ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.03 22:31
Куди я біжу? Навіщо?
Чи більше я намагаюся
відірватися від місця втечі,
тим більше наближаюся
до нього. Подорожній,
який мені трапиться,
також біжить від чогось?
Від своїх гризот,

Володимир Мацуцький
2025.10.03 20:50
Зелені ягоди калини,
життя криваві береги.
Шануй історію країни,
якщо збагнути до снаги…
Коли ж ті ягоди поспіють?
Чи, може, то з чужих калин?
Коли ворожу зграю спинить
народ? Змужніє він коли?

Артур Курдіновський
2025.10.03 17:17
Вересню холодний!
Прірву чи безодню
Створиш у пораненій душі?
Дихають алеї
Ямбом і хореєм...
Ти, поете, слухай та пиши!

Вересень сльозливий

Марія Дем'янюк
2025.10.03 12:22
Осінні ружі - відгомін літа,
Жовті троянди - сонцеві квіти,
І хризантеми, немов королеви,
Сонцепроміння золотить дерева,
Клени вдягають жовті хустини,
Відблиски сонця - янтарні модрини,
Сяйво фарбує гору жовточолу,
Світло тече водограєм до долу,

С М
2025.10.03 12:21
О цей експрес поштовий, бейбі
Де взяти чуттів
Усю ніч не спав
На підвіконні висів
Якщо я помру
То на пагорбові
А якщо я не встигну
Бейбі рада усім

Юрій Гундарєв
2025.10.03 11:53
Цей поетичний ужинок присвячено нашим героям.
Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі…
І тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу.


ВІЙНА ВБИВАЄ.
ЗЕМЛЯ ЗМУЧЕНА СТОГНЕ.
БАГРЯНА ТРАВА.

Віктор Кучерук
2025.10.03 06:52
Прискорилась бійня скажена,
Щоб швидше мети досягти, -
І тишу гвалтують сирени,
І вибухи множать хрести.
І ходять од хати до хати
Нещастя, печалі, жалі,
Немов одніє утрати
Замало стражденній землі...

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Федчук (1960) / Вірші

 Битва на Перепетовому полі 5 травня 1151 року




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-02-07 20:48:27
Переглядів сторінки твору 1611
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.866 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.735 / 5.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2025.10.02 17:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-09 14:20:20 ]
це ж треба - феодальну розборку між родиною ставити як "від забродів Київ боронити". а що воно, клобуки краще половців, а смоленська дружина ближче суздальської? чи угорські дружини більш патріотичні як галицькі та чернігівські


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-11 19:31:01 ]
Це ж, по вашому і захоплення Криму та Донбасу Росією можна назвати "феодальною розборкою"? Аякже, народи-брати. Чому ж старшому братові та не забрати майно у молодшого та ще його уму-розуму повчити. Різниця між клобуками і половцями величезна, адже клобуки були федератами київських князів, а половці - кочівники в Дикому полі. По мені, коли хтось приходить у мій дім зі зброєю, то він - заброда. І не важливо - родич чи ні. Можливо, занадто різко, але я так думаю. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-14 17:08:45 ]
ну, так рівнти не можна, хоча б того, що там не народи-брати. в кровна родина влаштувала битву. Ізяслав Мстиславович був племінником Долгоруковго, ще цікавіше. що його союзником був Ізяслав Давидович, рідний брат Володимира Чернігівського, по смерті якого і зайняв князівство, а через три роки і київський стіл, хоча й ненадовго.так що - не народи-брати, а рідні брати воювали


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-14 20:42:39 ]
Давайте не забувати, що Юрій Долгорукий заснував ту саму Москву, з якої і піднялося оте страхіття - Московщина. А щодо суперечки між родичами, то, знову ж таки, не забуваймо, що законного київського князя підтримала громада Києва, а вона не завжди так робила, могла і прогнати свого ж князя. І, не слід забувати, що Ізяслав в Києві правив не сам, а зі своїм дядьком, який в родині мав найперше право на київський престол. Тож, звідси - Юрій Долгорукий - заброда, який прийшов не за своїм, порушуючи заповіти Ярослава Мудрого - кожному землю свою тримати, та й рішення Любецького з’їзду князів також.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирохович Андрій (М.К./Л.П.) [ 2021-02-16 11:11:51 ]
ох, та до чого тут Москва, тим паче не певен, що Долгорукий бодай пам*ятав, де то село Кучки і та річка. щодо законності обрання Ізяслава Мстиславича - ну, його підтримали міщани, але власне що проти законного спадкоємця, Ігоря Ольговича. ну і право його дядька - вав, але цей дядько був рідним братом Юрія Долгорукого, так що назвати це якою війною проти заброд - ну, певне перебільшення, особливо якщо зважити що Долгорукого підтримували не лише половці (які, звісно що, кочівники, але також родина мало не всіх князів землі Руської), але й чернігівські Ольговичі (де також брат радісно воював з братом), і галицький князь Володимирко, якому не подобалось, що Ізяслав опирався не так на київську громаду, чия підтримка була швидше моральною, аніж мілітарною потугою, а й на угорські та польські полки, які й привели його на Київський стіл того 1151 року.
а от якщо дивитись по завітах Ярослава Мудрого - ну, вони й не виконувались ніколи. того що у кожного князя свої діти, а уділи ділити до нескінченності не випадає. щодо Любецького з*їзду - ну, сміх же, він фактично і закінчився новою війною, після того, як двоє його учасників змовились і третього осліпили.
та й по лествічному праві, яке тоді діяло на Русі. Ізяслав якраз і не мав ніякого права на Київський стіл, а був самозванцем і забродою - ну, того і дядька на поміч та легітимацію позвав, бо власне Володимировичі і могли законно претендувати на титул Великого князя


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Федчук (Л.П./Л.П.) [ 2021-02-18 19:50:37 ]
Ну, так завіти Ярослава Мудрого і рішення Любецького з’їзду не виконувалися саме із-за таких от "долгоруких", які пхали свого носа, куди не просять.
А,згідно згадуваного вами лествічного права, саме отой брат Юрія був найстаршим у родині,а, значить, мав найбільше прав на київський стіл. Так чого ж тоді Юрій ліз до Києва? І чому тоді він не заброда? Щодо Москви, це ви в Росії скажіть, що Юрій Долгорукий навіть не пам’ятав про Москву. Він у них там пам’ятником стоїть саме за це. Ну і накінець, це не наукова стаття, а вірш. Я так бачу.