Поняття війни пояснюється як явище, пов'язане з розв'язанням протиріч, з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між збройними силами. У чому ж тоді полягають ті протиріччя, які призводять до розв’язання їх у формі війни? По іншому війна — це організоване озброєне насильство метою якого є досягнення політичних цілей. Які ж цілі потрібні для застосування озброєного насильства?
Як би вишукано не пояснювалося поняття війни у довідниках, її суть у захопленні чужої території силою з метою встановлення на цій території відповідного порядку. А від цього можна додавати означення війни, як загарбницька, визвольна, релігійна, дипломатична, економічна, локальна, масштабна і т.д. Головна мета – це встановлення нового порядку на визначеній території, а по іншому - розподіл володінь територіями землі.
І коли ясно уявити кінцеву мету військових конфліктів, то зрозуміло, що території впливу протягом всіх історичних віків завжди були у стані війни одна з одною і те, що ми називаємо словом «мир» лише умовне визначення часу, коли війна ведеться без застосування фізичного насилля над людьми. Проте це зовсім не означає, що не використовуються інші засоби насилля, як то психологічне, інформаційне чи за допомогою культурно-просвітницьких або релігійних носіїв.
Важлива деталь у розподілі впливу, це сенс і користь захоплених територій, а інакше війна буде схожа на пусте бряжчання з порожнечею. Амбіції впливу згуртованих суспільств і їх керівних особистостей поширюються саме на життєво необхідні території. Можна оголосити себе володарем всіх пустот і абсолютних холодів і ніхто не заперечить у володінні таких територій. Однак території світла, енергії, життєвих ресурсів завжди користувались попитом для захоплення – бо це природна необхідність людського створіння.
В наш час зброя для ведення війни настільки потужна, що не залишає території здатними для використання, то і захоплення територій такою зброєю не є логічним дійством. Сучасна зброя стала аргументом стримування організованих озброєних насильств – у політиків з'явилися умовні поняття гуманності, пов’язані із застосуванням ядерних технологій. Тільки останній кретин може дозволити реалізувати план «так не діставайся ж ти нікому!». Однак від самої війни у сучасному світі ніхто не відмовився і вона ведеться тепер вже на рівні економічних, інформаційних і культурно-масових технологій.
Так, в наш час на Україні не топчеться ворожий чобіт чужого солдата у моєму дворі і ми називаємо такий історичний час «миром». Однак у мій двір заходить мій брат, сусід, рідний по крові друг… І обкрадає мій двір, може заподіяти смерть. Хтось заходить у вигляді приреченого і обкуреного бомжа, а хтось у вигляді елегантного підприємця чи банкіра. Цей рідний «ворог» веде «мирну війну» зі своїми генетичними братами, але у голові в нього насадженні думки дійсно чужинця, солдата чужої армії, який прийшов збирати контрибуцію у двір до підкореного чужою силою раба…
Якщо міліціонер держави, у якій працює охоронцем порядку, глумиться над своєю сестрою, дочкою, рідною по крові особою, то в голові у нього думки не брата і батька, а чужого солдата, якому життя жінок визначене як до нижчої раси.
Якщо керівник в управлінні держави переводить гроші виділені на ремонт громадських комунікацій на рахунки приватної особи, та до того ж у закордонні фінансові зони, то у голові у нього щільно записана програма агента чужої армії, який підриває інфраструктуру оборони.
Влада держави – це структурне управління, яке повинно забезпечувати дотримання норм і правил життя населення держави. І якщо владу підступно ігнорують, а то ще й списують закликом «геть!», то це творять ті, у кого в голові продиктовані накази до виконання із чужої армії загарбників. Небезпечним явищем для територій є і вщеплювання в структури влади «агентів», які втратили національну і патріотичну свідомість і своїми діями шкодять укріпленню владної піраміди, займаються саботажем, або навіть підривною діяльністю.
Війна за Україну ведеться планомірна і підступна. Ось результати цієї «мирної війни»:
1. Звільняється територія від населення. З карти України зник 641 сільський населений пункт, зокрема 40 селищ і 601 село. http://tyzhden.ua/News/77330 Це дані адміністративного обліку чисто документального зникнення. А фактично втрати населення у сільській місцевості у рази перевищують статистичні.
