ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Над річкою (переклад на російську Світлани Груздєвої)*

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-14 14:31:34
Переглядів сторінки твору 2617
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.17 01:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-14 14:32:59 ]
Оригінал:

Над річкою

Де пойма* Сниводи чарівна –
Бринить легенький вітерець.
Доносить гук бадьорий півня
Через городи навпростець.

І вторять півневі неначе –
Заливисто ізвіддаля –
Веселі вигуки юначі…
Од снігу звільнена земля

Випростує траву прим`яту,
Мов прокидається од сну.
І птаство радісно співати
Береться пісню голосну.

Об лід вода текуча дзенька
І – ледь помітно навкруги –
Тремтливі хвилечки легенькі
Навислі злизують сніги.

Та у затоці ще добряче
На берег крига налягла.
А на вербі – як чорний м`ячик –
Кущиста звисла омела.

На холод вітер ще багатий –
Зима відлуння нам несе.
Коли вже буде зігрівати
Весняне сонечко це все?!

12.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 10:28:25 ]
Старанно виконаний переклад. Думка в першій строфі була б ще чіткішою, якби між Сниводи і картинно стояло тире. Напевне, в заливе, а не в затоке?
Звичайно, що ці маленькі зауваження - тільки на адресу Світлани Груздєвої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 13:54:39 ]
Так, в цілому згоден із зауваженнями. Тире чіткіше відобразило б думку, тим більше, що так є - в оригіналі. А тут я поставив би тире після слова "рос" для ще більшої чіткості, бо прикметник "картинно" ніби виконує роль прихованого присудка - ще одного. В заливе - цілком згоден, навіщо вживати українізми, коли є чіткий російський відповідник?
Тут сліди поспіху в написанні відчутні. У мене скрізь - як і належить за школою римування - римуються різні частини мови, а у Світлани - у трьох місцях - дієслівні рими: расправит-правит, стекая-потакая, веет-согреет. Крім того, я б застосував інверсію у передостанньому рядку, щоб був вірний наголос у слові "этО" - Когда же Это все согреет... і т.д.
Але загалом, за змістом, за настроєм піднесеним, як на мене, переклад написаний майже на одному диханні, ніби "по наитию" і це, особисто мене - зачарувало.

Передам зауваги автору. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2018-03-15 14:55:24 ]
Цікаво, звідки "частушки" взялись? Коломийок начебто не було в оригіналі...

"Стекая" загубило коми з обох боків (анекдот згадав:

- Стекло?..
- Нет, стекает....)

"Вода", яка "решила слизывать снега"? Яка рішуча вода, однако!

"Верба" - хіба не "ива" російською?

"Щедро"- російське слово?

"Весенний солнца хоровод" - скільки в нас сонць на небі, аби вони у "хороводі" кружляли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 16:02:03 ]
Ну, щодо частушок, згоден, Грею, не було їх. Але це - авторська фантазія - на рядок "веселі вигуки юначі" - хіба не може такого бути за веселими вигуками - цілком може.
За коми згоден, поставив.
Рішуча вода - а чим не подобається? - вона ж весенней неге потакает, тому й вирішила - цілком вмотивовано.
Це до речі, найкраща строфа, як на мене, у перекладі.
За "вербу" дякую. Справді "ива" природніше. Тут авторка хотіла бути просто ближче до оргіналу.
Ну "щедро" досить часто вживається російською, погодьтеся, навіть не буду шукати приклади.
"Весенний солнца хоровод" - це знову свідчить, що у Вас, Грею, з уявою є деякі проблеми. Ви сприймаєте рядок якось трохи, російською кажучи "топорно" - прямолінійно. Бо не сонця ходять у хороводі, а сонце - одне - крутить весняний хоровод - усе, що є під ним - птахів, дерев, річок, землі, людей... Сподіваюсь, таке пояснення задовольнить?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2018-03-16 09:04:16 ]
Та ні, з уявою в мене жодних проблем, бо, згідно цитати з вікі, "хороводи розвиваються з замкненого кола (персоніфікація сонця)" - але "солнца хоровод", як на мене, звучить пародійно.

А ось ці рядки перекладу:

"Доносит ветер петушиный
Зов – огородами насквозь."

Що тут "петушиный" - "ветер" чи "зов"? )))

В оригіналі ж наче нема такої дивної інверсії:

"Доносить гук бадьорий півня
Через городи навпростець."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-16 10:36:56 ]
Так сонце і є - замкнене коло, якщо трішки уяви прикласти, нз якого хоровод починається.
А вітер хіба буває "петушиный"? - логіку включати не потрібно? Особливо коли йдуть підряд два іменники Ветер доносит зов і може доносити, а зов - вітер - якось сумнівно, що донесе?