Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбуватися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбуватися. М
Щось повинно відбуватися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбуватися. М
2026.09.16
08:39
Яблуня з червоними плодами золотіє під моїм вікном.
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
2026.09.16
06:58
Мій війною утомлений слух знов налякано ловить
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
2026.09.15
23:58
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
2026.09.15
23:17
шуз у тебе оксамитний
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
2026.09.15
22:44
твої стосунки із пеклом
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
2026.09.15
17:57
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
2026.09.15
17:53
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
2026.09.15
09:45
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
2026.09.15
08:33
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
2026.09.14
23:49
комусь цікаві теми
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
2026.09.14
13:54
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
2026.09.14
12:13
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
2026.09.14
09:55
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Адольф Гітлер. Політичний заповіт
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Адольф Гітлер. Політичний заповіт
Перша частина політичного заповіту
Понад тридцять років минуло відтоді, як 1914 року я зробив свій скромний вклад, ставши добровольцем під час Першої світової війни, нав’язаної Райхові. Протягом цих трьох десятиріч я діяв виключно з любові до свого народу й вірності йому в усіх своїх думках, вчинках і житті загалом. Це давало мені силу ухвалювати найтяжчі рішення, перед якими коли-небудь поставав простий смертний. Протягом цих трьох десятиріч я витрачав свій час, робочу енергію та здоров’я.
Неправда, що я чи будь-хто інший в Німеччині хотів війни 1939 року. Її жадали й спровокували саме ті державні діячі інших країн, які або самі мали єврейське походження, або діяли в інтересах євреїв. Я зробив забагато пропозицій з обмеження озброєнь і контролю над ними, чого ніколи не зможуть оминути майбутні покоління, коли вирішуватиметься питання, чи лежить відповідальність за розв’язання цієї війни на мені. Більше того, я ніколи не прагнув, аби після Першої фатальної світової війни вибухнула би Друга проти Англії чи тим більше проти Америки. Пройдуть віки, і з руїн наших міст і монументів виросте ненависть супроти тих, хто несе кінцеву відповідальність, кому ми повинні дякувати за все – міжнародне єврейство і його приспішники.
За три дні до початку німецько-польської війни я знову запропонував британському послові в Берліні вирішення німецько-польської проблеми – подібне до того, яке було у випадку з Саарським регіоном – міжнародний контроль. Цієї пропозиції також не можна заперечувати. Її було відкинуто лише тому, що в керівних колах англійської політики хотіли війни, частково з ділових міркувань, а частково під впливом пропаганди, яку організувало міжнародне єврейство.
Також для мене було цілком очевидним: якщо народи Європи стануть розмінною монетою, то саме євреї, як справжні злочинці в цій кривавій боротьбі, нестимуть відповідальність за це. Я не мав ані крихти сумніву в тому, що за цей час не лише мільйони дітей європейських арійських народів помруть від голоду, не лише мільйони дорослих людей знайдуть смерть, не лише сотні тисяч жінок і дітей згорять і загинуть під бомбардуваннями в містах, і справжній злочинець не спокутує своєї провини навіть найгуманнішими засобами. По шести роках війни, яка, попри всі невдачі, одного разу відійде в історію, як більшість славних і доблесних проявів життєвих прагнень нації, я не можу покинути місто, котре є столицею Райху. Оскільки сил залишилося надто мало, аби вчинити дальший опір ворожому наступові в цьому місці, й наш опір поступово слабне, оскільки солдати, введені в оману, відчувають брак ініціативи, я хотів би, залишаючись у цьому місті, розділити свою долю з тими мільйонами інших людей, які добровільно вирішили вчинити так само. Крім того, я не бажаю потрапити до рук ворога, котрий жадає нової вистави, що її організували євреї ради задоволення істеричних мас.
Тому я вирішив залишитися в Берліні й добровільно обрати кончину в ту мить, коли зрозумію, що пост фюрера й канцлера далі не можна буде зберегти. Я помираю зі щасливим серцем, усвідомлюючи безсмертні діла й подвиги наших солдат на фронті, наших жінок у тилу, подвиги наших селян і робітників та небувалий в історії внесок нашої молоді, яка носить моє ім’я.
