Перша частина політичного заповіту

Понад тридцять років минуло відтоді, як 1914 року я зробив свій скромний вклад, ставши добровольцем під час Першої світової війни, нав’язаної Райхові. Протягом цих трьох десятиріч я діяв виключно з любові до свого народу й вірності йому в усіх своїх думках, вчинках і житті загалом. Це давало мені силу ухвалювати найтяжчі рішення, перед якими коли-небудь поставав простий смертний. Протягом цих трьох десятиріч я витрачав свій час, робочу енергію та здоров’я.
Неправда, що я чи будь-хто інший в Німеччині хотів війни 1939 року. Її жадали й спровокували саме ті державні діячі інших країн, які або самі мали єврейське походження, або діяли в інтересах євреїв. Я зробив забагато пропозицій з обмеження озброєнь і контролю над ними, чого ніколи не зможуть оминути майбутні покоління, коли вирішуватиметься питання, чи лежить відповідальність за розв’язання цієї війни на мені. Більше того, я ніколи не прагнув, аби після Першої фатальної світової війни вибухнула би Друга проти Англії чи тим більше проти Америки. Пройдуть віки, і з руїн наших міст і монументів виросте ненависть супроти тих, хто несе кінцеву відповідальність, кому ми повинні дякувати за все – міжнародне єврейство і його приспішники.
За три дні до початку німецько-польської війни я знову запропонував британському послові в Берліні вирішення німецько-польської проблеми – подібне до того, яке було у випадку з Саарським регіоном – міжнародний контроль. Цієї пропозиції також не можна заперечувати. Її було відкинуто лише тому, що в керівних колах англійської політики хотіли війни, частково з ділових міркувань, а частково під впливом пропаганди, яку організувало міжнародне єврейство.
Також для мене було цілком очевидним: якщо народи Європи стануть розмінною монетою, то саме євреї, як справжні злочинці в цій кривавій боротьбі, нестимуть відповідальність за це. Я не мав ані крихти сумніву в тому, що за цей час не лише мільйони дітей європейських арійських народів помруть від голоду, не лише мільйони дорослих людей знайдуть смерть, не лише сотні тисяч жінок і дітей згорять і загинуть під бомбардуваннями в містах, і справжній злочинець не спокутує своєї провини навіть найгуманнішими засобами. По шести роках війни, яка, попри всі невдачі, одного разу відійде в історію, як більшість славних і доблесних проявів життєвих прагнень нації, я не можу покинути місто, котре є столицею Райху. Оскільки сил залишилося надто мало, аби вчинити дальший опір ворожому наступові в цьому місці, й наш опір поступово слабне, оскільки солдати, введені в оману, відчувають брак ініціативи, я хотів би, залишаючись у цьому місті, розділити свою долю з тими мільйонами інших людей, які добровільно вирішили вчинити так само. Крім того, я не бажаю потрапити до рук ворога, котрий жадає нової вистави, що її організували євреї ради задоволення істеричних мас.
Тому я вирішив залишитися в Берліні й добровільно обрати кончину в ту мить, коли зрозумію, що пост фюрера й канцлера далі не можна буде зберегти. Я помираю зі щасливим серцем, усвідомлюючи безсмертні діла й подвиги наших солдат на фронті, наших жінок у тилу, подвиги наших селян і робітників та небувалий в історії внесок нашої молоді, яка носить моє ім’я.
Цим я з глибини мого серця висловлюю вдячність усім вам, як єдине своє бажання, аби ви, незважаючи ні на що, не схотіли відмовитись од боротьби, але й далі продовжували її супроти ворогів вітчизни, неважливо де, вірні переконанню великого Клавзевіца. Від жертви наших солдат і від моєї власної єдності з ними до самої смерті, в будь-якому разі в історії Німеччини зійде сім’я сонцесяйного відродження націонал-соціалістичного руху й потім здійснення істинної єдності нації. Багато з найхоробріших чоловіків і жінок вирішили поєднати свої життя з моїм до самого кінця. Я просив і врешті наказував їм не робити цього, а взяти участь у дальшій боротьбі нації. Я прошу командирів армії, флоту й військово-повітряних сил зміцнити всіма можливими способами дух опору наших солдат у націонал-соціалістичній свідомості, особливо згадуючи той факт, що я особисто, як засновник і творець цього руху, віддав перевагу смерті над боязливим зреченням або навіть капітуляцією.
Можливо, в майбутньому це стане частиною кодексу честі німецького офіцера – як це вже трапилося на нашому флоті, – що здача району чи міста є неможливою і що передусім командири повинні йти попереду як блискучий приклад, чесно виконавши свій обов’язок до самої смерті.

