Дякую.
Боюся, що дна тут взагалі нема ))
Що ж стосується того, "хто ким", то якщо встаєш серед ночі і тихесенько лізеш до шухляди за олівцем і зошитом, бо треба записати закінчення, яке тільки що соізволило прийти - то ясно, що вірш просто внаглу мене використовує :))

"Морені" - це і втомлені ("зморені"), і темні (бо під дощами осінніми намокли), тобто саме те, що я хотіла змалювати - і не знала, як. Це слово якось само вискочило, коли я вже й не надіялася, що знайду щось підходяще ))
Ох, комуналки... Жити - не жила, але бувала в них, уявляю ))
А вірш - про спомини, значить - про все.

То й правильно робили, дуб - він же вічний, та й гарний. Люблю дерево. І камінь. І глину, в смислі - речі з неї. І взагалі, хатину хочу дерев'яну. В лісі. Невеличку таку, на два поверхи... З дуба. Можна і не з мореного ))

Дякую на доброму слові ))
Якщо читачеві згадається своє - значить, вдалося написати не тільки для себе. Можна з радості й потанцювати ;))

Дякую ))
Тире там буде зайвим. Спробую пояснити: якщо відокремити ці слова за допомогою тире, значить, грубо кажучи, без них (слів) можна обійтися, бо вони є уточнюючими. Тепер спробуйте їх викинути з речення - смисл втратиться взагалі.
Можливо, речення дещо важке для розуміння, тоді спробую сказати простіше: мовиться тут про те, що забавлятися таким чином у нашому світі можна все життя.

Саме тому я і сказала про тире і акцент. А от важким для розуміння особисто мені видається перший рядок останньої строфи - "тлумити об щось", а не чим, а фонетично важким - "якщо ще схочеш". Та, скажу ще раз, це моє особисте враження, бо автору, як правило, видніше.

Таке враження, що ми на одній хвилі - і дуже приємно, що хтось ще відчуває вірш точно так же, як автор )) Бо все це і в моїй голові прокручувалося, тому:
1) Тлумити об щось - бо якби було "чимось", це означало б перевагу отого "чогось", а тут мається на увазі рівноправність (чи, якщо можна так сказати - рівносильність). Тобто скільки не старайся, нічого з цим не вдієш.
2) Там не стільки фонетична важкість (насправді вимовляється доволі легко), скільки шипіння - а воно там і має бути, бо то прихована погроза: не роби, мовляв, дурниць, краще забудь. А ще - (і, мабуть, у першу чергу) шипіння пожарища, яке гасять ))

Дякую.
Ех, якби ж так легко було "влізти" в чужу шкуру - скільки проблем вирішувалось би набагато простіше. Але, може, тоді й життя було б трохи нуднішим :)

Написане кимось тільки тоді й цікаве, коли вдається щось подібне в собі знайти. Правда, про веселе ми пишемо набагато рідше ))