Цим я з глибини мого серця висловлюю вдячність усім вам, як єдине своє бажання, аби ви, незважаючи ні на що, не схотіли відмовитись од боротьби, але й далі продовжували її супроти ворогів вітчизни, неважливо де, вірні переконанню великого Клавзевіца. Від жертви наших солдат і від моєї власної єдності з ними до самої смерті, в будь-якому разі в історії Німеччини зійде сім’я сонцесяйного відродження націонал-соціалістичного руху й потім здійснення істинної єдності нації. Багато з найхоробріших чоловіків і жінок вирішили поєднати свої життя з моїм до самого кінця. Я просив і врешті наказував їм не робити цього, а взяти участь у дальшій боротьбі нації. Я прошу командирів армії, флоту й військово-повітряних сил зміцнити всіма можливими способами дух опору наших солдат у націонал-соціалістичній свідомості, особливо згадуючи той факт, що я особисто, як засновник і творець цього руху, віддав перевагу смерті над боязливим зреченням або навіть капітуляцією.
Можливо, в майбутньому це стане частиною кодексу честі німецького офіцера – як це вже трапилося на нашому флоті, – що здача району чи міста є неможливою і що передусім командири повинні йти попереду як блискучий приклад, чесно виконавши свій обов’язок до самої смерті.
Друга частина політичного заповіту
Перед смертю я виключаю з партії колишнього райхсмаршала Германа Ґерінґа й позбавляю його всіх прав, якими він користувався на підставі указу від 29 червня 1941 року, а також завдяки моїй заяві в райхстазі 1 вересня 1939 року. Замість нього я призначаю грос-маршала Деніца Райхспрезидентом і Верховним головнокомандувачем збройних сил.
Перед смертю я виключаю з партії та знімаю з усіх державних постів колишнього райхсфюрера СС і міністра внутрішніх справ Гайнріха Гімлера. Замість нього я призначаю райхсфюрером СС і керівником німецької поліції ґавляйтера Карла Ганке, а райхсміністром внутрішніх справ ґавляйтера Пауля Ґіслера. Ґерінґ і Гімлер, цілком незалежно від їх зради мені особисто, завдали невимірної шкоди країні та всій нації, ведучи таємні перемовини з ворогом, які вони проводили без мого відома й проти моїх бажань, і незаконно намагалися присвоїти собі владу в державі. Для того аби дати німецькому народові уряд, який би складався з благородних людей, уряд, який виконає свою обіцянку продовжити війну всіма засобами, – я призначаю таких членів нового Кабінету, котрі будуть лідерами нації:
Райхспрезидент - Деніц;
Райхсканцлер – д-р Геббельс;
Міністр у справах Партії – Борман;
Міністр закордонних справ – Зейс-Інкварт;
Міністр внутрішніх справ – ґавляйтер Ґіслер;
Воєнний міністр – Деніц;
Головнокомандувач сухопутних військ – Шернер;
Головнокомандувач військово-морського флоту – Деніц;
Головнокомандувач військово-повітряних сил –Ґрайм;
Райхсфюрер СС і начальник німецької поліції – ґавляйтер Ганке;
Економіка – Функ;
Сільське господарство – Баке;
Юстиція – Тірак;
Культи – д-р Шеель;
Пропаганда – д-р Навман;
Фінанси – Шверін-Кросіґк;
Праця – д-р Гупфауер;
Військова промисловість – Заур;
Керівник Німецького трудового фронту і член Кабінету Міністрів, райхсміністр – д-р Лей.
Хоча багато серед цих людей, як Мартін Борман і д-р Геббельс, разом зі своїми дружинами, приєдналися до мене з власної волі й не забажали покидати столицю Райху за жодних обставин, а забажали загинути тут разом зі мною, тим не менше я мушу просити їх підкоритися моїй вимозі й у цьому випадку поставити інтереси нації вище за їх власні почуття. Завдяки їх праці й товариській вірності вони будуть ще ближчі мені по смерті, я сподіваюся, що мій дух залишиться в них назавжди. Хай вони незмінно будуть стійкі, але ніколи несправедливі, й передусім хай вони ніколи не дозволяють страхові скувати їх дії, і хай честь нації стане вищою за все на світі. І врешті, хай вони усвідомлять той факт, що наше завдання, котре полягає в продовженні будівництва націонал-соціалістичної держави, означає роботу майбутніх віків, що вимагає від кожної простої людини постійно служити спільним інтересам і підкоряти цьому власну вигоду до повного виконання цього завдання. Я вимагаю від усіх німців, усіх націонал-соціалістів, чоловіків, жінок і всіх солдат збройних сил, аби вони були вірні й слухняні до самої смерті новому урядові й своєму президентові.
Насамперед я доручаю керівникам нації й тим, хто їм підлягає, ретельно дотримуватися законів раси й безжально протистояти всесвітньому отруювачеві всіх народів – міжнародному єврейству.
Укладено в Берліні 29 квітня 1945 року, о 4 год.
