ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Софія Кримовська (1979) / Вірші

 ***




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-09 11:51:54
Переглядів сторінки твору 9841
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.207 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.215 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.674
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.02.10 20:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-09 16:22:53 ]
Отак чинять і стосовно віри нашої загалом... І добре, що є ще небайдужі серця... Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 17:08:23 ]
Дякую!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 19:38:06 ]
(Не)відають, що творять? У всіх галузях є безсрібники і заробітчани, духовенство не виняток... На жаль...
Цікаво чим то все скінчилося, чи скінчиться (в Умані)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 21:45:18 ]
будемо боротись за церкву.... так просто я їм такого не подарую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2013-03-09 20:30:50 ]
Мені ритм - особливо : "з'їхав" з вічних тем на побутові.
Згадалася історія, як Бог промовив до серця панка. Він (увесь такий розцяцькований, з ірокезом )увійшов у храм і сів на першу лаву, але прийшли діти і сказали, що звикли тут сидіти. Панк посунувся на другу лавку. Але прийшли старші жінки, які скаржились на слабкий слух, і він їм поступився місцем. Так тривало до останньої лави. Панк вийшов з церкви, сів на сходах і заплакав. Присів біля нього Ісус і каже:
- Що, не знайшлося для тебе місця? Для мене тут немає місця вже десять років.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 21:46:09 ]
сумно...... ото так воно нині і є.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-03-09 22:22:29 ]
дякую за оприлюднення цікавої притчі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надежда Надежда (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-11 22:42:29 ]
Притча о католическом храме!!! В Православном Храме лавки в ряд не стоят!!! И НИКОГДА Святой Дух не покинет Храм, даже если камня на камне от него не останется (как было при коммунизме). Наглядный пример с.Полянецкое, когда на месте Храма построили клуб и ничего из этого не вышло, в конце концов возродили Храм! Бог поругаем не бывает!!!А вы не судите и не судимы будете!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Свіденко (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-17 12:37:12 ]
Надіє, Ви переносите справи літературні у площину власної віри.... Добре, що вірш зачипив....
Щастя Вам і Бога у душі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-10 02:12:23 ]
Вишукано, майстерно, і дуже болЮче!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-11 07:04:00 ]
Дякую, Вікторіє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2013-03-10 10:55:48 ]
Не без болі в серці перейнявся Вашим болем, пані Софіє. Не краща ситуація і в Єрусалимі серед юдейських верховодів - гонитва за міністерськими посадами, корупція... Словом, усе, що несумісне з вірою у Всевишнього і що роз'єднує народ замість єднати.
Щасливі ті, в кого Бог не в Храмі, а в серці!
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-11 07:04:43 ]
Шкода, що ті, хто мав би плекати віру, самі такі невігласи.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-03-10 11:32:51 ]
Змальоване конкретно, коли це зроблено своєрідно і самобутньо, завжди стає великим узагальненням і торкається різних куточків України, адже кожен тут впізнає щось присутнє також і в його регіоні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-11 07:05:16 ]
Дякую, Вітюньо!
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2013-03-10 11:33:57 ]
Змальоване конкретно, коли це зроблено своєрідно і самобутньо, завжди стає великим узагальненням і торкається різних куточків України, адже кожен тут впізнає щось присутнє також і в його регіоні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 08:09:59 ]
))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-03-14 19:44:31 ]
Бачив ту передачу по ТБ. Сумно то все, але ж кожному колись воздасться по "ділах його". Закінчення вірша моцне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 08:09:44 ]
ДЯкую, Іванчику! Доки їм воздасться - місто доруйнують...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Низовий (М.К./М.К.) [ 2013-03-17 22:32:41 ]
Софійко, хочу подарувати Вам вірш Низового. Можна?

Над Уманню – осіння блякла синь,
Жовтневим променем ледь-ледь зігріта.
На висоті пташиних голосінь,
Мов срібне пасмо бабиного літа,
Слід реактивного поволі розтає...
До ніг припали трави й чорнобривці...
А сам літак у шапці-невидимці –
Його не видно, але він десь є.

Над Уманню схиляються віки
Деревами Софіївського парку:
Дуби іще тримають літню марку,
А клени вже обтрушують листки.
Верба все нижче гілля нахиля,
Ледь-ледь іскріють відпалалі вишні –
Стоять такі засмучено-принишклі,
Мов нетутешні, мов не звідсіля.

Ми – в парку, над яким осіння синь,
Сонливе сонце і пташині кличі,
І кожен з нас багатшим став утричі,
Хоча ніхто нічого не просив
У сивої природи. Просто ми,
Відчутим і побаченим зігріті,
Забули, що народжені людьми,
І в реактивно-атомнім столітті
Змахнули журавлиними крильми.



1   2   3   Переглянути все