Дякую, Ярославе, за відгук та підтримку! Буде що згадати!)))

Лілю, це не відгук, дорогенька. Це - серйозна передмова до твоєї книжки майбутньої. Удачі!))

Дуже гарна передмов! Стільки прекрасних слів сказано на адресу учениці вчителем, що віриш у те, що короні сонетів Лілії Ніколаєнко прилаштували крила для польоту. Дуже важливо, коли є така колосальні підтримка від людини, яка вище по статусу і життєвому досвіду, не кажучи про літературу вцілому. Щоб написати передмову треба теж мати талант. Ярославе, молодець! Я пишаюся тим, що ти мені теж написав прекрасну передмову, яка прикрасили мою книгу, "Долю пишуть небеса". Я дуже вдячна Богу, що у мене є такий друг, який завше підтримає і у радощі, і у горі! Я мало зустрічала таких людей, які б так безкорисно і свято роздавали свої знання, любов, тепло іншим! Щедре серце ніколи не зів'яне. Обіймаю тебе і бажаю щоб твоя праця принесла тобі плоди успіху і визнання! Любові, щастя, здоров'я, миру, злагоди, добра!))))

Дорога Таню, сердечно дякую тобі за стільки теплих слів, сказаних на мою адресу. Я щиро був радий допомогти тобі, як моїй учениці, написав передмову, співаю твої пісні, і роблю це з радістю, бо знаю, що знайду щиру вдячність, чуйність і шану в твоїй особі.
Але не тільки тому. Я вважаю, що треба, як кажуть допомагати талантам, а бездарності самі проб"ються, як відомо.
З Лілею Ніколаєнко ми теж давно знайомі, ще від фестивалю в Умані, і потім у нас тривало і тут, і на сайті Олексія Тичка "Натхнення" навчання. Ліля найбільше вчилася в мене саме сонетній творчості, і теж, як і я, мала і має таку здорову амбіцію підкорити найвищі сонетні вершини і я поступово вів її цим шляхом, ділився досвідом, вказував, чиї сонети, а потім вінки сонетів треба читати, виховував здоровий смак. Як і в тобі, бачу в Лілі, своє продовження в жанрі класичного вірша, і зокрема, сонетів і їх ускладнених конструкцій.
Хтось може сказати: ти виховуєш собі конкурента... Але життя так влаштоване, що рано чи пізно хтось із молодших, як правило, а може і з ровесників чи навіть старших, дожене і пережене тебе. Все минуще, а мені просто приємно, що хтось продовжуватиме справу, яку я роблю усе своє майже півстолітнє творче життя, бо вірші почав писати віз 7-ми років, а в цьому році мені виповниться 57. Тому допомагаю, як можу, і не чекаю за це вдячності чи винагороди. Бо не завжди вона приходить, а так десь 50 на 50. Хтось вдячний, а хтось - ні, вважає, що всі йому зобов"язані і мають за обов"язок його чи її підтримати. Нехай. Коли вже буде, як кажуть, по нас, час усе розставить на свої місця.
А поки ми можемо пишатися тим, що у чи не найрозвиненіша у світі сонетна поезія, бо маємо вже три корони сонетів. І найбільш канонічна у мене. А Ліля йде в моєму руслі, і може теж, напише ще канонічну корону. Ми в цьому жанрі вже обставили давно родоначалників сонету - італійців. Вся притичина і дивина в тому, що світу важко дізнатися про наші досягнення. Бо крім росіян і білорусів інші народи не мають корон сонетів і невідомо чи мають такого рівня перекладачів, які б могли осягнути таку складність.
Головне, що поезія розвивається. І сягнула дуже високих вершин у формі сонетній. Тепер треба вдосконалювати зміст у цій складній формі. Бо хіба може хтось із нас, творців корон сонетів, сказати, що ми і змістово сягнули таких вершин у своїх творіннях, як сонетярі Петрарка, Ронсар, Шекспір, Ередіа, Прешерн, Рильський, Зеров чи Павличко та багато інших - найкращі зарубіжні і вітчизняні сонетярі?
Тут ще роботи непочатий край. Дякую тобі, що завдала собі труду оцінити мою працю сонетного аналітика і трохи - критика.