ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Тебе вибираю...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-01-20 00:53:55
Переглядів сторінки твору 1442
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.910 / 7  (5.635 / 6.27)
* Рейтинг "Майстерень" 6.909 / 7  (5.715 / 6.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.838
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.15 20:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 03:04:32 ]
Дорога Тетяно! Хоча в мене й немає філологічної освіти, і остання книга, яку я прочитав, це "Буквар" у 1996 році, але своєю темною неосвіченою душею відчуваю, що саме такою має бути справжня поезія. Написати про коханого як про єдиний вибір - така думка в пересічну голову не прийде. Вірш неймовірно щирий, красивий та глибокий. Я в захваті! Бажаю Вам натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:30:46 ]
Сердечно дякую, дорогий Артуре, за тепло душі! Обіймаю серцем! Будь здоровий, щасливий, натхненний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2026-01-20 12:44:17 ]
Фантастично прекрасний вірш, дорога Танечко, сповнений контрастів, неповторно-образний, музичний, читається на одному подиху. Ти втерла носа псевдокласикам із вищою освітою, бо пройшла тут, на ПМ, блискучий вишкіл. Натхнення, щастя, кохання. Обіймаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:34:42 ]
Сердечно дякую, дорогий Ярославчику! Ми разом на ПМі ще від джерела. Бачили і не таке. Були сильні редактори, які вміли не лише критикувати, а й самі майстерно писати вірші. Обіймаю тебе навзаєм, бажаю невичепного натхнення, щастя, любові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 21:39:15 ]
Еклектика. Намішано тут, у невеличкому вірші, "карма" -Індія,індуізм, "Лета"- Стародавня Греція, "смокінг" -Європа, зрештою, "Господь" буває у християнстві та ще в кількох релігіях (наприклад, крішнаїзм), "рай" знову ж таки, ну і це все накладається на українське тло (бо "в лляній одежині", до речі, перед цим виразом мабуть? пропущена важлива кома).

Еклектичність метафоричного ряду зашкалює.

Окремо хочеться поговорити за Лету.

"Вони із тобою у тихім човні
по Леті пливуть до химерного раю."
По-перше, чому човен "тихий"? Це як? Човен без моторчика? Який глибокий смисл закладено у виразі "тихий човен"?
По-друге, Лета. Ріка забуття у давньогрецькій міфологій. Вираз "канув в Лету" означає "зник безслідно, наче й не було". Ще одне значення чи властивість - щоб стерти пам"ять, людина чи її душа повинна була напитися води з Лети.
Все.Щоб нею кудись плисти "в тихому човні" - по це нам греки інформації не залишили.
Але добре, може, шановна автірка зможе розставити всі крапки над "ї" та пояснити, що вона хотіла цим сказати? Чому саме Лета, а не Волга чи Темза? Чи Тиса? Я б зауважив, що по Тисі зараз в даний момент плисти навіть виглядає якось значиміше, ніж по якійсь там Леті.

І, нарешті, чому Рай "химерний"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 23:33:25 ]
Коко, дякую за кому, а решта хай лишається на розсуд інших. Ваше бачення лише Ваше. Перед смертю всі пливуть по Леті у химерне потойбіччя, бо ніхто ще не вернувся і не сказав, як там у раю, чи пеклі. Лише можемо здогадуватися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 03:10:06 ]
За всієї поваги, шановна автірко, то ви мабуть сплутали Лету і Стікс. Це дві різні річки.
Перевізник у царство мертвих, Харон, переправляє душі померлих в царство Аіда саме через Стікс.

Ну і дякую Вам, що дозволяєте мені мати власне бачення. Як говориться, Ваша доброта безмежна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:26:54 ]
Так, Лета (Λήθη) — це міфічна річка забуття в підземному царстві Аїда в давньогрецькій міфології; її вода стирала пам'ять про земне життя, звідки походить вислів «канути в Лету» (зникнути назавжди). В українській міфології Лета (Літо) — також річка до потойбіччя, куди Марена перевозить душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 08:00:10 ]



Харон — перевізник душ померлих до підземного царства Аїд — у різних джерелах переправляє їх через різні ріки.

1. Ахеронт — найдавніша версія
У Гомера та ранній традиції саме Ахеронт є рікою, яку перетинають душі.
Назва означає «ріка страждання / скорботи».
У цій версії Харон — цілком конкретний перевізник померлих, ще без надмірної символіки.

2. Стікс — пізніша, символічніша версія
У класичній та пізнішій міфології (Платон, Вергілій, римська традиція) Харон часто перевозить душі через Стікс.
Стікс — «ріка ненависті», межа між світами, найсакральніша з усіх підземних рік.
Саме Стікс стає головним космічним кордоном.

Чому виникла плутанина:
У підземному світі п’ять рік (Стікс, Ахеронт, Кокит, Флегетон, Лета), і з часом:
їхні функції накладалися;
образ Харона узагальнювався;
поети й філософи обирали ту ріку, яка краще працювала символічно.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 11:34:00 ]
Сонце Місяцю, дуже дякую за роз'яснення і цікаву інформацію! Образ ріки Лети я використала не вказавши хто перевозить, бо це не суттєво. Просто уявила тихий човен без весел і вітрил в тумані, який везе закоханих до фінішу життя. Якби я писала наукову статтю, то звичайно потрібно було уточнити, а в поезії більше довіряю своїм відчуттям. Я вважаю, що вірш потрібно оцінювати загалом і дати можливість автору писати вільно не сковуючи себе в рамки, бо головне емоції і думки, які можуть розвинути уяву читача. Інколи він знаходить таке, що автор твору не міг собі уявити, коли писав вірш. Поезія, як музика, яка створює образи у кожного свої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 13:15:15 ]
Ахеронт зараз є також в Умані, в "Софіївці" :)
Підземна така річечка.Раніше ціна була 20 гривень, зараз, мабуть, 100 або й всі 200...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 16:11:04 ]
Так, Коко, знаю, і кілька разів пливла нею. Читала Ваш вірш на цю тему, зрозуміла, що до чого.))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2026-01-21 16:43:09 ]
Та немає у цьому вірші ніякої еклектики. Навпаки, є калейдоскоп чудових поетичних знахідок, які в сукупності творять прекрасну гармонію поезії, до якої не доросли деякі з тих, що її читають, беруться за горе-критику, замість того, щоб самому повчитися, як треба писати. Один бачить в калюжі жабу, а інший - зорі і місяць. Оце і вся різниця сприйняття. Є критик високий, а є гімноокий. От і все.