ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.05
18:46
Писав, навчав, навчався разом з ними
Манив, манили в складчину, в архів…
А з неба розсипалися вже Рими…
Я мало після цього не здурів
Ходив, збирав і бавився охоче
Рядком, рядками з римами й без рим
…О дякую тобі, мій Славний Отче,
І вибач за прихов
Манив, манили в складчину, в архів…
А з неба розсипалися вже Рими…
Я мало після цього не здурів
Ходив, збирав і бавився охоче
Рядком, рядками з римами й без рим
…О дякую тобі, мій Славний Отче,
І вибач за прихов
2024.11.05
18:45
Писав, навчав, навчався разом з ними
Манив, манили в складчину, в архів…
А з неба розсипалися вже Рими…
Я мало після цього не здурів
Ходив, збирав і бавився охоче
Рядком, рядками з римами й без рим
…О дякую тобі, мій Славний Отче,
І вибач за прихов
Манив, манили в складчину, в архів…
А з неба розсипалися вже Рими…
Я мало після цього не здурів
Ходив, збирав і бавився охоче
Рядком, рядками з римами й без рим
…О дякую тобі, мій Славний Отче,
І вибач за прихов
2024.11.05
18:01
«Зеленотрав’я, навшпиньки, вище!
В оксамити милі деревчата!
Чи знаєте, що треба говорити,
Як любу мою будете стрічати?»
«Знаємо, знаємо, друже,
Та ж не перший рік тут мандруєш...»
«Спинись, поточе-хлопче, хоч на мить!
Вгамуйтесь, легені вітрилі!
В оксамити милі деревчата!
Чи знаєте, що треба говорити,
Як любу мою будете стрічати?»
«Знаємо, знаємо, друже,
Та ж не перший рік тут мандруєш...»
«Спинись, поточе-хлопче, хоч на мить!
Вгамуйтесь, легені вітрилі!
2024.11.05
10:03
І ще одне, шахед тут ні причому.
Звикаєш попри безліч всяких бід,
Біжиш, було, зкривавлений додому
І тихо помираєш під обід…
Кому скажи… Чи є від цього користь?
А ось у погріб тричі вніч — респект
Буває сам, забувши гнівну почесть,
Звикаєш попри безліч всяких бід,
Біжиш, було, зкривавлений додому
І тихо помираєш під обід…
Кому скажи… Чи є від цього користь?
А ось у погріб тричі вніч — респект
Буває сам, забувши гнівну почесть,
2024.11.05
07:32
На присмак листопад, мов кава,
з гірчинкою холодних днів,
хапає цупко за рукава,
щоб ти із ним погомонів
та ти спішиш, бракує часу,
успіти треба до зими,
а падолист встеляє рясно
багряним листям килими.
з гірчинкою холодних днів,
хапає цупко за рукава,
щоб ти із ним погомонів
та ти спішиш, бракує часу,
успіти треба до зими,
а падолист встеляє рясно
багряним листям килими.
2024.11.05
04:29
Одягатись бідно,
Важко працювати, –
Тільки б не безслідно
Залишити спадок.
Дихати настоєм
Пінистої браги, –
Тільки б перед боєм
Відати відвагу.
Важко працювати, –
Тільки б не безслідно
Залишити спадок.
Дихати настоєм
Пінистої браги, –
Тільки б перед боєм
Відати відвагу.
2024.11.04
21:24
Я - ось такий. Та іншим вже не буду.
Виходячи на тихий променад,
Своє минуле бачу скрізь і всюди -
Я з тих, хто озирається назад.
Щоб зовсім не було провальних пауз,
На мене ллється бруд тупих порад.
Сьогодні у житті - суцільний хаос -
Виходячи на тихий променад,
Своє минуле бачу скрізь і всюди -
Я з тих, хто озирається назад.
Щоб зовсім не було провальних пауз,
На мене ллється бруд тупих порад.
Сьогодні у житті - суцільний хаос -
2024.11.04
17:29
Здалось мені, що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що грав у теніс),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
А головне – без охорони!?.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що грав у теніс),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
А головне – без охорони!?.