Адольф Гітлер
Засвідчили:
Д-р Йозеф Ґеббельс Вільгельм Бурґдорф
Мартін Борман Ганс Кребс
Понад тридцять років минуло відтоді, як 1914 року я зробив свій скромний вклад, ставши добровольцем під час Першої світової війни, нав’язаної Райхові. Протягом цих трьох десятиріч я діяв виключно з любові до свого народу й вірності йому в усіх своїх думках, вчинках і житті загалом. Це давало мені силу ухвалювати найтяжчі рішення, перед якими коли-небудь поставав простий смертний. Протягом цих трьох десятиріч я витрачав свій час, робочу енергію та здоров’я.
Неправда, що я чи будь-хто інший в Німеччині хотів війни 1939 року. Її жадали й спровокували саме ті державні діячі інших країн, які або самі мали єврейське походження, або діяли в інтересах євреїв. Я зробив забагато пропозицій з обмеження озброєнь і контролю над ними, чого ніколи не зможуть оминути майбутні покоління, коли вирішуватиметься питання, чи лежить відповідальність за розв’язання цієї війни на мені. Більше того, я ніколи не прагнув, аби після Першої фатальної світової війни вибухнула би Друга проти Англії чи тим більше проти Америки. Пройдуть віки, і з руїн наших міст і монументів виросте ненависть супроти тих, хто несе кінцеву відповідальність, кому ми повинні дякувати за все – міжнародне єврейство і його приспішники.
За три дні до початку німецько-польської війни я знову запропонував британському послові в Берліні вирішення німецько-польської проблеми – подібне до того, яке було у випадку з Саарським регіоном – міжнародний контроль. Цієї пропозиції також не можна заперечувати. Її було відкинуто лише тому, що в керівних колах англійської політики хотіли війни, частково з ділових міркувань, а частково під впливом пропаганди, яку організувало міжнародне єврейство.
Також для мене було цілком очевидним: якщо народи Європи стануть розмінною монетою, то саме євреї, як справжні злочинці в цій кривавій боротьбі, нестимуть відповідальність за це. Я не мав ані крихти сумніву в тому, що за цей час не лише мільйони дітей європейських арійських народів помруть від голоду, не лише мільйони дорослих людей знайдуть смерть, не лише сотні тисяч жінок і дітей згорять і загинуть під бомбардуваннями в містах, і справжній злочинець не спокутує своєї провини навіть найгуманнішими засобами. По шести роках війни, яка, попри всі невдачі, одного разу відійде в історію, як більшість славних і доблесних проявів життєвих прагнень нації, я не можу покинути місто, котре є столицею Райху. Оскільки сил залишилося надто мало, аби вчинити дальший опір ворожому наступові в цьому місці, й наш опір поступово слабне, оскільки солдати, введені в оману, відчувають брак ініціативи, я хотів би, залишаючись у цьому місті, розділити свою долю з тими мільйонами інших людей, які добровільно вирішили вчинити так само. Крім того, я не бажаю потрапити до рук ворога, котрий жадає нової вистави, що її організували євреї ради задоволення істеричних мас.
Тому я вирішив залишитися в Берліні й добровільно обрати кончину в ту мить, коли зрозумію, що пост фюрера й канцлера далі не можна буде зберегти. Я помираю зі щасливим серцем, усвідомлюючи безсмертні діла й подвиги наших солдат на фронті, наших жінок у тилу, подвиги наших селян і робітників та небувалий в історії внесок нашої молоді, яка носить моє ім’я.
Цим я з глибини мого серця висловлюю вдячність усім вам, як єдине своє бажання, аби ви, незважаючи ні на що, не схотіли відмовитись од боротьби, але й далі продовжували її супроти ворогів вітчизни, неважливо де, вірні переконанню великого Клавзевіца. Від жертви наших солдат і від моєї власної єдності з ними до самої смерті, в будь-якому разі в історії Німеччини зійде сім’я сонцесяйного відродження націонал-соціалістичного руху й потім здійснення істинної єдності нації. Багато з найхоробріших чоловіків і жінок вирішили поєднати свої життя з моїм до самого кінця. Я просив і врешті наказував їм не робити цього, а взяти участь у дальшій боротьбі нації. Я прошу командирів армії, флоту й військово-повітряних сил зміцнити всіма можливими способами дух опору наших солдат у націонал-соціалістичній свідомості, особливо згадуючи той факт, що я особисто, як засновник і творець цього руху, віддав перевагу смерті над боязливим зреченням або навіть капітуляцією.
Можливо, в майбутньому це стане частиною кодексу честі німецького офіцера – як це вже трапилося на нашому флоті, – що здача району чи міста є неможливою і що передусім командири повинні йти попереду як блискучий приклад, чесно виконавши свій обов’язок до самої смерті.
