Дуже гарна і своєчасна стаття, шановна Редакціє! Аби ж самовпевнені і нахабні повчальники на нашому сайті збагнули, що тут і про них мова. І не намагалися вчити тих, хто за них стоїть вище і знає собі ціну, попри закономірність вагання і невпевненості в собі. Дякую! Може ця публікація дасть імпульс і очі отверзуться...)

Актуальна тема піднята у статті, шановна Редакціє Майстерень. Читаєш , приміряєш все це на себе і … нібито починаєш здогадуватися, розуміти про що там йдеться . Якби усвідомлюєш, що хвіст комети - явище більш граціозніше, всеозоріше…але якою ціною , і у якій холоднечі її це доводиться робити. А тут тільки поглядом впрешся у цей розкішний хвіст павича…умить втрачаєш усю придбану такими важкими зусиллями ясність розуму. І тоді ні про що інше вже думати не можеш… Як собі хочете, а це фото - хвостатого павича таки спокуса для ясності розуміння і неабияка.
Однак, коли прибрати жартівливий тон, то результати цих досліджень, міркувань та виводів нагадують проекцією біблійної мудрості (про званих на вечерю) на світську площину. Притча, що в першу чергу адресована книжникам і фарисеям, має певні відношення і до діячів слова, звісно, по мірі глибини піднятих ними тем . А яскравий образ «гробів побілених» є каменем спотикання для усякого піднесеного над Промислом. Тож і наявність ознак кульгавого і збіднілого в літературному процесі має свій сенс та своє призначення у творчому руслі творці творінь.
Ці міркування не ставлять собі за мету перекреслити написане, а , можливо, лише надати йому якогось нового, особливого звучання .

Про вовка промовка, а він уже тут як тут, забувши, що тільки-що видалив коментар, аж ніскільки не повчальний, а навпаки коректний, «по-чесному» випрошений, але який напевно дещо попсував би його пишний хвіст.
Напевне відкривачам ефекту потрібно вводити певну кореляцію процесу досліджень, перш ніж робити остаточні висновки.

Відлітають часи,ми у них, -- безперечно, герої,
І як докір – колишній узятий шалений розбіг.
Так і неба не видно – над нами шатро з руберойду,
Соломинка в руці – не рятунок , а мов оберіг.

І навколо хитаються знаки віщунські, як п’яні,
І запізно у вчора; у завтра – не хочеш, а йди.
Ой, це зовсім не те, що промчати гучним автобаном,
Бо потрібні: сніги і піски, щоб позаду – сліди.

На мій погляд, стаття школярством пахне.Все набагато серйозніше.
"Не у школі я вчився читати людей
І ці літерки смішно чорняві..."

Коли до тебе звертаються: "елементарно, Ватсон", то це коректність? Отже показують, що вони од тебе на десять голів вищі, а насправді все навпаки, вони себе такою заувагою, таким звертанням опускають нижче плінтуса і зникає будь-яке бажання з ними спілкуватися. Самі пишуть багато і чимало з того - неоковирні дурниці, а їм здається - геніальні вони Шерлоки. Воістину бачать тріску в оці сусіда, і не помічають колоди у своєму.
А інші мають статус любителя, починають повчальний коментар з дрібниць, зі збігів, висмоктаних із пальця, хоч не тямлять, що і збіги приголосних бувають нерідко милозвучні. Коментар треба починати із аналізу образу, змісту вірша чи зачепило за душу? А то, наблатикався у повчаннях любителям і лізе до майстрів. А сам пише - господи, прости, навіть вишуканої лексики слова не відчуває, і преться в критики?!! Та ти на себе подивись хоч раз, хто ти єси? А тебе жаба давить, дратує щира похвала на адресу майстра, яку ти, недоростку, називаєш одобрямсом?! Якщо ти сам не відчуваєш надтонких речей у поезії, з яких ліпиться образ, то куди ти пхаєшся? А якщо перед тобою справді павич, припустімо на мить таке?! То що, треба зробити усе, щоб сяйво його згасло, вискубати все пір"я йому з крил, і себе - драну ворону - поставити на п"єдестал! Що в нас успішно і робиться. Аристократів тут не треба, шановна Редакціє, тут правлять бал літературні шістки і горобці зачухані, які уміють швидко писати - косо, криво, аби живо, аби моє зверху. Так скоро у Вас справді павичів чи інших прекрасних птахів не залишиться на сайті!