ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Вірші

 навзаєм




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-02-09 19:58:04
Переглядів сторінки твору 7651
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-09 21:06:44 ]
Доброго вечора, Сергію. Цікаві думки...

Найбільше врізалося:

"...і так лежав би вічність і мовчав.
дозріла б з часом зірка серед стелі.
і перманентно віяв з-за плеча
пекучий холод власної пустелі...

...минають люди, наче холоди.
про нелюбов до строку не казав їм.
усі «прощай» – задавнене «прости».
а всі прощання – зречення навзаєм..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-09 23:05:24 ]
доброго вечора навзаєм)!
дякую за неоминання і добрі слова.

щироваш,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-02-09 21:10:19 ]
вав!

тільки чи не є однокореневими "руба" і "обрубок"?)
хоча вірш настільки цілісний і потужний, що цей момент ( якщо вони справді однокореневі)– просто крихітна блішка :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-09 23:08:44 ]
я виходив з того, що ставити питання ребром і обрубувати кінці - дещо різні речі.
втім, як сказала одна дуже розумна й знаюча людина: по ідеї, вони спільнокореневі, але настільки вже далкі на словотвірному ланцюжку... так що я помилявся. отже - треба подумати над цим.

дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-09 23:23:52 ]
а ще я ось що знайшов:
ВЕРТИКАЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИСНО, ПРЯМО, РЕБРОМ, РУБА, ПРОСТОПАДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський); Онде бистрень [бистрінь] клекотить, Прямовисно вниз летючи (переклад М. Лукаша); Дим з коминів піднімався прямо; Цей велетенський камінь [скеля над гірським шляхом] - мов поставлена руба білосіра, неписана книга віків (Т. Масенко); Підносився [гезенк] не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (О. Досвітній). - Пор. сторч.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-02-10 10:58:49 ]
та може й так, я ж не філолог ). про всяк випадок запитала, бо мало що ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Бібіков (Л.П./М.К.) [ 2013-02-10 00:06:36 ]
потужний вірш

перечитав

справді потужний

почуття лг розуміються легко, вправляються у свідомість читача ;)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-10 10:39:29 ]
дякую, Борисе!
зате сам лг в своїх потуттях ніц не розуміється)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-02-10 19:44:07 ]
Сильно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-11 15:14:06 ]
щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-02-12 13:30:11 ]
Окрім вже відзначених Лесею Низовою, надзвичайно сподобалась і ця строфа:

тут все пекуче: голос, голод, шал.
і не тому, що я за кимось скучив.
довкілля пестить тисячами жал,
бо остаточно суче і минуче.

Геніально, Сергію. Як Вам так вдається писати - не навчите?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-12 17:48:17 ]
Геніально!? знущаєтесь?)
до геніально у всіх цих текстах ще рачкувати й рачкувати... мене б хто навчив писати.

щиро дякую за добрі слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-13 15:22:00 ]
Чудовий майстер-клас, Сергію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-13 23:06:52 ]
не смущайте мене, о Гарріо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-13 23:19:42 ]
Про низку збігів приголосних я вирішив не писати.
Через якусь сотню років про них ніхто не знатиме. То наскільки вагомим є смисл перейматись цим питанням?
нмсдд, у вірші немає вигадки як елементу якоїсь штучності, якогось "натягування" на себе чужих або абстрактно відомих амурних проблем на ниві людських відносин.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2013-02-13 23:21:55 ]
знаю. вірш важкий. важковимовляємий. шліфанути б! /мєчтатєльно так/
а може через сотню років тільки на це й звертатимуть увагу. хто його знає....