Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
Сила крапки – у багатокрапці
Контекст : «Моє на підмостках життя…», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сила крапки – у багатокрапці
Багатокрапка…
Це розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення.
Перерваність…
Перерваний політ, перерване висловлювання, перерване життя…
Багато разів згодом складаєш у голові пазли й усвідомлюєш, що багатокрапка тінню слідувала протягом земного життя Сергія Ґуберначука – чверть сотні втілених персонажів на сцені Київського молодого театру й низка задумів, які лишилися не реалізованими; чисельна кількість рядків поезій, які завершуються багатокрапкою; нотатки записних книжок із тими самими перерваними висловлюваннями…
Літературний проєкт, який складається з літературного доробку Сергія Ґуберначука, дозволяє підтвердити здогадку – адже багатокрапка красується на добрій п’ятірці надрукованих книжок.
Недосказаність…
Недосказаність після недосказаного…
Гуртове доставляння крапок виокремлюються в просторі мистецької реальності бережно та з любов’ю зібраних майже двох десятків книжок. В одних – розсип жанрів, у яких пробував свої сили автор; інші складені тематично, у чітко визначеній рамці – збірка поезій, афоризми, драматургічні твори… Кольоровими родзинками книжкового доробку виглядає серія книжок для дітей.
І кожна, здавалося, поставлена крапка – майже одразу обростає ще кількома – й ось уже цей фінал наповнено енергією для нового старту, нової підбірки, нової книжки.
«Моє на підмостках життя…» – мистецька антологія з життя Сергія Ґуберначука. Що приховується за репертуарною довідкою з театру? Як зіграні ролі вписувались до живого організму бурхливого моря, яким плив Молодий театр у 1990-их роках?
Ці питання дозволили реалізувати наступний крок – зібрати спогади тих, хто працював із Сергієм на одній сцені; хто створював театральний літопис та фіксував сторінки з театральними прем’єрами; з ким він ішов пліч-о-пліч у творчих проєктах…
І, звісно, збірка з багатокрапкою на обкладинці й насичена поезіями – тут і зізнання у власній нерозривності з мистецтвом театру; формулювання глибинних, навіть філософських питань про театр; є рефлексування на порядок денний тих часів, закарбовані у вірш. До нагоди стали й пошукові розвідки – збережена архівна афіша, кадр із відеоверсії вистави, сторінка з альманаху…
«Людина живе доти, поки її пам'ятають» – у цьому сенсі життя Сергія Ґуберначука не переривалося. Щонайменше, новими й новими виданнями поповнюються книжкові полички поціновувачів поезії. У рамках Відкритого театрального фестивалю «Homo Ludens 12+1», де працював у складі експертної ради, томик авторства Сергія передав до театру «БІТ», який діє на базі Центральної міської бібліотеки ім. Марка Кропивницького у місті Миколаєві. Колектив презентував власний приклад роботи з пам’яттю – вистава «Тепла лампова хунта» звертається до творчості Гліба Бабіча, який передчасно пішов із життя. Перегляд заримував у моїй свідомості долі поетів перерваного польоту та відродження їх через пам’ять про них у творчих форматах.
Є запит і від юних театралів – читецький жанр потребує свіжих текстів, які були б по віку вихованцям театральних шкіл, студій… Тому не втомлююся повторювати керівникам про наявність скарбнички за авторством Сергія Ґуберначука – «Осінь золота», «Соняшник», «Тобі, золотко моє…». Є всі шанси стати у фокусі уваги й збірці «Моє на підмостках життя…» – яка резонуватиме з внутрішніми переживаннями тих, хто наважується пов’язати власне життя з театром, вхопити настрій мистецької хвилі, й не зупинятися, а знову й знову доставляти крапки до нескінченної багатокрапки…
Сергій Винниченко,
театральний аналітик,
засновник проєкту «Театральна риболовля»
Це розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення.
