Як розшифровується ПР? Саме так, палка резинова, а ще партія регіонів, т.з. «палочна репрес.система», яку пора міняти, оту про радянську тотально-диктаторську монополістську систему… Зв'язок між ПееРами побачили? Тоді поїхали далі. «ВораЗа.м» – прочитайте назад… Та невже?! Може, помилка яка? Так, а якщо назад «ВорАзароВ»? Хм… Цікаво, чи його ж батьки мають таке ж прізище?.. Давайте відволічемось від слів і підійдемо до Тернопільської облдержадміністрації. Навпроти будівлі – пам’ятник ідеологу, революціонеру та герою України Степану Андрійовичу Бандері. Похвально. А що ж робиться всередині будівлі? Вже входячи у двері проявляється якась неточність. На стіні висить зліва стенд у вигляді українського прапора з рівними полосами, справа ж схожий стенд, але чомусь жовтий колір зверху, а синя нижня смуга значно ширша від жовтої… То що ж це означає? Виходить, в адміністрації Тернопільщини одні працюють на Україну, а інші – навпаки перешкоджають? Не порядок… Треба зняти ту ганьбу!
Коли мене запитують, як життя, – однозначно не можу сказати: зі смутком і жалем за хлопців, які загинули та постраждали від тупої та людиноненависної корупційної провладної системи, у якій сам же знаходжусь, як і кожен з нас, але з радістю, що їм (керівним бандюкам системи) скоро настане кінець і не такий, як у 2004 році, коли кричали "бандити сидітимуть у тюрмах", а тих, хто найбільше кричав - згодом самих же і посадили (Тимошенко, Луценко). А Ющенко, за якого народ життя готовий був віддати – посадив на місце прем'єра того, проти кого боролись, тобто зрадив увесь український народ під тиском певних обставин (мабуть, погроз знищити сім'ю та отруєння діоксином)...
Сам я є працівником міліції, але ще 15.11.2013 відмовився виконувати злочинний наказ (за що і отримав відповідне покарання) на відміну від беркутівців, які 30.11.2013 мирних українських, польських та з інших країн журналістів та простих мирних громадян, неозброєних людей, чоловіків, жінок та неповнолітніх почали бити резиновими палками по головах, хоча це заборонені прийоми… З цього усе і почалося... Хоча, якщо подумати, почалося воно набагато швидше…
За ст.5 Конституції України, людина, її честь і гідність є найвищою соціальною цінністю, а не "йолка", під приводом поставлення якої було здійснено органом виконавчої влади (міліцейським підрозділом «Беркут») зухвале, цинічне протизаконне побиття людей.
В якості протесту таким діям, не називаючи ні посади, ні звання, у цивільному одязі я виступив на підтримку людей, яким давав присягу на вірність у Тернополі на Майдані. Дізнавшись про мої виступи мене викликали до керівника служби. Той, у стані величезного емоційного гніву, повідомив, що мене звільнено і що я можу вже не приходити, у той же час закликавши ще у кабінет кадровика, щоб той готував документи на моє звільнення... Але через декілька днів на нараді, на якій і я був присутній, керівник вибачився перед усім колективом, що можливо когось образив чи на когось насварився. Сказав, щоб і далі працювали, як працювали раніше... І тепер я не знаю, що робити – звільнятися чи боротися і займатися пропагандистською діяльністю всередині системи…
«Я не хочу бути героєм України – не цінує героїв моя країна» – співає О.Положинський, лідер гурту Тартак. Героїв Майдану з нами уже немає… Залишились лише революціонери. Але той же Положинський співає ще одну чудову пісню, яка мені так імпонує – «Мій лицарський хрест».
СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2014