2024.11.04
14:28
Дивись мені, прийдешнє не прогав…
Зіграй в мовчанку, зайві ті розмови
Коли усе усім пороздавав
Лишивши тільки запах від полови…
У лісі ще достатьно вільних місць
Хоча і там, таких як ти, це — розкіш
Як тільки оприлюдниш свою злість —
З тих самих
Зіграй в мовчанку, зайві ті розмови
Коли усе усім пороздавав
Лишивши тільки запах від полови…
У лісі ще достатьно вільних місць
Хоча і там, таких як ти, це — розкіш
Як тільки оприлюдниш свою злість —
З тих самих
2024.11.04
12:00
Все було не так як написано. Дні і ночі тягнулись не реченнями та абзацами,
Роки проминали так само, як минають сьогодні,
І та ж сама різниця була між хатинами та палацами,
Як і різниця між ситими та голодними.
Мечі рубали шоломи, сікли обладунки, ар
Роки проминали так само, як минають сьогодні,
І та ж сама різниця була між хатинами та палацами,
Як і різниця між ситими та голодними.
Мечі рубали шоломи, сікли обладунки, ар
2024.11.04
10:10
Листопадило на душі, листопадило,
Бо осінній повіяв вітер.
Де та юність моя - білоквіття із саду?
Не вернути цвіту на віття.
Листопадило на душі, листопадило.
Де ж широка юності стежка?
Листя золотом, золотом сипало й падало,
Бо осінній повіяв вітер.
Де та юність моя - білоквіття із саду?
Не вернути цвіту на віття.
Листопадило на душі, листопадило.
Де ж широка юності стежка?
Листя золотом, золотом сипало й падало,
2024.11.04
06:30
Левон стояв у спіднім: «Де мій меч? –
У лицарів чомусь без компромісу. –
Немає з перцем? Націди бірміксу.
По вінця лий! І вою не переч!» –
Корчма вона і в Африці – корчма.
Хіба важливо, як її охрестять?
Тут дринк один від честі до безчестя,
У лицарів чомусь без компромісу. –
Немає з перцем? Націди бірміксу.
По вінця лий! І вою не переч!» –
Корчма вона і в Африці – корчма.
Хіба важливо, як її охрестять?
Тут дринк один від честі до безчестя,
2024.11.04
04:40
Накричала, пожурила
Неквапливо, спроквола, –
Пригорнулася безсило
І невинно обняла.
Поцілунками зігріла
Й заспокоїла маля, –
Мовчазна, зніяковіла
Мама лагідна моя…
Неквапливо, спроквола, –
Пригорнулася безсило
І невинно обняла.
Поцілунками зігріла
Й заспокоїла маля, –
Мовчазна, зніяковіла
Мама лагідна моя…
2024.11.03
17:37
Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
На небі сіре відступає в просинь,
Опалим листом вітер шарудить...
Птаство Землі Святої в інший край не відліта,
На крилах журавлиних Європа приліта –
На Хулі попоїсть, перепочине,
А
Та є і тут моя відрада – осінь:
На небі сіре відступає в просинь,
Опалим листом вітер шарудить...
Птаство Землі Святої в інший край не відліта,
На крилах журавлиних Європа приліта –
На Хулі попоїсть, перепочине,
А
2024.11.03
17:18
звіздар який пильнує хід планет
нагадуючи привид інкубічний
котрий у час коли покличеш тричі
являє свій субтильний силует
з півсотні привідчинених дверей
за ними інші двері невідомі
не то бібліотека — в кожнім томі
нагадуючи привид інкубічний
котрий у час коли покличеш тричі
являє свій субтильний силует
з півсотні привідчинених дверей
за ними інші двері невідомі
не то бібліотека — в кожнім томі
2024.11.03
14:58
Одній старій удовиці заміж захотілось.
Вона перед парубками так уже вертілась.
Як іде який по вулиці, вона все кидає,
Стане навшпиньки й у віконце стоїть, виглядає.
