Є поетичне мислення, але якщо строго, то поезією пахне тільки друга строфа. Не ображайтесь. Можливо я відсталий консерватор, але схоже, що у погоні за диковинними знахідками Ви забуваєте, що навіть у білому вірші, а може й особливо - у білому має бути строгий розмір, ритміка і така-сяка рима. Інакше - це проза. Хоч справедлмвості ради треба сказати, що "Мертві душі" Гоголя називаються поемою.

шановний пане Ігоре, з великою повагою відношуся до Вашої думки, але мені незрозуміло, з чого Ви зробили такі висновки? Рими є, ритм також (хіба що місцями він навмисне трохи збивається, але це аж ніяк не порушує загальної ритміки вірша) щодо розміру - я вже пройшов цей етап, переболів цим, і зараз сейрозно не парюся з цього приводу, спробували б Ви зауважити щось Маяковському з приводу поетичної недосконалості його віршів і неслідування канонам класичної поезії, до речі, його поетичні експерименти аж ніяк не відбирають чарівність його поезії. Строгі канони відбирають свободу у поета, він стає затисненим догмами, правилами і т.д., тим більш, що в цьому вірші я серйозних відхилень від них і не робив, так - ритміка у мене тут непостійна, віршовий розмір лише в останній строфі навмисне вкорочений, але повторюся: на мою думку, це аж ніяк не порушує загальної поетичності вірша. І рими я використовува незаїжджені, типу "очі-ночі" , "любов-знов", але досить чіткі рими. Якщо Ви маєте дійсно конструктивну критику, а не якусь узагальнено-абстрактну, то давайте розберемо по позиціях, що саме Вас не влашовує в цьому вірші?