Друга частина політичного заповіту
Перед смертю я виключаю з партії колишнього райхсмаршала Германа Ґерінґа й позбавляю його всіх прав, якими він користувався на підставі указу від 29 червня 1941 року, а також завдяки моїй заяві в райхстазі 1 вересня 1939 року. Замість нього я призначаю грос-маршала Деніца Райхспрезидентом і Верховним головнокомандувачем збройних сил.
Перед смертю я виключаю з партії та знімаю з усіх державних постів колишнього райхсфюрера СС і міністра внутрішніх справ Гайнріха Гімлера. Замість нього я призначаю райхсфюрером СС і керівником німецької поліції ґавляйтера Карла Ганке, а райхсміністром внутрішніх справ ґавляйтера Пауля Ґіслера. Ґерінґ і Гімлер, цілком незалежно від їх зради мені особисто, завдали невимірної шкоди країні та всій нації, ведучи таємні перемовини з ворогом, які вони проводили без мого відома й проти моїх бажань, і незаконно намагалися присвоїти собі владу в державі. Для того аби дати німецькому народові уряд, який би складався з благородних людей, уряд, який виконає свою обіцянку продовжити війну всіма засобами, – я призначаю таких членів нового Кабінету, котрі будуть лідерами нації:
Райхспрезидент - Деніц;
Райхсканцлер – д-р Геббельс;
Міністр у справах Партії – Борман;
Міністр закордонних справ – Зейс-Інкварт;
Міністр внутрішніх справ – ґавляйтер Ґіслер;
Воєнний міністр – Деніц;
Головнокомандувач сухопутних військ – Шернер;
Головнокомандувач військово-морського флоту – Деніц;
Головнокомандувач військово-повітряних сил –Ґрайм;
Райхсфюрер СС і начальник німецької поліції – ґавляйтер Ганке;
Економіка – Функ;
Сільське господарство – Баке;
Юстиція – Тірак;
Культи – д-р Шеель;
Пропаганда – д-р Навман;
Фінанси – Шверін-Кросіґк;
Праця – д-р Гупфауер;
Військова промисловість – Заур;
Керівник Німецького трудового фронту і член Кабінету Міністрів, райхсміністр – д-р Лей.
Хоча багато серед цих людей, як Мартін Борман і д-р Геббельс, разом зі своїми дружинами, приєдналися до мене з власної волі й не забажали покидати столицю Райху за жодних обставин, а забажали загинути тут разом зі мною, тим не менше я мушу просити їх підкоритися моїй вимозі й у цьому випадку поставити інтереси нації вище за їх власні почуття. Завдяки їх праці й товариській вірності вони будуть ще ближчі мені по смерті, я сподіваюся, що мій дух залишиться в них назавжди. Хай вони незмінно будуть стійкі, але ніколи несправедливі, й передусім хай вони ніколи не дозволяють страхові скувати їх дії, і хай честь нації стане вищою за все на світі. І врешті, хай вони усвідомлять той факт, що наше завдання, котре полягає в продовженні будівництва націонал-соціалістичної держави, означає роботу майбутніх віків, що вимагає від кожної простої людини постійно служити спільним інтересам і підкоряти цьому власну вигоду до повного виконання цього завдання. Я вимагаю від усіх німців, усіх націонал-соціалістів, чоловіків, жінок і всіх солдат збройних сил, аби вони були вірні й слухняні до самої смерті новому урядові й своєму президентові.
Насамперед я доручаю керівникам нації й тим, хто їм підлягає, ретельно дотримуватися законів раси й безжально протистояти всесвітньому отруювачеві всіх народів – міжнародному єврейству.
Укладено в Берліні 29 квітня 1945 року, о 4 год.
Адольф Гітлер
Засвідчили:
Д-р Йозеф Ґеббельс Вільгельм Бурґдорф
Мартін Борман Ганс Кребс
Нотатка перекладача:
Усіх, хто читає цей заповіт, перекладач застерігає, що тут ми лише ознайомлюємо громадськість із останньою волею Адольфа Гітлера. Жодних намірів популяризувати ідеї нацизму ми не маємо, і це було б абсурдно, бо такі ідеї є цілком ворожі людяності й давно вже затавровані.
Але перекладач впевнений, що аби уникнути прямих чи опосередкованих повторень державного нацизму, ми повинні не «цнотливо» оминати подібні історичні явища, а ретельно їх вивчати. Тільки знаючи зло в усіх його проявах, можна з ним ефективно боротися, запобігати йому, знешкоджувати його в самому зародку.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Едвард Радзінський. Декілька зустрічей з покійним паном Моцартом"
• Перейти на сторінку •
"Французький концерт "
• Перейти на сторінку •
"Французький концерт "
Про публікацію