Перерваність…
Перерваний політ, перерване висловлювання, перерване життя…
Багато разів згодом складаєш у голові пазли й усвідомлюєш, що багатокрапка тінню слідувала протягом земного життя Сергія Ґуберначука – чверть сотні втілених персонажів на сцені Київського молодого театру й низка задумів, які лишилися не реалізованими; чисельна кількість рядків поезій, які завершуються багатокрапкою; нотатки записних книжок із тими самими перерваними висловлюваннями…
Літературний проєкт, який складається з літературного доробку Сергія Ґуберначука, дозволяє підтвердити здогадку – адже багатокрапка красується на добрій п’ятірці надрукованих книжок.
Недосказаність…
Недосказаність після недосказаного…
Гуртове доставляння крапок виокремлюються в просторі мистецької реальності бережно та з любов’ю зібраних майже двох десятків книжок. В одних – розсип жанрів, у яких пробував свої сили автор; інші складені тематично, у чітко визначеній рамці – збірка поезій, афоризми, драматургічні твори… Кольоровими родзинками книжкового доробку виглядає серія книжок для дітей.
І кожна, здавалося, поставлена крапка – майже одразу обростає ще кількома – й ось уже цей фінал наповнено енергією для нового старту, нової підбірки, нової книжки.
«Моє на підмостках життя…» – мистецька антологія з життя Сергія Ґуберначука. Що приховується за репертуарною довідкою з театру? Як зіграні ролі вписувались до живого організму бурхливого моря, яким плив Молодий театр у 1990-их роках?
Ці питання дозволили реалізувати наступний крок – зібрати спогади тих, хто працював із Сергієм на одній сцені; хто створював театральний літопис та фіксував сторінки з театральними прем’єрами; з ким він ішов пліч-о-пліч у творчих проєктах…
І, звісно, збірка з багатокрапкою на обкладинці й насичена поезіями – тут і зізнання у власній нерозривності з мистецтвом театру; формулювання глибинних, навіть філософських питань про театр; є рефлексування на порядок денний тих часів, закарбовані у вірш. До нагоди стали й пошукові розвідки – збережена архівна афіша, кадр із відеоверсії вистави, сторінка з альманаху…
«Людина живе доти, поки її пам'ятають» – у цьому сенсі життя Сергія Ґуберначука не переривалося. Щонайменше, новими й новими виданнями поповнюються книжкові полички поціновувачів поезії. У рамках Відкритого театрального фестивалю «Homo Ludens 12+1», де працював у складі експертної ради, томик авторства Сергія передав до театру «БІТ», який діє на базі Центральної міської бібліотеки ім. Марка Кропивницького у місті Миколаєві. Колектив презентував власний приклад роботи з пам’яттю – вистава «Тепла лампова хунта» звертається до творчості Гліба Бабіча, який передчасно пішов із життя. Перегляд заримував у моїй свідомості долі поетів перерваного польоту та відродження їх через пам’ять про них у творчих форматах.
Є запит і від юних театралів – читецький жанр потребує свіжих текстів, які були б по віку вихованцям театральних шкіл, студій… Тому не втомлююся повторювати керівникам про наявність скарбнички за авторством Сергія Ґуберначука – «Осінь золота», «Соняшник», «Тобі, золотко моє…». Є всі шанси стати у фокусі уваги й збірці «Моє на підмостках життя…» – яка резонуватиме з внутрішніми переживаннями тих, хто наважується пов’язати власне життя з театром, вхопити настрій мистецької хвилі, й не зупинятися, а знову й знову доставляти крапки до нескінченної багатокрапки…
Сергій Винниченко,
театральний аналітик,
засновник проєкту «Театральна риболовля»
Передмова до книги «Моє на підмостках життя…»
https://dlib.kiev.ua/items/show/892
Сергій Винниченко про книги Сергія Губерначука:
https://www.youtube.com/watch?v=E_71J6b5v-o
Контекст : «Моє на підмостках життя…», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
