Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.04
00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити.
Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний.
На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки.
Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе.
Дзеркало душі
2025.12.04
00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
2025.12.03
22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
2025.12.03
21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Гентош (1957) /
Вірші
Першоквітневий сон
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Першоквітневий сон
Ех, буваємо в снах… охочі
На палку неземну любов!
Але вчора – заплющив очі,
І наснився мені… Лавров.
Ліпше б Клавдія Шиффер, але…
Був не в дусі Серьога, злим.
Не подумайте щось нездале –
Про політику ми із ним…
Він уміє – ще той оратор,
Бреше моцно – аж входить в раж!
Ще наразі не імператор,
Без віночка, як Пшонка наш.
Лик серйозний – немов з ікони,
Щось торочить про статус-кво…
Снилось – я президент законний,
Або, мінімум, я – ве.о.
Ми дебати почали зрання –
Не подавишся Кримом на…?
Він сміявся – Да брось ты, Ваня,
Федерация вам нужна!
От агресор – година чорна,
Тягне, тягне назад в ярмо!
Я затявся – У нас Соборна,
Більш ні п’яді не віддамо!
І про військо в вас цифри дуті!
– Ну вот это ты, Ваня, зря.
– Блекотою об’ївся Путін?
Несусвітнє таке витворя…
А у погляді – злість пантери,
Ось Лавров дістає блокнот:
Вы там, слышишь, одни “бэндэры”,
Мы за вас все решили – вот!
Дах поїхав у тебе “брате”?
Чи на старість попутав біс?
Дулю в лоб – він дар мови втратив,
Ще послав я його у ..ліс…
Сперечалися до вечері –
Хоч я знав – москалю не вір,
Все ж сказав – Ось під’їде Керрі,
Перепишемо втрьох папір!
Про гарантії, вивід війська,
І ще Крим віддавай назад,
Але клятва яка російська?
Був гарантом вже “старший брат”…
Він погодивсь відразу – Кльово!
Я підсунув папір – осьо!
– Нет, подпишем у Кисельова,
Тот что Дима – он может все!
Потім крикнув – ЄС “на мыло”!
І про неньку таке сказав…
І оце вже мене добило –
Я Лаврову по пиці дав!
…Світ завис на краю безодні –
Там таке закрутилось в сні!
…Я прокинувсь в поту холоднім,
А Лавров з Кисельовим – ні!
1.04.2014
На палку неземну любов!
Але вчора – заплющив очі,
І наснився мені… Лавров.
Ліпше б Клавдія Шиффер, але…
Був не в дусі Серьога, злим.
Не подумайте щось нездале –
Про політику ми із ним…
Він уміє – ще той оратор,
Бреше моцно – аж входить в раж!
Ще наразі не імператор,
Без віночка, як Пшонка наш.
Лик серйозний – немов з ікони,
Щось торочить про статус-кво…
Снилось – я президент законний,
Або, мінімум, я – ве.о.
Ми дебати почали зрання –
Не подавишся Кримом на…?
Він сміявся – Да брось ты, Ваня,
Федерация вам нужна!
От агресор – година чорна,
Тягне, тягне назад в ярмо!
Я затявся – У нас Соборна,
Більш ні п’яді не віддамо!
І про військо в вас цифри дуті!
– Ну вот это ты, Ваня, зря.
– Блекотою об’ївся Путін?
Несусвітнє таке витворя…
А у погляді – злість пантери,
Ось Лавров дістає блокнот:
Вы там, слышишь, одни “бэндэры”,
Мы за вас все решили – вот!
Дах поїхав у тебе “брате”?
Чи на старість попутав біс?
Дулю в лоб – він дар мови втратив,
Ще послав я його у ..ліс…
Сперечалися до вечері –
Хоч я знав – москалю не вір,
Все ж сказав – Ось під’їде Керрі,
Перепишемо втрьох папір!
Про гарантії, вивід війська,
І ще Крим віддавай назад,
Але клятва яка російська?
Був гарантом вже “старший брат”…
Він погодивсь відразу – Кльово!
Я підсунув папір – осьо!
– Нет, подпишем у Кисельова,
Тот что Дима – он может все!
Потім крикнув – ЄС “на мыло”!
І про неньку таке сказав…
І оце вже мене добило –
Я Лаврову по пиці дав!
…Світ завис на краю безодні –
Там таке закрутилось в сні!
…Я прокинувсь в поту холоднім,
А Лавров з Кисельовим – ні!
1.04.2014
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