А то стане біля тину та очима водить,
Коли мимо удівець чи парубок ходить.
А з робот
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вона перед парубками так уже вертілась.
Як іде який по вулиці, вона все кидає,
Стане навшпиньки й у віконце стоїть, виглядає.
А то стане біля тину та очима водить,
Коли мимо удівець чи парубок ходить.
А з робот
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2024.05.20
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Рецензії
Сила крапки – у багатокрапці
Контекст : «Моє на підмостках життя…», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сила крапки – у багатокрапці
Багатокрапка…
Це розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення.
Перерваність…
Перерваний політ, перерване висловлювання, перерване життя…
Багато разів згодом складаєш у голові пазли й усвідомлюєш, що багатокрапка тінню слідувала протягом земного життя Сергія Ґуберначука – чверть сотні втілених персонажів на сцені Київського молодого театру й низка задумів, які лишилися не реалізованими; чисельна кількість рядків поезій, які завершуються багатокрапкою; нотатки записних книжок із тими самими перерваними висловлюваннями…
Літературний проєкт, який складається з літературного доробку Сергія Ґуберначука, дозволяє підтвердити здогадку – адже багатокрапка красується на добрій п’ятірці надрукованих книжок.
Недосказаність…
Недосказаність після недосказаного…
Гуртове доставляння крапок виокремлюються в просторі мистецької реальності бережно та з любов’ю зібраних майже двох десятків книжок. В одних – розсип жанрів, у яких пробував свої сили автор; інші складені тематично, у чітко визначеній рамці – збірка поезій, афоризми, драматургічні твори… Кольоровими родзинками книжкового доробку виглядає серія книжок для дітей.
І кожна, здавалося, поставлена крапка – майже одразу обростає ще кількома – й ось уже цей фінал наповнено енергією для нового старту, нової підбірки, нової книжки.
«Моє на підмостках життя…» – мистецька антологія з життя Сергія Ґуберначука. Що приховується за репертуарною довідкою з театру? Як зіграні ролі вписувались до живого організму бурхливого моря, яким плив Молодий театр у 1990-их роках?
Ці питання дозволили реалізувати наступний крок – зібрати спогади тих, хто працював із Сергієм на одній сцені; хто створював театральний літопис та фіксував сторінки з театральними прем’єрами; з ким він ішов пліч-о-пліч у творчих проєктах…
І, звісно, збірка з багатокрапкою на обкладинці й насичена поезіями – тут і зізнання у власній нерозривності з мистецтвом театру; формулювання глибинних, навіть філософських питань про театр; є рефлексування на порядок денний тих часів, закарбовані у вірш. До нагоди стали й пошукові розвідки – збережена архівна афіша, кадр із відеоверсії вистави, сторінка з альманаху…
«Людина живе доти, поки її пам'ятають» – у цьому сенсі життя Сергія Ґуберначука не переривалося. Щонайменше, новими й новими виданнями поповнюються книжкові полички поціновувачів поезії. У рамках Відкритого театрального фестивалю «Homo Ludens 12+1», де працював у складі експертної ради, томик авторства Сергія передав до театру «БІТ», який діє на базі Центральної міської бібліотеки ім. Марка Кропивницького у місті Миколаєві. Колектив презентував власний приклад роботи з пам’яттю – вистава «Тепла лампова хунта» звертається до творчості Гліба Бабіча, який передчасно пішов із життя. Перегляд заримував у моїй свідомості долі поетів перерваного польоту та відродження їх через пам’ять про них у творчих форматах.
Є запит і від юних театралів – читецький жанр потребує свіжих текстів, які були б по віку вихованцям театральних шкіл, студій… Тому не втомлююся повторювати керівникам про наявність скарбнички за авторством Сергія Ґуберначука – «Осінь золота», «Соняшник», «Тобі, золотко моє…». Є всі шанси стати у фокусі уваги й збірці «Моє на підмостках життя…» – яка резонуватиме з внутрішніми переживаннями тих, хто наважується пов’язати власне життя з театром, вхопити настрій мистецької хвилі, й не зупинятися, а знову й знову доставляти крапки до нескінченної багатокрапки…
Сергій Винниченко,
театральний аналітик,
засновник проєкту «Театральна риболовля»
Це розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення.
