ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Скімливий
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
* * *
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі" (продовження 2)
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Лімерики – 11
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Дощик
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Над Києвом древнім
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Падають яблука
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю...
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків…
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
І тінь минулого й бетон…
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Минуле
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Про кохання
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
* 154 *
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
* * *
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.

Ірина Вовк
2026.07.27 06:01
КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі. (продовження 1)
Штрих II: Маска великого імені Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18 Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської

Артур Курдіновський
2026.07.27 01:40
У співавторстві з липнем
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.

Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Рудокоса Схимниця (1976) / Вірші

 ***

хто дав їй життя. Інфернальні зіниці,
де мікро-супутник стає Ганімедом

Марґо Ґейко

...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2018-02-04 21:12:32
Переглядів сторінки твору 5504
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.134 / 6  (4.901 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 5.072 / 6  (4.924 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.716
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.04 13:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-04 21:40:48 ]


зірки ішли на дно в глухій небесній ямі
хворів зубами хто, за обрій линув спам
мисливець & трофей мінялися ролями
рояль пюпітр мінор кохання кров трістан



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-02-04 22:15:45 ]
Ізольда жде когось та точно не Трістана
занадто говіркий занадто не король
намолене вино заклята давня рана
фейсбучні чудеса загублено пароль


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2018-02-05 21:00:47 ]
Дзвінка, справжня поезія! Напевно, я так ніколи не навчуся. Римувати мені важко! Легше і краще по-сучасному - за допомогою верлібрів висловлювати своє єство!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-02-05 22:23:15 ]
я люблю верлібри і маю їх написаних немало) головне, аби процес був в кайф...
дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-02-05 22:49:57 ]
Вийми мене з колоди, мій прекрасний неназваний принце…
Я скромно вдаю, що ховаюсь, що соромлюсь бути обраною поміж нас, чотирьох дам.
Суперниці мають мільйони переваг:
Ніжна чорнявка в міру добра і загадкова, розуміється на мистецтві і сімейних цінностях;
Золота Афродита повнить серця любов’ю, як бризки шампана новорічну ніч;
А містична відьма взагалі поза конкуренцією, бо хто їй посміє перечити?
Я ж непомітна Бубнова Пані, від природи русява, від перукарки рудувата, зранку запивала каву слізьми, намагаючись розгледіти на гущі твій портрет…
Знайди мене, принце, хай скільки валетів, королів, джокерів і тузів загороджуватимуть мене від тебе.
Ти ж розумієш – то все гра. Блеф.
Кожне сподівання нашої зустрічі – нова партія, де готуюсь до виходу з трепетом і наївністю школярки, хоч це давно уже не пасує моєму досвіду.
Крещендо надії, коли кожен день зводить вогнисту мережку замкового шпилю,
А кожен вечір вирівнює її до фундаменту…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Петров (М.К./Л.П.) [ 2018-02-05 23:06:21 ]
???

Твій вихід, бува, не схожий – за подвиг?
На рішучість, що наче – намайже – самопожертва?..
Мені розваги також за мить до пострілу –
наче в нічліжки обіймах, але ж – у обіймах?..
Так близько, мабуть, до справжнього дна –
де золоті россипи чекають на будь-кого...
хоча б – незнайомого... А я ж – по кронах,
я – по хребтах та – мріючи за ніжність
хмариночну... А поміж – увесь мурашиний
світ?.. І ти ж – не королева його чи матка?
Тому що і я – не король – поміж блазнів?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-02-06 19:57:48 ]
цікаві образи, ще б їх трішки підшліфувати мовно - було б взагалі блискуче... Іване? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Петров (М.К./Л.П.) [ 2018-02-06 20:14:18 ]
Оксано:???))

Твій вихід, бува, не схожий – на подвиг?
На рішучість, що майже – неначе – самопожертва?..
Мені б розваги – також за мить – до пострілу,
неначе – в ночліжки обіймах, але ж... у обіймах?..
Так близько, мабуть, до справжнього дна –
де золота розсипи чекають на будь-кого...
Хоча б – незнайомого?.. А я ж – по кронах,
я – по хребтах та – мружачись на сметанковість
хмариночкову... А поміж – увесь мурашиний
світ?.. І ти – ж не королева його – й не матка?
Тому що... І я – не король – поміж блазнів?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-02-05 23:23:55 ]
"Чи ж Ваших? Ви істинно вірите – Ваших, отих гарячкових,"

Сідаю тобі на коліна, мій Милий
вночі, навесні…ні, у мета-житті
Здійснимо тоді, що омріяти сміли…
у сні лише сміли…коли в забутті
я пестила образ твій ніжно думками
бутони троянди без жодних шипів
цілунками пристрасті квітли між нами
в полоні любові, яку ти хотів
на полі жадання, де дотик нецноти
до тіла твого, що забуло мабуть
усіх задоволень незіграні ноти
і плотских екстазів неходжену путь
ти Музу свою зможеш палко кохати
як музику грає на лірі Орфей
На лірику й прозу мене надихав ти,
Конкістадоре, я - цінний трофей…
Налию у келих саке, заспіваю
про тебе, мій Данно, а ти володій
своєю Ґейко, що тебе піднімає
із суму чистилища в небо надій,
Там зорі бажання розвіють в повітрі
нам опію мелос, намріють той рай
де музику радості, тільки повір ти,
напишемо разом…Ні, краще заграй
ти мене чи мною, тобі це можливо
звучатиму так, як ніхто не звучав.
Я - диво, казав ти, погоджуюсь, диво
не я ... а симфонія, що ти зачав
у тім інструменті, де дека із тіла
що струни душі розіп’є на кілки
Їх доля вгвинтила, хоч я не хотіла
та воля зніміла … Прошу, не впусти
ти цей інструмент, він у світі єдиний
що дотику прагне твоєї руки …
Орфею, Маестро, Мольфаре, Месіре
зіграй но, як Місяць на гладі ріки
сонату свою мерехтіннями грає
свою, не германську, а власну одну
Хай крастиме душі, але не згасає
Не наша реальність із нашого сну!

10.09.2017


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-02-05 23:39:22 ]
Вибачте, дорога Сестро! От просто не втрималась...цей мій вірш згадався...Він такий співзвучний деяким Вашим рядкам. Його давненько написано. Може й не так майстерно, як Ви того заслуговуєте, втім, переписувати не маю сил. Дякую і насолоджуюся Вашою творчістю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-02-06 11:08:28 ]
Цьом, Марго)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-02-06 11:24:33 ]
По - гомерівськи...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-02-06 19:59:32 ]
помпезно?))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-02-06 19:28:36 ]
Ого! Оце розмах. Дуже красиво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2018-02-06 20:03:38 ]
дякую, Олександре) приємно, справді приємно, що вам сподобалося...
ПС. я зовсім не конфліктна і зорі в лобі не маю) критику шаную і прислухаюся, бо власне так чогось можна підівчити.
Просто часом критика має інший підтекст... не в стосунку до вірша як такого...
але то вас не стосується, то таке... проминаюче)
а ви заходьте. Давайте поради. Може і не з усіма згоджусь, але рацзерно прийму)