Не дивно якось відбувається: маючи на даний час новітні технології зв’язку, забезпечення комунікацій, побудови комфортного житла, населення чомусь вивільняє саме придатні для життя території, екологічно пристосовані для здорового перебування… Ці вивільнені території начебто залишаються у володінні людей (згідно папірців виданих державою на право власності), але що то є папірець? У один момент його можна скасувати законом чи указом, а фізична особа на території вже не мешкає, немає для чого і зброю примінять…
2. Знищення працездатного населення генетично модифікованими та хімічно шкідливими продуктами харчування, поширення інфекційних захворювань. Так, станом на 2011 р. показники народжуваності та смертності по Україні становили: народжених – 10,9 дітей; померлих – 14,5; http://durdom.in.ua/ru/main/article/article_id/12880.phtml
За 2012 рік в Україні народилось 520,7 тис. дітей (11,4 на 1000), померли 663,1 тис. осіб (14,5 на 1000). Природне скорочення населення становило 142,4 тис. осіб. http://uk.wikipedia.org/ Населення України/.
І це при тому, що працює програма допомоги при народженні дітей, де народження дитини у сім’ях соціально проблемних груп стало своєрідним бізнесом для отримання грошей… Групи ромів (цигани) отримали золоту картку допомоги при народжуваності і фактично відбувається заміна корінного населення на форми етнічних кочівників, які історично не мають почуття укорінення до рідної землі, яким не притаманне поняття захищати рідну територію і працювати на її благо. Такі дані статистика не має, бо вилучена графа національності при реєстрації – всі тепер громадяни України.
Не дивним є і використання чужоземних модифікованих продуктів, при тому що наша земля може давати екологічно чисті продукти і в повному обсязі забезпечувати потреби населення. Натомість наша продукція сировиною відправляється за кордон, а імпортуються харчі з-за кордону у вигляді шкідливих дешевих замінників. Тим більше, що медична галузь суспільства також втратила свій потенціал до нуля.
3. Знищення практичної освіти і перетворення молодого покоління в рабоподібне бидло. Насадження психології рабів і холопів. А головне у цьому - знищення духовності і культури предків, перетворення особистості у біологічного виконавця, якому заборонений доступ до наукових і технологічних досягнень в наслідок низького рівня знань. Вимірювати інтелектуальний рівень суспільства кількістю комп’ютерів в школах, те ж саме, що визначати інтелігентність розміром кепки, або кілограмами мозку в роздріб… Цьому абсурду служить тестова система ЗНО, яка начебто створена для боротьби з корупцією, але в першу чергу вона скасовує ланцюжок поєднання «учитель-учень», де крім визначених стандартом знань передаються практичні надбання, духовні цінності, наукові таємниці… Що говорити про професію фельдшера чи хірурга…
Кожного року після закінчення навчання роботу не можуть отримати 93 тисячі випускників. Серед них – 53 тис. випускників вищих навчальних закладів, 33,5 тис. – професійно-технічних закладів і 6,3 тис. – випускників загальноосвітніх шкіл. http://zik.ua/ua/news/2013/03/28/401207 При цьому на ринку праці необхідні досвідчені програмісти, юристи, бухгалтери, менеджери, інженери. Однак фахова підготовка таких спеціалістів завершується лише записом у дипломі без належного практичного досвіду, а ще гірше без потрібних теоретичних знань, бо програми навчання у закладах освіти абсолютно не адаптовані до потреб економіки. Середня школа освіти (базова) не має практичної бази хімії, фізики, біології, креслення…
Знищення освіти призводить до знецінення культурно-національного та технологічного продукту, а від цього підвищується залежність від закордонних інвестицій, фактично – від потенційних загарбників території…

Викладки подані вище говорять, що війна за Україну розгорнута і пункт за пунктом оборона втрачає свої рубежі. Не треба примінять якесь збройне насильство, коли можна, керуючись новітньою інформаційною доктриною, підвести суспільство до занепаду, коли брати і сестри будуть зничтожувати одне одного, звільняючи територію від особистої присутності, створюючи у суспільстві атмосферу хаосу, зневіри, нестерпності.
Так говорячи про війну за території, треба визначити хто конкретно веде ці війни, хто ворог для України.
На війні поняття ворога позиційне. Противники з різних сторін називають один одного ворогами і люто ненавидять один одного. Лють у даному випадку штучна і насаджується для того, щоб солдат зміг переступити межу людяності і причинити смерть іншій людині виправдовуючи таке вбивство військовою необхідністю, або героїчною звитягою.
У мирній війні лють не доречна, бо і поняття ворога примарне. Все виглядає гуманною місією: «я вам допомагаю будувати мости, а ви зобов’язуєтесь з’їдати отруту, як ліки». Цинізм перевершує очікування – і мости будуть збудовані, і населення вимре звільнивши територію…
Головним поштовхом всіх воєн, що існували, існують і будуть існувати - є ідеї. Люди, керівні особи держав, лідери суспільств, імена яких пов’язують з тою чи іншою війною є лише практичним засобом втілення ідеї в життя (точніше в смерть ворога, якого змалювала ідея).
