Дякую за публікацію)))

Як на мене, то підставою війни з українцями є не стільки утаємнені плани чужинців, як недолуга наша влада, яка не доросла до державної відповідальності, тож і поведінка її така ж недолуга, дрібна і зажерлива.

Пане Василю, чи я не так висловився, чи Ви мене не так зрозуміли, але ніхто і не розміщує коріння на рівні гілок. Коріння – це ми, пересічні українці, і наші, як Ви кажете, цінності.
Але коріння хворе, тож і говорити про здорове гілля не варто. Нема однозначних рецептів, як його лікувати – як зміцнити людську мораль, духовність відокремити від сурогату, цінності від підміни насправді, а не у вигляді галочок «виконано!». Хіба можна сподіватися, що слово сумління внизу переважить негативний вплив від численних прикладів неправедного судочинства, корупції, безкарності і т. д.? Я маю сумніви. Одних носіїв культури для місії очищення суспільства замало. Потрібні приклади моральності серед політиків, бізнесу, відомих загалу людей і чим більше їх буде, цих світочів, на древі держави, тим скоріше визріє позитивна маса змін, що поверне нашим цінностям їх справжність, змінить усіх нас на краще. Потрібно багато ще чого. Вічне питання «Что делать?» не має планових відповідей, але роздуми, до яких воно спонукає, корисні у будь-якому разі. Я не заперечую Ваші погляди і ідею Вашого твору. Просто маю своє бачення і висловлюю його, можливо, трохи сумбурно, бо тема удосконалення людини, а через неї всієї громади, тривожила не один філософський розум світового рівня і нам, мислителям місцевого масштабу, вона не повинна здаватися такою, з якою легко розібратися. Ваш твір набагато ширший того, про що я пишу. Але не варто обговорювати усі проблемні питання відразу, бо це поверхнево і займає багато місця. Єдине, про що б я ще висловився, це ліжка у борделі. Їх заміна ніщо не вирішує, як і заміна одних жриць кохання на інших. Але трансформація структури розпусти у структури культури і виховання(наприклад інститут благородних дівиць) у корні змінює їх суспільну користь і цінність. Дякую за увагу.