ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
* * *
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
"КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі" (продовження 2)
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Лімерики – 11
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Дощик
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Над Києвом древнім
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Падають яблука
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю...
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків…
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
І тінь минулого й бетон…
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Минуле
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Про кохання
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
* 154 *
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
* * *
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.

Ірина Вовк
2026.07.27 06:01
КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі. (продовження 1)
Штрих II: Маска великого імені Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18 Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської

Артур Курдіновський
2026.07.27 01:40
У співавторстві з липнем
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.

Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог

Володимир Бойко
2026.07.27 00:13
Лімерики – 10
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.

Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Євген Федчук (1960) / Вірші

 Битва на Перепетовому полі 5 травня 1151 року
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-02-07 20:48:27
Переглядів сторінки твору 1834
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.860 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.729 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2026.07.26 19:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-09 14:20:20 ]
це ж треба - феодальну розборку між родиною ставити як "від забродів Київ боронити". а що воно, клобуки краще половців, а смоленська дружина ближче суздальської? чи угорські дружини більш патріотичні як галицькі та чернігівські


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-11 19:31:01 ]
Це ж, по вашому і захоплення Криму та Донбасу Росією можна назвати "феодальною розборкою"? Аякже, народи-брати. Чому ж старшому братові та не забрати майно у молодшого та ще його уму-розуму повчити. Різниця між клобуками і половцями величезна, адже клобуки були федератами київських князів, а половці - кочівники в Дикому полі. По мені, коли хтось приходить у мій дім зі зброєю, то він - заброда. І не важливо - родич чи ні. Можливо, занадто різко, але я так думаю. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-14 17:08:45 ]
ну, так рівнти не можна, хоча б того, що там не народи-брати. в кровна родина влаштувала битву. Ізяслав Мстиславович був племінником Долгоруковго, ще цікавіше. що його союзником був Ізяслав Давидович, рідний брат Володимира Чернігівського, по смерті якого і зайняв князівство, а через три роки і київський стіл, хоча й ненадовго.так що - не народи-брати, а рідні брати воювали


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-14 20:42:39 ]
Давайте не забувати, що Юрій Долгорукий заснував ту саму Москву, з якої і піднялося оте страхіття - Московщина. А щодо суперечки між родичами, то, знову ж таки, не забуваймо, що законного київського князя підтримала громада Києва, а вона не завжди так робила, могла і прогнати свого ж князя. І, не слід забувати, що Ізяслав в Києві правив не сам, а зі своїм дядьком, який в родині мав найперше право на київський престол. Тож, звідси - Юрій Долгорукий - заброда, який прийшов не за своїм, порушуючи заповіти Ярослава Мудрого - кожному землю свою тримати, та й рішення Любецького з’їзду князів також.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-16 11:11:51 ]
ох, та до чого тут Москва, тим паче не певен, що Долгорукий бодай пам*ятав, де то село Кучки і та річка. щодо законності обрання Ізяслава Мстиславича - ну, його підтримали міщани, але власне що проти законного спадкоємця, Ігоря Ольговича. ну і право його дядька - вав, але цей дядько був рідним братом Юрія Долгорукого, так що назвати це якою війною проти заброд - ну, певне перебільшення, особливо якщо зважити що Долгорукого підтримували не лише половці (які, звісно що, кочівники, але також родина мало не всіх князів землі Руської), але й чернігівські Ольговичі (де також брат радісно воював з братом), і галицький князь Володимирко, якому не подобалось, що Ізяслав опирався не так на київську громаду, чия підтримка була швидше моральною, аніж мілітарною потугою, а й на угорські та польські полки, які й привели його на Київський стіл того 1151 року.
а от якщо дивитись по завітах Ярослава Мудрого - ну, вони й не виконувались ніколи. того що у кожного князя свої діти, а уділи ділити до нескінченності не випадає. щодо Любецького з*їзду - ну, сміх же, він фактично і закінчився новою війною, після того, як двоє його учасників змовились і третього осліпили.
та й по лествічному праві, яке тоді діяло на Русі. Ізяслав якраз і не мав ніякого права на Київський стіл, а був самозванцем і забродою - ну, того і дядька на поміч та легітимацію позвав, бо власне Володимировичі і могли законно претендувати на титул Великого князя


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-18 19:50:37 ]
Ну, так завіти Ярослава Мудрого і рішення Любецького з’їзду не виконувалися саме із-за таких от "долгоруких", які пхали свого носа, куди не просять.
А,згідно згадуваного вами лествічного права, саме отой брат Юрія був найстаршим у родині,а, значить, мав найбільше прав на київський стіл. Так чого ж тоді Юрій ліз до Києва? І чому тоді він не заброда? Щодо Москви, це ви в Росії скажіть, що Юрій Долгорукий навіть не пам’ятав про Москву. Він у них там пам’ятником стоїть саме за це. Ну і накінець, це не наукова стаття, а вірш. Я так бачу.