ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.27 00:17
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.

З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,

Володимир Каразуб
2024.06.26 20:15
— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання
І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.
І він, думає, що вона намагається утекти,
А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,
Вона не тікає, а не

Самослав Желіба
2024.06.26 19:03
   Серед радянських дослідників традиційно панувала іще ленінська думка про те, що Бог у філософії Дж. Берклі є суто декоративним елементом, що буцімто лише маскує соліпсизм, тоді як це не відповідає дійсности. Це було підтверджено ще роздумами І. Канта п

Микола Соболь
2024.06.26 17:05
Історію розповідали люди,
було давно, у Реп’яховій балці,
прихильники таланту Робін Гунда
чекали від кумира публікацій.
Цей славний хлоп собі не має рівних,
він у дуелях, наче Саша Пушкін,
вчитаєшся суцільне марнослів’я,
така, натомість, поетична т

Леся Горова
2024.06.26 14:08
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.

Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,

М Менянин
2024.06.26 12:27
Якщо українець – чини як Отець,
сприймай як гостинець привітність сердець.
Ми зрощені Богом, на захист нам лють,
творім перемогу і кожен тут будь!

Так, лють це не лютня – це велетня рик,
хоч ним користатись ніхто з нас не звик.
Але коли доля віщує

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.

Світлана Пирогова
2024.06.25 21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.

І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,

Ярослав Чорногуз
2024.06.25 13:26
Краса на попелищі - Божий дар,
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...

Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти

Леся Горова
2024.06.25 13:14
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.

Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,

Борис Костиря
2024.06.25 11:34
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє

Олександр Сушко
2024.06.25 08:48
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Рубцов (1965) / Публіцистика

 Дотик Божої любові (життєвий досвід для християнського часопису)

Здалека Господь з'явився мені та й промовив: Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!

Єремія 31:3

...
перейти до тексту твору




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-12-28 23:03:49
Переглядів сторінки твору 4147
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.845 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.541 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.12.09 22:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-29 01:45:24 ]
По вірі вашій дано вам буде...
Вірмо і молімось!..
Хай Господь береже Вас і Вашу родину, Ігоре.
Ласки і опіки від Нього усім нам...

("репортаж" - дуже візуальний!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-29 07:11:45 ]
Дякую! Хай і Вас супроводжує сила Божа по життю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-12-29 14:13:16 ]
Так, дуже прикро, що такі випробування звалилися на нашу країну, і, передусім, на вашу, Ігорю, сім'ю.
Якщо чесно, то радив би вам покидати Донецьк і взагалі окуповану територію - нмсд, катаклізми там тільки починаються.

Щодо людини і далі публікуватиму поруч із вашою позицією, вашим ставленням, і своє.

Якщо йти від "канонічних" початків, то маємо в українській мові переклад "антропоса" (той, хто дивиться вгору) з Евангелії, як людину, та й до того написане про цей феномен перекладається як людина, тобто йдеться про явище, а не про конкретику...
Вочевидь, "людина" - найвище означення в нашій мові відповідного творіння Творця. В цьому творінні канонічно присутній Божий Дух, тобто, присутня непогрішима частина.
Власне, погрішима частина, вочевидь, представлена нашим особистим "я", котре біоенергетичним чином може мати цілком фізичні стосунки з Вищими Сферами, хоча і не лише з ними...
Орган для прямих стосунків - саме серце. І воно має нести правдиву, не перекривлену інформацію - тоді воно з обох боків відкрите - і Згори, і знизу (від нас)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-29 22:19:07 ]
Що до "покидати Донецьк" - це окремий досвід і він не менш значний для моєї родини. 31 серпня я виїхав з Донецька і півтора місяці жив та працював у Дніпропетровську, готуючи можливість для переїзду всієї сім'ї. З часом до мене приїхала доня. А потім мені запропонували роботу у Києві. Вже понад два місяці ми у столиці. Спочатку з донею, потім приїхав син, а за кілька днів і дружина. Житло чуже, але є. Робота є у обох. Доня вчиться у християнській школі - дуже задоволена. Син поки що без певної справи, але вирішимо й це. Це дивно, як Бог влаштовує наше життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-12-29 22:44:29 ]
О так, через відкриті серця зазвичай Згори і йде формування нової реальності...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-12-29 14:16:50 ]
Щодо війни, то боюся, в багатьох місцях вона триватиме вічно...

Бо все, як завжди, впирається в індивідуальне - в можливості зростання індивідуальності, в онтогенез особи. Тобто, якщо спільнота, або ж нація, народ, держава у безсовісності своїй, чи сліпоті чи дурощах своїх починають ставати на заваді свободі зростання єства, то така місцева спільнота, чи ж бо навіть нація, народ, держава, цивілізація просто зникають. Це, на мою думку, насамперед загрожує Україні, та й багатьом іншим теж...
Чи важлива у самозбереженні релігія? Релігійні інститути? Так, важливі, і ці інститути потрібно доглядати, вони теж мають служити для розвитку особистості, а не тих чи тих ідей. На жаль, з цим усюди проблеми. Священнослужителі, зазвичай, роблять вигляд, що вони каста вибраних, натомість вони більше шкодять, аніж допомагають... (
Порядок пріоритетів бо ж, нмсд, такий - Людина - особистість - спільнота.
Цьому строго відповідає Віра - віросповідання - релігія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-29 22:28:01 ]
Що до служителів захотілося віддати належне тим достойним братам, які виконують свої обов'язки сумлінно. У нас з цим питанням все ж трохи інакше, тому що пастори - найближчі наші помічники. Просто принципи, на яких вони здійснюють служіння інші. За час війни на Сході пастори взяли на себе проблеми забезпечення члені громад водою і найнеобхіднішими засобами для життя. Власне, більшість того, що ми зараз маємо на новому місці, також перевезено завдяки нашому служителю. Скільки їх було за 22 роки моєї приналежності до Церкви, не можу дорікнути нікому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-12-29 22:45:55 ]
Що ж, це важливі аргументи.