ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.27 00:17
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.

З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,

Володимир Каразуб
2024.06.26 20:15
— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання
І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.
І він, думає, що вона намагається утекти,
А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,
Вона не тікає, а не

Самослав Желіба
2024.06.26 19:03
Серед радянських дослідників традиційно панувала іще ленінська думка про те, що Бог у філософії Дж. Берклі є суто декоративним елементом, що буцімто лише маскує соліпсизм, тоді як це не відповідає дійсности. Це було підтверджено ще роздумами І. Канта про

Микола Соболь
2024.06.26 17:05
Історію розповідали люди,
було давно, у Реп’яховій балці,
прихильники таланту Робін Гунда
чекали від кумира публікацій.
Цей славний хлоп собі не має рівних,
він у дуелях, наче Саша Пушкін,
вчитаєшся суцільне марнослів’я,
така, натомість, поетична т

Леся Горова
2024.06.26 14:08
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.

Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,

М Менянин
2024.06.26 12:27
Якщо українець – чини як Отець,
сприймай як гостинець привітність сердець.
Ми зрощені Богом, на захист нам лють,
творім перемогу і кожен тут будь!

Так, лють це не лютня – це велетня рик,
хоч ним користатись ніхто з нас не звик.
Але коли доля віщує

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.

Світлана Пирогова
2024.06.25 21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.

І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,

Ярослав Чорногуз
2024.06.25 13:26
Краса на попелищі - Божий дар,
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...

Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти

Леся Горова
2024.06.25 13:14
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.

Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,

Борис Костиря
2024.06.25 11:34
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє

Олександр Сушко
2024.06.25 08:48
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Терещенко (1970) / Вірші

 СТЕП

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-09-14 13:59:45
Переглядів сторінки твору 5152
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.947 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.895 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.01.15 09:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Терен (Л.П./М.К.) [ 2008-09-14 16:43:44 ]
Наталю, а якщо в останньому рядку другої строфи змінити порядок слів для уникнення "пшеничниХ Хвиль"? ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-14 17:10:05 ]
Дякую, Борисе, я бачила цей збіг приголосних, але нічого путнього не приходило. Може так: пшеничних див....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Терен (Л.П./М.К.) [ 2008-09-14 17:16:45 ]
"...русяву хвиль пшеничних дивовижу..." (не забирай слово "хвиля") + 2-й рядок, 2-га строфа "...мріяв, що..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-14 17:36:50 ]
Дякую, моя швидка поетична допомога!!!;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-14 18:13:35 ]
Ой, боюся, Наталю, Ви мало знаєте природу степу. Сіячі йому як ті більма на очах! Весь цимес степу в недоторканості. Вже як тебе зорали, то ти вже не степ, а так поле...Де степ - там воля, де поле - там неволя, кріпацтво та колгоспне рабство :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-14 18:25:10 ]
Пане Критусе, степ це земля, а земля хоче родити , давати плоди. Інша справа, що в наших краях над нею знущаються як над дикою, так і над орною. Як колгоспи, так і нові орендатори.
А взагалі, з мене поганий аграрій, хоча степ я обожнюю і іноді мені здається, що розумію його.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-14 21:26:11 ]
Коли степ розорюють, він перестає бути степом, а стає полем чи плантацією і дичина степова кудись дівається, цілий світ степовий зникає такий різноманітний з купою всіляких тварин та рослин...
До того ж звідки Вам відомо, що степ хоче родити пшеницю чи сою з кукурудзою, а не ковил та різнотрав*я, в якому бувало і вершника не одразу побачиш...
Ви, Наталю, ковил коли-небудь бачили?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-15 08:52:30 ]
ане Критикусе, я родом з півдня, ковил бачила і бачу.У нас навіть на поле у простонародді кажуть "степ". А раніше, ще в докозацьку добу наші краї називали "дике поле"
У вірші я прагнула олюднити образ степу, показати, що нам пора переходити від напівдикого стану на цивілізований шлях розвитку. А ми все гальмуємо і гальмуємо. Вибачте, мій задум мені не вдалося втілити. Ви не зрозуміли його. Отже, образ невдалий :((( А може Ви маєте рацію, і ми як той степ повинні залишатися осторонь, зберігаючи свою купу тварин і рослин, без сторонніх втручань і контактів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2008-09-15 19:36:09 ]
О так, саме так! Оберігати й не олюднювати... скільки цілинних степів було втрачено (саме втрачено, бо навіть в економічному сенсі вони були цінніші за те, що з них зробили) під час створення водосховищ, розорано, та ін. Я за фахом - біолог з ухилом в охорону природи; тож мене вразило в минулому році створення Олександрівського водосховища (гуд-бай, запорізькі пороги...) на Південному Буці.
Степи втрачаються щомиті, скорочуються їх площі й не відновлюється (бо нема звідки) флора/фауна.
Продіяти цім процесам майже неможливо... як на законодавчому (бюрократичному), так і на природному рівні. Знаєте, навіть у Києві були пагорби з ковилою, я їх ще бачила... (до речі, всі види ковили занесені до ЧКУ). І що? Забудували...

Проте, я не згодна, Ваш вірш таки вдалий:)). А ось "ідеологічне спрямування" - спірне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ельфійка Галадріель (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-14 23:29:16 ]
Дуже гарно, відчувається любов до рідного краю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-09-15 08:37:03 ]
Дякую,Епьфійко, за розуміння і коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-09-15 17:34:25 ]
Моя ти степовичко! От я ковили не бачила - і не написала б так ніколи. Гарно, хвилясто, розлого, просторо.
Я б хіба юнок, "виплітаючих вінки" поставила в рамки сучасного правопису: "про юнок, що плели йому вінки" або якось так.
Степ, мов склеп... До речі, "склеп" польською - крамниця. А земля нині крам. То й така асоціація доречна.