Перерваність…
Перерваний політ, перерване висловлювання, перерване життя…
Багато разів згодом складаєш у голові пазли й усвідомлюєш, що багатокрапка тінню слідувала протягом земного життя Сергія Ґуберначука – чверть сотні втілених персонажів на сцені Київського молодого театру й низка задумів, які лишилися не реалізованими; чисельна кількість рядків поезій, які завершуються багатокрапкою; нотатки записних книжок із тими самими перерваними висловлюваннями…
Літературний проєкт, який складається з літературного доробку Сергія Ґуберначука, дозволяє підтвердити здогадку – адже багатокрапка красується на добрій п’ятірці надрукованих книжок.
Недосказаність…
Недосказаність після недосказаного…
Гуртове доставляння крапок виокремлюються в просторі мистецької реальності бережно та з любов’ю зібраних майже двох десятків книжок. В одних – розсип жанрів, у яких пробував свої сили автор; інші складені тематично, у чітко визначеній рамці – збірка поезій, афоризми, драматургічні твори… Кольоровими родзинками книжкового доробку виглядає серія книжок для дітей.
І кожна, здавалося, поставлена крапка – майже одразу обростає ще кількома – й ось уже цей фінал наповнено енергією для нового старту, нової підбірки, нової книжки.
«Моє на підмостках життя…» – мистецька антологія з життя Сергія Ґуберначука. Що приховується за репертуарною довідкою з театру? Як зіграні ролі вписувались до живого організму бурхливого моря, яким плив Молодий театр у 1990-их роках?
Ці питання дозволили реалізувати наступний крок – зібрати спогади тих, хто працював із Сергієм на одній сцені; хто створював театральний літопис та фіксував сторінки з театральними прем’єрами; з ким він ішов пліч-о-пліч у творчих проєктах…
І, звісно, збірка з багатокрапкою на обкладинці й насичена поезіями – тут і зізнання у власній нерозривності з мистецтвом театру; формулювання глибинних, навіть філософських питань про театр; є рефлексування на порядок денний тих часів, закарбовані у вірш. До нагоди стали й пошукові розвідки – збережена архівна афіша, кадр із відеоверсії вистави, сторінка з альманаху…
«Людина живе доти, поки її пам'ятають» – у цьому сенсі життя Сергія Ґуберначука не переривалося. Щонайменше, новими й новими виданнями поповнюються книжкові полички поціновувачів поезії. У рамках Відкритого театрального фестивалю «Homo Ludens 12+1», де працював у складі експертної ради, томик авторства Сергія передав до театру «БІТ», який діє на базі Центральної міської бібліотеки ім. Марка Кропивницького у місті Миколаєві. Колектив презентував власний приклад роботи з пам’яттю – вистава «Тепла лампова хунта» звертається до творчості Гліба Бабіча, який передчасно пішов із життя. Перегляд заримував у моїй свідомості долі поетів перерваного польоту та відродження їх через пам’ять про них у творчих форматах.
Є запит і від юних театралів – читецький жанр потребує свіжих текстів, які були б по віку вихованцям театральних шкіл, студій… Тому не втомлююся повторювати керівникам про наявність скарбнички за авторством Сергія Ґуберначука – «Осінь золота», «Соняшник», «Тобі, золотко моє…». Є всі шанси стати у фокусі уваги й збірці «Моє на підмостках життя…» – яка резонуватиме з внутрішніми переживаннями тих, хто наважується пов’язати власне життя з театром, вхопити настрій мистецької хвилі, й не зупинятися, а знову й знову доставляти крапки до нескінченної багатокрапки…
Сергій Винниченко,
театральний аналітик,
засновник проєкту «Театральна риболовля»
Передмова до книги «Моє на підмостках життя…»
https://dlib.kiev.ua/items/show/892
Контекст : «Моє на підмостках життя…», стор. 3–4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію