ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.13 23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.

Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,

хома дідим
2026.09.13 22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет

Віктор Насипаний
2026.09.13 19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.

Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,

Мирон Шагало
2026.09.13 19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.

Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла

Вячеслав Руденко
2026.09.13 19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.

Тетяна Левицька
2026.09.13 17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.

С М
2026.09.13 13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру

Борис Костиря
2026.09.13 13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.

Ірина Вовк
2026.09.13 08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)


«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»

(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)


Євген Федчук
2026.09.13 07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б

Володимир Бойко
2026.09.13 06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.

У злиден

Віктор Кучерук
2026.09.13 06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.

хома дідим
2026.09.12 21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи

Вячеслав Руденко
2026.09.12 21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.

Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,

Ольга Садкова
2026.09.12 21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.

Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:

Борис Костиря
2026.09.12 13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Над річкою (переклад на російську Світлани Груздєвої)*

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-14 14:31:34
Переглядів сторінки твору 2784
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-14 14:32:59 ]
Оригінал:

Над річкою

Де пойма* Сниводи чарівна –
Бринить легенький вітерець.
Доносить гук бадьорий півня
Через городи навпростець.

І вторять півневі неначе –
Заливисто ізвіддаля –
Веселі вигуки юначі…
Од снігу звільнена земля

Випростує траву прим`яту,
Мов прокидається од сну.
І птаство радісно співати
Береться пісню голосну.

Об лід вода текуча дзенька
І – ледь помітно навкруги –
Тремтливі хвилечки легенькі
Навислі злизують сніги.

Та у затоці ще добряче
На берег крига налягла.
А на вербі – як чорний м`ячик –
Кущиста звисла омела.

На холод вітер ще багатий –
Зима відлуння нам несе.
Коли вже буде зігрівати
Весняне сонечко це все?!

12.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 10:28:25 ]
Старанно виконаний переклад. Думка в першій строфі була б ще чіткішою, якби між Сниводи і картинно стояло тире. Напевне, в заливе, а не в затоке?
Звичайно, що ці маленькі зауваження - тільки на адресу Світлани Груздєвої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 13:54:39 ]
Так, в цілому згоден із зауваженнями. Тире чіткіше відобразило б думку, тим більше, що так є - в оригіналі. А тут я поставив би тире після слова "рос" для ще більшої чіткості, бо прикметник "картинно" ніби виконує роль прихованого присудка - ще одного. В заливе - цілком згоден, навіщо вживати українізми, коли є чіткий російський відповідник?
Тут сліди поспіху в написанні відчутні. У мене скрізь - як і належить за школою римування - римуються різні частини мови, а у Світлани - у трьох місцях - дієслівні рими: расправит-правит, стекая-потакая, веет-согреет. Крім того, я б застосував інверсію у передостанньому рядку, щоб був вірний наголос у слові "этО" - Когда же Это все согреет... і т.д.
Але загалом, за змістом, за настроєм піднесеним, як на мене, переклад написаний майже на одному диханні, ніби "по наитию" і це, особисто мене - зачарувало.

Передам зауваги автору. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2018-03-15 14:55:24 ]
Цікаво, звідки "частушки" взялись? Коломийок начебто не було в оригіналі...

"Стекая" загубило коми з обох боків (анекдот згадав:

- Стекло?..
- Нет, стекает....)

"Вода", яка "решила слизывать снега"? Яка рішуча вода, однако!

"Верба" - хіба не "ива" російською?

"Щедро"- російське слово?

"Весенний солнца хоровод" - скільки в нас сонць на небі, аби вони у "хороводі" кружляли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 16:02:03 ]
Ну, щодо частушок, згоден, Грею, не було їх. Але це - авторська фантазія - на рядок "веселі вигуки юначі" - хіба не може такого бути за веселими вигуками - цілком може.
За коми згоден, поставив.
Рішуча вода - а чим не подобається? - вона ж весенней неге потакает, тому й вирішила - цілком вмотивовано.
Це до речі, найкраща строфа, як на мене, у перекладі.
За "вербу" дякую. Справді "ива" природніше. Тут авторка хотіла бути просто ближче до оргіналу.
Ну "щедро" досить часто вживається російською, погодьтеся, навіть не буду шукати приклади.
"Весенний солнца хоровод" - це знову свідчить, що у Вас, Грею, з уявою є деякі проблеми. Ви сприймаєте рядок якось трохи, російською кажучи "топорно" - прямолінійно. Бо не сонця ходять у хороводі, а сонце - одне - крутить весняний хоровод - усе, що є під ним - птахів, дерев, річок, землі, людей... Сподіваюсь, таке пояснення задовольнить?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2018-03-16 09:04:16 ]
Та ні, з уявою в мене жодних проблем, бо, згідно цитати з вікі, "хороводи розвиваються з замкненого кола (персоніфікація сонця)" - але "солнца хоровод", як на мене, звучить пародійно.

А ось ці рядки перекладу:

"Доносит ветер петушиный
Зов – огородами насквозь."

Що тут "петушиный" - "ветер" чи "зов"? )))

В оригіналі ж наче нема такої дивної інверсії:

"Доносить гук бадьорий півня
Через городи навпростець."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-16 10:36:56 ]
Так сонце і є - замкнене коло, якщо трішки уяви прикласти, нз якого хоровод починається.
А вітер хіба буває "петушиный"? - логіку включати не потрібно? Особливо коли йдуть підряд два іменники Ветер доносит зов і може доносити, а зов - вітер - якось сумнівно, що донесе?