Друга частина політичного заповіту

Перед смертю я виключаю з партії колишнього райхсмаршала Германа Ґерінґа й позбавляю його всіх прав, якими він користувався на підставі указу від 29 червня 1941 року, а також завдяки моїй заяві в райхстазі 1 вересня 1939 року. Замість нього я призначаю грос-маршала Деніца Райхспрезидентом і Верховним головнокомандувачем збройних сил.
Перед смертю я виключаю з партії та знімаю з усіх державних постів колишнього райхсфюрера СС і міністра внутрішніх справ Гайнріха Гімлера. Замість нього я призначаю райхсфюрером СС і керівником німецької поліції ґавляйтера Карла Ганке, а райхсміністром внутрішніх справ ґавляйтера Пауля Ґіслера. Ґерінґ і Гімлер, цілком незалежно від їх зради мені особисто, завдали невимірної шкоди країні та всій нації, ведучи таємні перемовини з ворогом, які вони проводили без мого відома й проти моїх бажань, і незаконно намагалися присвоїти собі владу в державі. Для того аби дати німецькому народові уряд, який би складався з благородних людей, уряд, який виконає свою обіцянку продовжити війну всіма засобами, – я призначаю таких членів нового Кабінету, котрі будуть лідерами нації:

Райхспрезидент - Деніц;
Райхсканцлер – д-р Геббельс;
Міністр у справах Партії – Борман;
Міністр закордонних справ – Зейс-Інкварт;
Міністр внутрішніх справ – ґавляйтер Ґіслер;
Воєнний міністр – Деніц;
Головнокомандувач сухопутних військ – Шернер;
Головнокомандувач військово-морського флоту – Деніц;
Головнокомандувач військово-повітряних сил –Ґрайм;
Райхсфюрер СС і начальник німецької поліції – ґавляйтер Ганке;
Економіка – Функ;
Сільське господарство – Баке;
Юстиція – Тірак;
Культи – д-р Шеель;
Пропаганда – д-р Навман;
Фінанси – Шверін-Кросіґк;
Праця – д-р Гупфауер;
Військова промисловість – Заур;
Керівник Німецького трудового фронту і член Кабінету Міністрів, райхсміністр – д-р Лей.

Хоча багато серед цих людей, як Мартін Борман і д-р Геббельс, разом зі своїми дружинами, приєдналися до мене з власної волі й не забажали покидати столицю Райху за жодних обставин, а забажали загинути тут разом зі мною, тим не менше я мушу просити їх підкоритися моїй вимозі й у цьому випадку поставити інтереси нації вище за їх власні почуття. Завдяки їх праці й товариській вірності вони будуть ще ближчі мені по смерті, я сподіваюся, що мій дух залишиться в них назавжди. Хай вони незмінно будуть стійкі, але ніколи несправедливі, й передусім хай вони ніколи не дозволяють страхові скувати їх дії, і хай честь нації стане вищою за все на світі. І врешті, хай вони усвідомлять той факт, що наше завдання, котре полягає в продовженні будівництва націонал-соціалістичної держави, означає роботу майбутніх віків, що вимагає від кожної простої людини постійно служити спільним інтересам і підкоряти цьому власну вигоду до повного виконання цього завдання. Я вимагаю від усіх німців, усіх націонал-соціалістів, чоловіків, жінок і всіх солдат збройних сил, аби вони були вірні й слухняні до самої смерті новому урядові й своєму президентові.
Насамперед я доручаю керівникам нації й тим, хто їм підлягає, ретельно дотримуватися законів раси й безжально протистояти всесвітньому отруювачеві всіх народів – міжнародному єврейству.


Укладено в Берліні 29 квітня 1945 року, о 4 год.

Адольф Гітлер

Засвідчили:
Д-р Йозеф Ґеббельс Вільгельм Бурґдорф
Мартін Борман Ганс Кребс

Нотатка перекладача:

Усіх, хто читає цей заповіт, перекладач застерігає, що тут ми лише ознайомлюємо громадськість із останньою волею Адольфа Гітлера. Жодних намірів популяризувати ідеї нацизму ми не маємо, і це було б абсурдно, бо такі ідеї є цілком ворожі людяності й давно вже затавровані.
Але перекладач впевнений, що аби уникнути прямих чи опосередкованих повторень державного нацизму, ми повинні не «цнотливо» оминати подібні історичні явища, а ретельно їх вивчати. Тільки знаючи зло в усіх його проявах, можна з ним ефективно боротися, запобігати йому, знешкоджувати його в самому зародку.