Ідеї живуть довше ніж люди, вони не горять у вогні, не підриваються на мінах, не стікають кров’ю і не пухнуть від голоду – за них все це виконують живі створіння. І народжуються ідеї в світлих головах людей не для насильства, а як теоретичні вказівки майбутнього щастя, заради якого можна віддати і своє життя… Ідей безліч і різних. Вони можуть бути мізерними і масштабними, та потрапляючи у поживне середовище – у голови людей відповідного історичного часу, проростають насильством захоплюючи території для встановлення свого теоретичного порядку в реальному практичному світі.
Яка ж ідея спонукає вести війну за територію України?
Мені так здається, ця ідея вже звучить із вуст деяких владних політиків, - ідея нового світового порядку. Як видно, територія України у новому світовому порядку потрібна здебільш лише як територія, без населення. Точніше, з контрольованим населенням нижчого ґатунку, визначеного як обслуговуюча категорія з управлінцями, у яких звично і історично є назва «поліцаї».
Що ж, у цієї ідеї є свої носії і практики виконавці. Однак, я і пишу ці думки саме з приводу довести до відома, що у любої загарбницької ідеї, є ідеї опору, партизанського руху, визволення. Тож так просто територію заграбастать не вдасться. Чим більший натиск буде відбуватися, тим більший буде гартуватися спротив.
Так все і підвелося до поняття ізвічної боротьби між добром і злом… Тільки позиції добра і зла у даному випадку розставить час.
А приклад воєнних дій на інформаційних теренах України прикладу листом, що зараз поширюється серед небайдужих осередків:
Прем’єр-міністру України
Азарову М.Я.

Шановний Миколо Яновичу!
Національна спілка журналістів України закликає Уряд не допустити різкого збільшення тарифів з доставки періодичної преси.
Як стало відомо, УДППЗ «Укрпошта» планує збільшити тарифи з доставки періодичної преси понад 45% від існуючих.
Звертаємо Вашу увагу, шановний Миколо Яновичу, що державний монополіст запланував зробити це безпрецедентне для нашої країни підвищення цін за один місяць до початку передплати на газети та журнали на наступний рік. Зараз, коли на вимогу Укрпошти редакції вже надали дані про передплатні ціни для включення в передплатні каталоги (нічого не знаючи про можливе підвищення тарифів), коли вже підготовлені бюджети і бізнес-плани видань, подібні дії призведуть як до здорожчання, так і до різкого падіння накладів видань, у першу чергу, регіональних.
Викликає стурбованість кулуарність і втаємниченість підготовки цього проекту. Адже нове керівництво Укрпошти не проводило жодних консультацій з громадськими організаціями, редакційними колективами, не збиралась робоча група з представників медійної спільноти, що створена наказом «Укрпошти». Не обговорювалось це питання і на засіданні Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів, утвореної Президентом України В. Януковичем. Врешті-решт, ніяких аргументів чи розрахунків щодо необхідності такого різкого зростання тарифу на доставку представники преси, як партнери Укрпошти, не чули і не бачили.
Взагалі, в останнє десятиліття формування тарифів на доставку періодичних видань є нелогічним, непрозорим, непередбачуваним. Тарифи зростають надзвичайно різко, в останню мить перед початком передплатної кампанії, що не дозволяє редакціям газет і журналів щось спланувати. Викликає сумніви і законність такої процедури підвищення тарифів.
З розумінням ставимось до необхідності збільшення дохідної частини Укрпошти, в першу чергу, для підвищення заробітної плати листоношам. Ми цінуємо їх нелегку працю. Але ж не шляхом знищення передплати друкованих видань! Попередньо обговорювалась можливість підвищення тарифів на рівень інфляції в 2012-2013 роках, НСЖУ ніколи не заперечувала проти такого алгоритму зростання тарифу. До всього, Укрпошта не відповіла на критичні застереження щодо нераціонального витрачення коштів на своє функціонування, що призводить до підвищення рівня збитковості монополіста ринку поштових послуг.
Шановний Миколо Яновичу, враховуючи особисту увагу до розвитку друкованих видань, готовність до публічного обговорення проблем медіагалузі (зокрема, 1 лютого Ви взяли участь у роботі Секретаріату НСЖУ) просимо Вас зупинити процес підвищення тарифів на доставку преси і не дозволити Укрпошті зловживати своїм монопольним становищем.
З повагою
Голова Національної спілки
Журналістів України Олег Наливайко


Із цього листа видно до якого стану доведена інформаційна оборона України і як швидко програємо тактичні бої, не маючи загальнонаціональної стратегії оборони.

(Далі буде)
2013р.