Дякую, Ксенія, за інформацію. Зайшов подивитися сам, бо ж цікаво. І дуже радий, що це не чийсь проект, а справді, є така людина. То моє "Віват!" не таке уже і наївне, як здавалося. Трапляються у житті дива. Мабуть, це одне із них. Найбільше викликало сумніви - це досконале вишукане володіння українським словом. Старий мудрий ірландець підняв планку української поезії і просто мови. Не така вона уже і складна, як декому здається. Давно час говорити в Україні українською, а не називати її галицьким діалектом. Ірландець може, а нашим людям, що, не під силу?

Шон Маклех уже мав би відгукнутися!Давайте попросимо його про це!!!!!!

Фото цього "ірландця" виявилося роботою фотохудожника під назвою "мудрець", кожен може скористатися пошуком фото в Гуглі - ви все зрозумієте самі. Чудовий проект, звичайно, добре продуманий, проте з Вікіпендією якраз прокол і вийшов))

Я думаю, що ніхто цю виставкове фото за Шона Маклеха не вважає, бо зображення відоме і, можливо, взято автором як бачення себе у співвідношенні до нас.
Якщо стаття у Вікіпедії - проект того ж автора, то він не перестає з нами гратися в забавку, наповнену і іронію, і лукавством, і дитячими витівками, що у кожній людині є в достатній мірі у будь-якому віці.

А моя наївна довірливість на межі із чимось таким, про що не хочу говорити, не раз ставила мене у незручне положення. От і цього разу щось подібне трапилося.

Є лиш питання з далеких країв:
Зранку – вівсянка на печиво слів?
Зранку із мудрості – крихи на стіл,
ще філософії давнішній кіл?
Потім блаженство із денного сну –
сили набратись та йти на війну?

Це звернення до людини, що видає себе за Шона, бо до справжнього Маклеха так не можна.

Дуже цікавий текст. Панорамно... Батально...
Дякую).