Володю, продовжую традицію:

Зараз трохи краще, але свою рецензію розміщу в її першому варіанті. Можна зі мною посперечатися. :)
Таке враження, що автор домовився з майбутніми перекладачами, щоб ті допомогли йому вкінець затемнити зміст твору, щоб читач зламав собі голову якщо не карколомністю складнопідрядних речень, то незрозумілістю стосунків між героями, яки згадуються мимохідь.

Ось зараз побачила дослівник, трохи розібралася.

Прочитала переклад Семенко, щоб трошки висвітлити собі, хто то є Сапфо і Терпандр, бо з Вашого вірша це незрозуміло. Незрозуміло багато чого, як і те, куди обернувся головний герой. Я розумію, що вірш вимагає від читача певної ерудиції, якої мені в данному випадку не вистачає, але ж він не повинен додавати темряви?

Що таке "піль земних"? Це діалектне?
Тепер вже отримала Вашу відповідь, тому ще раз подаю свою думку: поля в родовому відмінку пишуться "полів".

Не зрозуміла, чому слово кохання стає жіночого роду:

поверне його кохання
із темряви дзеркал, позбавлену отрути,
у тіло вбрану…
Я вважаю, що незалежно від статі коханого слово кохання належить до середнього роду.

Не подобається сполучення слів "потопельниками з мли".
Забагато і цих "він" та "вона", вже й не збагнеш, яке дієслово до якого займенника належить за змістом.
Це можу віднести й до вірша в цілому.
Перенасичений вірш, на мій звичайно погляд, і міфологічними іменами, що не додають до його розуміння нічого.

Скажіть: "Йди, Ларисо, вивчай класику!"
:))
З повагою, Лариса

Шановна Ларисо, радий, що ви взяли на себе таку нелегку роботу, це все перечитати, відчути, звірити!! :)

Тим більше, що переклад ще буде доводитися до кращого вигляду.
Безумовно, є дослівник, і він задає і русло, й ідеї, й основні змістові рішення. Є оригінал, що задає схему рим, розмір віршу, - поезія перекладу - десь посередині. :))

Я думаю, Ларисо, що ви, перечитуючи дослівник, відчули ті проблеми, з якими зіштовхується перекладач, який намагається бути максимально адекватний оригінальному твору Томаса Венцлова. :(

Утім, перекладати мені було дуже цікаво, таїнство іншої мови, яку відчуваєш над помітним спрощенням ситуації російським дослівником :)

А думки які! - куди поділась (і як це сталося) та прекрасна міфологічна епоха, про яку ми відаємо з міфів та легенд древньої Греції, та про яку нічого не знаємо (і знати, звісно, не можемо) з пізніших, переповнених сумом, сказань сучасних і "недавно" вимерлих народів :((

Отож, авторський погляд на дійство Орфея - спробу повернути назад Евридіку, - обіймає, відтворює, як на мене, кардинальну зміну епох - перетік часів Предтеч (зі всіма живими ще Олімпійцями) у легендарну історію древньої Греції, де від богів поступово тільки пам'ять і залишилась. А потім вже перехід від Древньої Греції до часів Данте. І це теж у цьому творі :)

Тут я собі дозволив піти трохи далі, аніж дозволяє оригінал автора, зауваживши, що "Він обернувся, і зникла в світі радість,.."
Одним словом, хмільного і веселого світу Богів не стало, - (тут і невеличка згадка про дитинство, так? Коли є боги - батько і матір, і відчуття життя неймовірні :)) )

Але ви, Ларисо, таки праві, що автор і перекладачі не намагаються висвітлити, спростити, подбати про читача.
"Таке враження, що автор домовився з майбутніми перекладачами, щоб ті допомогли йому вкінець затемнити зміст твору"...
І ми (З паном Семенком) постаралися :)

Утім, читаючи дослівник, що можна ще запропонувати? :)

Щодо стосунків поміж героями, то, виходячи з ідеї "невдалої" спроби повернути назад часи, цілу епоху - ці стосунки в контексті ще більшої драми не такі вже й важливі (тим більше на фоні головних стосунків Орфея з Музикою? Я навіть трохи додав, здається, лірики :)

"Пророчила, що поверне його кохання
із темряви дзеркал, (-) позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше, "

Тут просто, як на мене, потрібно буквально акцентувати змістову паузу ( цезуру) у вигляді тире.
"... із темряви дзеркал, - позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше,"
Щодо статі - то, я з вами згідний, - але по сучасному згідний - а в минулому трохи інакше ніби було. Тому я рядки залишаю ніби в минулому.

Тут дійсно є нюанси, з древнім коханням. Тобто рівноправності - як в оточенні Зевса, так і серед древніх греків (окрім, скажімо, досить віртуальних часів "матріархату") - не було. Цінилося, власне, своє почуття, тобто, кохання, як право героя на володіння насолодою, жінкою, іншим добром. :)
Тобто сучасне розуміння кохання - щонайменше двополюсне. А дрєвнє - на 99.9 % однополюсне :(

Це без образи, без наїзду на жінок, яких я вважаю таки вищими творіннями і останніми Божими творіннями. Але такі були колись реалії :(

Тому у мене розбито - на його кохання, що потрібно повернути - і на неї, що додається до "його кохання" - "позбавлена отрути, у тіло вбрана"

Щодо "піль земних" - то таким є досить поширений новотвір використання слова "полів" у родовому відмінку. Як на мене, ніби і гармонійне словечко.:)

Погоджуюсь із злом смислового перевантаження, але куди діватись від оригіналу? Ось Семенко на 30 % текст зробив більшим і все одно у нього перевантаження залишилися ? :(

Тут ( із вашою допомогою) радий допрацювати. :)

Щодо вивчати класику, то непевний, що там усе є, а якщо є, то на словянські остаточно не перекладено :(

А перехресні у вірші дійсно не тільки рими, а й епохи, щонайменше три - "радісна" Олімпійська; напружена, постОрфеївська (шумери, єгиптяни, греки, євреї), та нинішня, - після Данте...

Успіхів!