ну, так рівнти не можна, хоча б того, що там не народи-брати. в кровна родина влаштувала битву. Ізяслав Мстиславович був племінником Долгоруковго, ще цікавіше. що його союзником був Ізяслав Давидович, рідний брат Володимира Чернігівського, по смерті якого і зайняв князівство, а через три роки і київський стіл, хоча й ненадовго.так що - не народи-брати, а рідні брати воювали

ох, та до чого тут Москва, тим паче не певен, що Долгорукий бодай пам*ятав, де то село Кучки і та річка. щодо законності обрання Ізяслава Мстиславича - ну, його підтримали міщани, але власне що проти законного спадкоємця, Ігоря Ольговича. ну і право його дядька - вав, але цей дядько був рідним братом Юрія Долгорукого, так що назвати це якою війною проти заброд - ну, певне перебільшення, особливо якщо зважити що Долгорукого підтримували не лише половці (які, звісно що, кочівники, але також родина мало не всіх князів землі Руської), але й чернігівські Ольговичі (де також брат радісно воював з братом), і галицький князь Володимирко, якому не подобалось, що Ізяслав опирався не так на київську громаду, чия підтримка була швидше моральною, аніж мілітарною потугою, а й на угорські та польські полки, які й привели його на Київський стіл того 1151 року.
а от якщо дивитись по завітах Ярослава Мудрого - ну, вони й не виконувались ніколи. того що у кожного князя свої діти, а уділи ділити до нескінченності не випадає. щодо Любецького з*їзду - ну, сміх же, він фактично і закінчився новою війною, після того, як двоє його учасників змовились і третього осліпили.
та й по лествічному праві, яке тоді діяло на Русі. Ізяслав якраз і не мав ніякого права на Київський стіл, а був самозванцем і забродою - ну, того і дядька на поміч та легітимацію позвав, бо власне Володимировичі і могли законно претендувати на титул Великого князя