Мені здається, Опанасе, що то є мемуар, написаний на природі, подалі від мастил і дисульфідів :))

Это ж надо :)) Сколько ягод-то мы перепробовали за 30 лет? И живыми остались :))

P.S. Ягоди-сумниці - це, нмсдд, унікальна поетична знахідка. Дубові дзвони - теж.

А ягоди - це завжди знахідка, особливо нині. Тільки не питайте, чому дзвони дубові..

Ох, Гаррі!. Хасиди Вас відпустили :))
Інтуїція мені підказує, що Ви вже були на Гуголі і розшукували там Оха :) Перед "Ох" треба писати "чарівник", бо блуд нападає :))

Щойно поцікавився, а питався учора у старих людей - і ті гадки не мають. На селі мого дитинства жили інші казки та клопоти.
Учора я було гадав, що це про місцевого діда. Тут такий, здається, є.
Присоромлено,
Г.С.

А, то он звідки блуд у моїх лімериках! :)

Ти серйозно?. Нині що не дума - то сумниця.

"Сказка - ложь, да в ней намек".. І хотілось би утекти від реальності, а не виходить. Дякую, моя дорога.

Перегук сумниць :)). Щиро вдячна, пані Ніно

Дякую,Іванку. Вже змінила це, ще дещо, як і тактику публікації віршів. Тепер не відкладаю їх у шухляду "на дозрівання", як раніше, а одразу "гоню між люди", на ПМ. Вже після цього "домальовую-достругую" :)). І своїх читачів до співпраці завжди запрошую. На те вони й Майстерні, щоб майструвати :))
Тепер зрозуміло, про якого Оха Гаррі розпитував :))

О, пам'ятаю, як мене колись тут переконували дати віршу відстоятись, аж тоді публікувати, а я не послухав і далі викладаю свіжі вірші, а тоді на ходу виправляю. :)