ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.09 10:39
Відтепер і дотепер
Маю сотню зауважень.
Свідки поруч — власний нерв.
Правда, він без повноважень.

Є двигун, і є штовхач…
Є кажись, дивлюсь, предтеча:
Після неї знову плач —

Борис Костиря
2026.02.09 10:36
Мовчання, мов кактус в пустелі німій,
Родилося після словесних завій.
Мовчання, мов крапка в поемі життя,
Що скине з вершини в степи каяття.
Мовчання, мов клекіт природних стихій,
Пронизливі звуки в сонаті сумній.
Так звершиться сила холодних

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / С М (2025) / Вірші / Shine on Brightly

 Чиста конкретика (Procol Harum)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-02-06 18:04:10
Переглядів сторінки твору 104
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.579 / 6  (5.240 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 5.579 / 6  (5.242 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.08 08:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Пиріжкарня Асорті (М.К./М.К.) [ 2026-02-07 18:30:02 ]


Хотів би сказати про "сонце не осяє оці" в аспекті орфоепії нам відомих авторських примх і збочень, однак рядок перекладу милозвучно наслідує першоджерело. Тож не кажу.
Мені як поки що провідному (чекаю кар'єрного зростання) спеціалісту поетичного відділу "пиріжкарень" усе нормально. У нас не хвалять, а визнають і зауважують очевидне.

Сьогодні без низки підписів. Тільки мій.
Дякую.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-02-08 07:17:18 ]



вдячний за увагу, прихильність і слушність

ну, можна було би сказати не "оці", але "о ці"
можна було би навіть написати: "о ті"
але ну, тоді вийшов би трохи пафос (чи патос)
але пафос (чи патос) дещо заперечує конкретику

в оригіналі, звісно "мої поля"
хоча оттаке воно все в принципі, спокійно замінне
суть не в цім

мене досі радше дещо непокоїть момент із
"не явно щось, та знає хтось
ним бути я хотів"

наскільки оце "ним" пов’язується
із попереднім словом "хтось"
бо радше саме в цім і є суть, і конкретика



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2026-02-09 10:23:49 ]
Дякую за чергове представлення моєї улюбленої в ранішні роки групи.
І цього разу пробую співставляти "аналіз" від ШІ GPТ5.2 і деякі мої враження.

GPТ5.2 - Коротко: переклад передає настрій відчуження й пошуку «благодаті», але місцями зміщує смислові акценти й образну логіку оригіналу. Нижче — точковий розбір.

1. Семантична точність ключових рядків
“whose eyes were opened wide whilst mine refused to see”
У перпекладі: «чий зір усе одвертий, а мій все пропустив».
В оригіналі ж бо представлено протиставлення не «відкритість» vs «пропустив», а «очі відкриті» vs «я відмовлявся бачити» (внутрішній спротив, не просто пропуск).
Тобто йдеться про етичну або екзистенційну сліпоту, а не про неуважність.
Ближчий сенс: стан свідомого небажання сприйняти.
______

Моя ремарка: нмсд, ШІ явно пропускає емоційне розширення, здійснене в перекладі, яке через чуттєвість вирішує це питання.
______
ШІ:
“I’m sore in need of saving grace”
У перекладі: «До болю прагну я спасіння».

«Saving grace» — це не лише «спасіння», а радше рятівна благодать / виправдання, що знімає провину.
Зникає відтінок прощення або милості, лишається тільки акт порятунку.
________

Ремарка: як на мене, "спасіння" - таки все в себе вміщає. Принаймні, в нашому розумінні.
________

ШІ:
2. Образ «моря пшениці»

“I’m lost amidst a sea of wheat”
В перекладі: «Що в морі я у цій пшениці».

Передано буквально, але в оригіналі це метафора соціального поля — масовість, одноманітність, розчинення індивіда.

Далі рядок “people speak but seldom meet” — в перекладі «йде гомін, а ні з ким не стрітись» — досить влучно передає комунікацію без зустрічі, тобто без справжнього контакту.

Тут переклад майже адекватний за настроєм.
_________

ШІ:
3. Парадокс «grief and laughter»

“And grief and laughter, strange but true / Although they die, they seldom cry”

У перекладі:
«І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань».

Проблема:

В оригіналі не сказано, що «горе й сміх умирають».
Йдеться про людей, у яких співіснують скорбота і сміх, але навіть перед смертю вони «рідко плачуть» — емоційна атрофія.

Тобто сенс: емоційне притуплення цивілізації.
________

Ремарка: ШІ таки не зрозумів, не сприйняв, що в паузі між рядками чимало сказано додатково.

