чомусь згадалася жовта собачка Вл. Фаворського
щодо рядка "Янгол у сльозах – йому цятрата,"

зграя вороння, авжеж нагадує іншу картину,
Каспара Давида Фрідріха, німецький романтизм . . .

узагалі, вірші, які починаються із рядка, де згадується
музика Шопена, несуть на собі виблиск романтизму
Вам не здається?

тобто, романтизм тут не є синонімом слова туберкульоз
або ж "сухоти"
і чого О. Забужко так вчепилася в Лесю Українку?
тому що туберкульоз & романтизм, о є . . . . .

однак, вірш про щось вище
про щось таке, що нас, мабуть, преживе
хай би

сам я вже котрий рік все намагаюся подужати Поля Верлена
а він не зовсім романтик, він антиромантик по суті
або декадент, може й щось протилежне діалектично

але все гине, все вмирає, все трансформується
все це поезійне, сухотно трансценденційне, або ж анти —
тло

Цікаво вийшло!
Можливо, якби не згадувався Шопен, то й гарний текст під важкий рок теж годився би. А так все ширше. Хоча алюзії цілком рокові і з Шопеном. )

Засідання у відповідності з оновленим графіком обіцянок і гарантій відбулось.

Колективні висновки наступні:

– тематика смерті та потойбіччя подана з легким гумором.
На хвилі трагічного пафосу (Шопен, геєна, вогонь, казани) виникла своєрідна звітність побутового характеру про те, чого не відбулось, і це наближає "високу" тему до земного рівня, від чого й виникає іронічний ефект;

– контраст високого та низького.
Звучить музика Шопена (символ духовної величі, а за стереотипом – похоронний марш), і далі — зграя вороння, буденні погода та "осінь, як і літо, теж ніяка". Це поєднання підносить іронічність і створює відчуття приземленої реальності всередині вірша;

– янгол і ворони як персонажі «малого театру».
Перший поданий не як всемогутня істота, а як розгублений і безсилий "охоронець", який навіть плаче. Ворони ж — ніби посланці практичнішої "житейської мудрості" у фразі "досить, не стенай, не так тобі й зле". Ця деміфологізація додає віршу реалістичності й гумору;

– ліричний герой іронізує над самим собою.
Його реакція на воронння або і не тільки на вороння, бо "свиснув їм", і це множина, є такою от жартівливою подякою. У ній відчувається і зв'язок, і дистанція між особистими стражданнями з готовністю підсміятися навіть над власною "сумною долею";

– мова проста, майже розмовна.
Є просторічні відтінки ("пропадом гори", "петрає в погоді"), що знімає будь-яку врочистість і наближає текст до реальності, навіть побутової.

Отже, цей вірш — суміш серйозних тем (смерть, втрата, потойбіччя) з буденними та іронічними відтінками, що створює ефект іронічного реалізму: показати трагічне без трагічного надриву, навіть із гумором.

Дата. Підписи.


Вперше протокол засідання вівся лише секретарем за причини відсутності машиністки-стенографістки.

Документ переданий до відділу архівації в один з його підрозділів (цього разу за результатами жеребкування це був "rar").

сусідка зве, занемогла
пішов на поміч, а за хвилю
пестливих дотиків суцільна
імла