачив у чиємусь вірші вислів, який для мене звучить пародійно, цікаво тому, що захотілось спробувати написати в манері автора, цікаво просто тому, що автор написав цікаво і тобі захотілось продовжити його тему в пародійному, жартівливому чи навіть і серйозному тоні (деякі мої серйозні вірші спочатку задумувались як пародії або й були ними, але інші автори мене переконували, що це цілком самостійний вірш, просто натхненний рядками з вірша іншого автора).
Щодо садистських розваг пародистів - ну, не думаю, що вони аж такі садо-мазохісти, це просто люди, які мають почуття гумору і бачать смішне навіть там, де інші бачать лиш серйозне. Авторам, твори яких спародіювали, деколи може не вистачити почуття гумору, а то й власної самокритичності, аби сприйняти цю пародію належним чином.
А вразити автора можна не тільки пародією, а й безцеремонним коментарем, деколи образливим до безмежності, як це нещодавно трапилось, до речі, і зі мною (коментар був мені, а не мій).
Щодо того, що рівень пародії повинен бути не нижчим рівня оригіналу - про це вже стільки всього понаписували, в т.ч. і мені... Ну, це вже як вдасться, у кожного свій рівень, і в кожного своє поняття про рівень. Поезія, навіть справжня (до речі, ніхто не знає, що ж таке "справжня", якщо навіть і так каже) - це ж не математика, де все доводиться за допомогою формул, навіть таке, що суперечить здоровому глузду (колись на першому курсі ми розігрували один одного, доводячи за допомогою формул, що двічі по два дорівнює п'ять). Тут все засноване на інтуїції. Хтось каже:
- Оце - справжня поезія!
А інший у відповідь:
- Справжня туфта!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-29 17:44:04 ]
:)Та згодна я, от тільки з почуттям гумору приблизно як і з поезією. Один говорить : «Це смішно», а другий відповідає: «Нічого смішного». Один говорить: «Дотепний жарт», а другий заперечує: «Ні, він на рівні плінтуса». Колись у фільмах кидання тортами викликало гарантований сміх глядачів, зараз з цього сміються одиниці… Сміх викликається несподіваним розворотом точки зору чи подій, і те, що втратило ефект несподіванки, перетворилось у кліше, перестає бути смішним. Є гумор тонкий, особи, що сміються з матюків, його не відчувають. Тварини теж, до речі, жартують, але навряд чи б Вам захотілось бути об’єктом їхніх жартів, зазвичай це боляче. Чорний гумор здатні зрозуміти усі, але не слід забувати, що він може практично нічим не відрізнятись від жартів тварин, і треба ще добре попрацювати мізками, щоб там було хоч трохи інтелекту, не забуваючи, що усьому є своє місце і свій час. І це вже культурний рівень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-26 16:31:09 ]
Усміхнуто й задерикувто))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 23:24:37 ]
Афтарка випадково заразилась вірусом "гуімплен".:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-28 04:03:43 ]
а що то - гуімплен?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-28 22:08:58 ]
Персонаж В.Гюго. "Людина, яка сміється". Деякі книжки, прочитані в дитинстві чи підлітковому віці, залишаються з нами на все життя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Флора Генрик (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-26 17:47:31 ]
згодна - усміхнено й задеркувато)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-26 23:25:08 ]
дякую...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2012-11-27 12:06:45 ]
Стоять, Остап! :)) Відстрілялася достойно (Тані Рòсі ше ніхто не дав по носі:))
Я також вважаю, що починати потрібно із себе. Бо тільки той, у кого все гаразд із самооцінкою ( тут - самоіронія:) може претендувати оцінювати можливості інших. Тому спроба вітається, і вона, нмсд, є, принаймні, оригінальною ( знову ж таки, коментую, не заглиблюючись у конфлікт)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-11-27 20:58:28 ]
Остап задоволено мугикає і починає, гойдаючись з п’ятки на носок, наспівувати свою улюблену про парус; Роса, заздрісно змірявши поглядом його самовдоволену постать і буркнувши «задавака», йде спробувати довести до ладу чергове своє творіння; Тетяна намагається пригадати, що вона забула зробити сьогодні і скласти план дій на завтра, а якесь мале скуйовджене дівчисько канючить: «Стратегію… ну будь ласка… ми вже два дні не грались…». Всі інші розходяться займатись своїми справами, тільки якась зануда залишається на місці подій і, хитро примруживши очі, пиляє Остапове самовдоволення фразою: «А я знаю, хто може Росі по носі щигля дати, а я знаю…» : )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-06-19 21:33:27 ]
Тетяно! Тут вже стільки написано , що мені, скромному "початківцю" залишається тільки вигукнути: для чого стільки слів, адже Тані вдалось так класно написати пародію, та щей на себе, а вам слабО?!