_________

4. Рядок про «ode»

“An ode by any other name… might read more sweet”

В перекладі:
«Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть, миліше».

Передано коректно за змістом.

Але в оригіналі є алюзія на шекспірівське “a rose by any other name” — натяк на зміну назви без зміни суті.

Тут варто зберігати інтелектуальний підтекст гри з формою.

__________
Ремарка: складно щось відразу сказати, можливо, - "всі оди, переназвані лише,..."
__________

ШІ:
5. Фінальний блок

“though nothing shows, yes, someone knows / I wish that one was me”

В перекладі:
«не явно щось, та знає хтось – ним бути я хотів».

Сенс збережено: невидиме знання, прихований свідок.
Але в оригіналі сильніше звучить мотив відповідальності за бачення: хтось знає — і ліричний суб’єкт прагне бути тим, хто здатен знати.
Це не просто бажання — це етична претензія на прозріння.
_________

Ремарка: Якщо все це правильно потрактовано ШІ, який емоційно ще не дуже точний, то, ймовірно, можна розглянути щось на кшталт легкого посилення?
"Та ж бачить хтось - ним бути б я хотів."
________

ШІ:
Критичне запитання до самої інтерпретації

Тут принципове:
у пісні суб’єкт — винний свідок, що запізно шукає милості,
чи самотній спостерігач дегуманізованого поля?

Від відповіді залежить, чи ключове слово — «спасіння», чи радше «благодать / виправдання» як етичне пом’якшення провини.
__________
Ремарка:
Зроби, свій правильний варіант перекладу, поєднавши сторони цього перекладу із власними ідеями.

_______

Ось варіант, де збережено образність «поля пшениці», мотив благодаті як милості, і водночас підсилено лінію свідомої сліпоти та прихованого знання.

Чиста конкретика (переклад-інтерпретація)

О ти, чиї очі розкрились широко,
тоді як мої відмовлялись бачити, —
я гостро потребую рятівної благодаті,
будь лагідним, прийми мою слабкість.

Я загублений серед моря пшениці,
де люди говорять, та рідко зустрічаються насправді;
і скорбота зі сміхом — дивно, але так —
навіть вмираючи, вони майже не плачуть.

Ода під будь-яким іншим ім’ям,
можливо, звучала б м’якше;
та, може, сонце ніколи й не зійде
над цим моїм пшеничним полем.

І все ж на завершення скажу
тим, хто надто знемігся, щоб бачити:
хоч нічого й не видно — хтось усе ж знає;
і я хотів би бути саме тим.
___________

Ремарка:
А більш ритмічно вдало, аніж цей твій переклад, можеш?

__________

Ось варіант, де збережено образність «поля пшениці», мотив благодаті як милості, і водночас підсилено лінію свідомої сліпоти та прихованого знання

**Чиста конкретика (переклад-інтерпретація)**

О ти, чиї очі розкрились широко,
тоді як мої відмовлялись бачити, —
я гостро потребую рятівної благодаті,
будь лагідним, прийми мою слабкість.

Я загублений серед моря пшениці,
де люди говорять, та рідко зустрічаються насправді;
і скорбота зі сміхом — дивно, але так —
навіть вмираючи, вони майже не плачуть.

Ода під будь-яким іншим ім’ям,
можливо, звучала б м’якше;
та, може, сонце ніколи й не зійде
над цим моїм пшеничним полем.

І все ж на завершення скажу
тим, хто надто знемігся, щоб бачити:
хоч нічого й не видно — хтось усе ж знає;
і я хотів би бути саме тим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2026-02-09 10:41:43 ]



о, я, насправді, надзвичайно подячний за конструктиви

фінальна фраза дуже складна для передачі іншою мовою

"я хотів би бути саме тим, хто бачить там, де є щось -
хай більше жоден не бачить цього"

поезія, вона парадоксальна річ
вона є жнецем

ось поле пшениці, але там є хтось, хто хотів би донести
не викошування
але розчинення у всім тім, однак

є момент згуби, утрачення его, власної неосяжності
і розчинення у цім всім

це передається бажанням, яке нереально здійснити
поезія жне це все у певний спосіб
тут філологія, література і культуральне зрізання врожаю

це не фізичне знищення

це медитація, метафізика, трансценденція
нічого не знищено, але нікому нема діла, начебто

є визрівання, є хліб, це все є багатством душі
воно мало кому помітно

але поет знає про ці всі речі, і шкодує, що їх не передати словами