Попри деякі нюанси, як то - хворобливий, післясовковий стан народонаселення країни в цілому - стаття, нмсд, дуже точна. Проте, зважаючи на незріле (для умов існування у відкритому світі) суспільство - будь-яке системне покращення нашого життя можливе лише через банкрутство нинішньої моделі економічних і суспільних відносин... Зрештою, держава (НЕ КРАЇНА) вже банкрут.
Нам, як це не дивно, від цього гірше не стане - бо всі борги зроблені нелегітимною владою. Нелегітимність розпочалася ще від 2004 року - з моменту т.з. конституційної реформи, продовжилася захопленням влади януковичем і ПР, котрі наділили себе черговим набором нелегітимних повноважень.
Кредитори України цілком свідомо давали і дають гроші НЕВІДОМО КОМУ, в такій ситуації (нелегітимності влади) ці кредити аж ніяк не лягатимуть на плечі "простих українців". Думаю, що на Заході і Сході це розуміють...

Повністю згоден із шановним п. Володимиром Лановим в оцінці сучасного стану Української держави. Тільки лишається питання - а ЯК усунути олігархів та їхніх слуг? Через вибори й тотальний громадський контроль на них? Через новий, більший за 2004, Майдан - до переможного кінця? Чи є сподівання на силові структури, які дадуть відсіч у разі прямого російського втручання? Питань багато. Але діяти треба.

Професійно-аналітичний огляд українського політичного і економічного сьогодення. Ця олігархічна пухлина пускає метастази зневіри у серця багатьом і це найстрашніше.Але вслід зневірі завжди іде стихійний гнів мас. Чи таке "завтра" нам потрібне? Якщо духовний упадок переросте ще й у матеріальне самознищення, тоді і прийде справжня Руїна. Добре, як чинник майбутнього відродження, а як що в якості тривалої стагнації? Наші олігархи нікуди не хочуть - ні на Захід, ні до Москви. Їх бажання - законсервувати нинішній стан якомога довше, а там... з накраденими грошима можна і на Захід, і в Росію. Але то уже зовсім інша історія.

Важко...

"Скромняги", еге ж...

Найнеприємніше те, що при повній втраті на місцях (в селах, містах, районах, областях) здатності до адекватного і відповідального самоуправління - окрім фінансового голоду може настати і реальний продовольчий голод. Зрозуміло, що більшість товарів широкого вжитку при нестачі в країні валюти просто зникне, але можуть зникнути і порівняно дешеві продукти харчування. Сільське господарство, як ніколи за ці 20 років, прихоплене монополістичними бандструктурами, але до можливого неврожаю нині додається ще й "китайський фактор". Кредити за майбутні поставки в Китай отримуються і розкрадаються, але самі поставки таки будуть здійснюватися - бо їх, кажуть, гарантує "сімейний" банк в самому Китаї. А ще запланована оренда китайцями нашої землі - вродить там щось чи не вродить, але урожай буде вивезений. Цього разу обійдеться без індустріалізації країни, і загороджувальних загонів не буде. Але виникнуть інші загрози. Як не в цьому (2014), так в наступному році (2015). Якщо народонаселення України не почне відповідальніше ставитися на місцях (і на виборах) до проблем самоуправління. Пора вже на місцях громадам організовувати альтернативні захопленим бандитами форми влади. Схоже, це єдиний спосіб мирного виживання.