ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2026.03.07 00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.

І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн

Богдан Манюк
2026.03.06 21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі


Фірма

З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.

Юрко Бужанин
2026.03.06 18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,

Артур Сіренко
2026.03.06 17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,

С М
2026.03.06 16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде

Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати

Юрій Лазірко
2026.03.06 16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову

Артур Курдіновський
2026.03.06 15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.

Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,

Олена Побийголод
2026.03.06 11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)

А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими

Борис Костиря
2026.03.06 11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.

Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,

Юрій Гундарів
2026.03.06 09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма

Богдан Манюк
2026.03.06 07:58
продовження)

Ярослав Саландяк

Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,

Віктор Кучерук
2026.03.06 06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро

Артур Курдіновський
2026.03.06 00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.

Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",

Володимир Бойко
2026.03.06 00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів. Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність. Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади. Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги. Злочинам сприяють б

Богдан Манюк
2026.03.05 19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах

Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук

Євген Федчук
2026.03.05 17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Тебе вибираю...
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.

І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
утіху на денці порожньої пляшки.

Чому, і сама я тепер не збагну,
кармічно з'єдналися на роздоріжжі?
Ховаєм від злості свою таїну,
щоб сиві тумани вплітати у ніжність.

Тебе вибираю свідомо? Та ні! —
Надісланих Господом не обирають!
Вони із тобою у тихім човні
по Леті пливуть до химерного раю.

Тебе вибираю, такого як є,
без смокінга, гриму, в лляній одежині.
Нехай нам зозулька літа накує,
крилатої мрії і щастя донині.

Хоч вабить розкутих заласся* земне,
та щиру любов не спокутує щем цей.
Я Світ вибираю за те, що мене
він теж обирає не розумом — серцем .

Заласся * — задоволення

19.01.2026р




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-01-20 00:53:55
Переглядів сторінки твору 693
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.909 / 7  (5.585 / 6.22)
* Рейтинг "Майстерень" 6.909 / 7  (5.664 / 6.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.838
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.03.04 19:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Артур Курдіновський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 03:04:32 ]
Дорога Тетяно! Хоча в мене й немає філологічної освіти, і остання книга, яку я прочитав, це "Буквар" у 1996 році, але своєю темною неосвіченою душею відчуваю, що саме такою має бути справжня поезія. Написати про коханого як про єдиний вибір - така думка в пересічну голову не прийде. Вірш неймовірно щирий, красивий та глибокий. Я в захваті! Бажаю Вам натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:30:46 ]
Сердечно дякую, дорогий Артуре, за тепло душі! Обіймаю серцем! Будь здоровий, щасливий, натхненний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2026-01-20 12:44:17 ]
Фантастично прекрасний вірш, дорога Танечко, сповнений контрастів, неповторно-образний, музичний, читається на одному подиху. Ти втерла носа псевдокласикам із вищою освітою, бо пройшла тут, на ПМ, блискучий вишкіл. Натхнення, щастя, кохання. Обіймаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:34:42 ]
Сердечно дякую, дорогий Ярославчику! Ми разом на ПМі ще від джерела. Бачили і не таке. Були сильні редактори, які вміли не лише критикувати, а й самі майстерно писати вірші. Обіймаю тебе навзаєм, бажаю невичепного натхнення, щастя, любові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 21:39:15 ]
Еклектика. Намішано тут, у невеличкому вірші, "карма" -Індія,індуізм, "Лета"- Стародавня Греція, "смокінг" -Європа, зрештою, "Господь" буває у християнстві та ще в кількох релігіях (наприклад, крішнаїзм), "рай" знову ж таки, ну і це все накладається на українське тло (бо "в лляній одежині", до речі, перед цим виразом мабуть? пропущена важлива кома).

Еклектичність метафоричного ряду зашкалює.

Окремо хочеться поговорити за Лету.

"Вони із тобою у тихім човні
по Леті пливуть до химерного раю."
По-перше, чому човен "тихий"? Це як? Човен без моторчика? Який глибокий смисл закладено у виразі "тихий човен"?
По-друге, Лета. Ріка забуття у давньогрецькій міфологій. Вираз "канув в Лету" означає "зник безслідно, наче й не було". Ще одне значення чи властивість - щоб стерти пам"ять, людина чи її душа повинна була напитися води з Лети.
Все.Щоб нею кудись плисти "в тихому човні" - по це нам греки інформації не залишили.
Але добре, може, шановна автірка зможе розставити всі крапки над "ї" та пояснити, що вона хотіла цим сказати? Чому саме Лета, а не Волга чи Темза? Чи Тиса? Я б зауважив, що по Тисі зараз в даний момент плисти навіть виглядає якось значиміше, ніж по якійсь там Леті.

І, нарешті, чому Рай "химерний"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-20 23:33:25 ]
Коко, дякую за кому, а решта хай лишається на розсуд інших. Ваше бачення лише Ваше. Перед смертю всі пливуть по Леті у химерне потойбіччя, бо ніхто ще не вернувся і не сказав, як там у раю, чи пеклі. Лише можемо здогадуватися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 03:10:06 ]
За всієї поваги, шановна автірко, то ви мабуть сплутали Лету і Стікс. Це дві різні річки.
Перевізник у царство мертвих, Харон, переправляє душі померлих в царство Аіда саме через Стікс.

Ну і дякую Вам, що дозволяєте мені мати власне бачення. Як говориться, Ваша доброта безмежна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 07:26:54 ]
Так, Лета (Λήθη) — це міфічна річка забуття в підземному царстві Аїда в давньогрецькій міфології; її вода стирала пам'ять про земне життя, звідки походить вислів «канути в Лету» (зникнути назавжди). В українській міфології Лета (Літо) — також річка до потойбіччя, куди Марена перевозить душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 08:00:10 ]



Харон — перевізник душ померлих до підземного царства Аїд — у різних джерелах переправляє їх через різні ріки.

1. Ахеронт — найдавніша версія
У Гомера та ранній традиції саме Ахеронт є рікою, яку перетинають душі.
Назва означає «ріка страждання / скорботи».
У цій версії Харон — цілком конкретний перевізник померлих, ще без надмірної символіки.

2. Стікс — пізніша, символічніша версія
У класичній та пізнішій міфології (Платон, Вергілій, римська традиція) Харон часто перевозить душі через Стікс.
Стікс — «ріка ненависті», межа між світами, найсакральніша з усіх підземних рік.
Саме Стікс стає головним космічним кордоном.

Чому виникла плутанина:
У підземному світі п’ять рік (Стікс, Ахеронт, Кокит, Флегетон, Лета), і з часом:
їхні функції накладалися;
образ Харона узагальнювався;
поети й філософи обирали ту ріку, яка краще працювала символічно.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 11:34:00 ]
Сонце Місяцю, дуже дякую за роз'яснення і цікаву інформацію! Образ ріки Лети я використала не вказавши хто перевозить, бо це не суттєво. Просто уявила тихий човен без весел і вітрил в тумані, який везе закоханих до фінішу життя. Якби я писала наукову статтю, то звичайно потрібно було уточнити, а в поезії більше довіряю своїм відчуттям. Я вважаю, що вірш потрібно оцінювати загалом і дати можливість автору писати вільно не сковуючи себе в рамки, бо головне емоції і думки, які можуть розвинути уяву читача. Інколи він знаходить таке, що автор твору не міг собі уявити, коли писав вірш. Поезія, як музика, яка створює образи у кожного свої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 13:15:15 ]
Ахеронт зараз є також в Умані, в "Софіївці" :)
Підземна така річечка.Раніше ціна була 20 гривень, зараз, мабуть, 100 або й всі 200...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2026-01-21 16:11:04 ]
Так, Коко, знаю, і кілька разів пливла нею. Читала Ваш вірш на цю тему, зрозуміла, що до чого.))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2026-01-21 16:43:09 ]
Та немає у цьому вірші ніякої еклектики. Навпаки, є калейдоскоп чудових поетичних знахідок, які в сукупності творять прекрасну гармонію поезії, до якої не доросли деякі з тих, що її читають, беруться за горе-критику, замість того, щоб самому повчитися, як треба писати. Один бачить в калюжі жабу, а інший - зорі і місяць. Оце і вся різниця сприйняття. Є критик високий, а є гімноокий. От і все.