
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
2025.10.14
19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
2025.10.14
12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією.
Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть.
Злі генії добре вміють прикидатися добрими.
Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників.
Імідж благод
2025.10.14
10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2025.10.13
23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
2025.10.13
22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.
Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.
Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест
2025.10.13
22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,
2025.10.13
20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.
Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.
Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
2025.10.13
06:56
світанок помер і
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний
2025.10.13
04:09
Привіт усім приятелям і приятелькам!
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес
2025.10.12
22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Вірші
Два товариша, або carpe diem
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Два товариша, або carpe diem
Дійові особи:
Перший товариш (ПТ)
Другий товариш (ДТ)
ПТ:
Які цікаві люди - ми - створіння:
Бажання, зобов'язання, сумління
Керують чи скеровуються нами?
ДТ:
О, все це, справді, так відносно,
Та дихати тоді буває млосно,
Коли вчорашнє пекло небесами
Вважаємо, бо в пеклі стало тоскно.
ПТ:
Невже, гадаєш ти, таке можливо,
Щоб гратися, неначе це забава,
Неначе не життя це, а вистава:
Потворність хижу називати дивом
І обирати не Христа - Варавву?
ДТ:
О, влучно як: життя - вистава!
Кіно! Перформанс! Шоу! Театр!
Чи розумієш ти, який у цьому сенс?
Все так заплутано - потрібен психіатр
Чи навіть медіум та екстрасенс.
Насправді ж є лиш декілька акторів,
Набір сценаріїв та пара декорацій,
Обличчя ж всі знайомі - лише інші ролі,
Як до замків старих нові паролі.
А отже - carpe diem, як сказав Горацій.
До того ж, друже, звичка є така кривава:
Христа на хрест, і звільнений Варавва.
ПТ:
Ти плутаєш мене, то не роби такого.
Порядок є речей, він Всесвітом керує,
Ти ж твердиш, ніби безлад тут панує,
І забаганка менша розуму людського
Порядок той то терпить, то руйнує.
ДТ:
Це дійсно так. Тому що той порядок
Таким влаштовано Творцем розумним -
Проте, ти можеш звать Його безумним -
Але ось що залишив нам у спадок:
Що коли той порядок ми не визнаєм,
Він лагідно відповідає: навзаєм.
ПТ:
Ну, добре, добре, я вже визнаю,
Що все у світі дійсно є відносним,
І де ти будеш - в пеклі чи в раю -
Ти власним рішенням одноголосним
Сам визначаєш. Та натомість -
Я певен, правду знає підсвідомість!
ДТ:
Ти правди, друже, не шукай,
Як визнаєш відносність, і потому
Шукаєш правди знов - бо край
Такому пошуку кладе лиш втома -
Не істина, віднайдена свідомо.
А підсвідомість - я не фахівець,
Але я певен: це не острівець,
І тут відносність також є удома.
Дивись: що це - вугілля? крейда?
Піди спитай у Зігмунда. У Фрейда!
ПТ:
Мене такий порядок не влаштує.
Я не збагну тоді, у чому сенс буття:
Сьогодні сенс, а завтра - у сміття,
Його не пригадають навіть всує.
Я шляху іншого не можу обирать:
Я вже іду порядок виправлять
ДТ:
Звичайно, друже, швидше йди...
(проводжає його поглядом)
А я, між іншим, достеменно знаю:
Ідеалістів їх ідеї швидко убивають,
І скоро з'являться омріяні плоди
Їх марної "святої" боротьби,
А я вже ними скористаюсь,
Коли ідеалісти ляжуть у гроби
(чути постріли, він боязко здригається)
Таке життя! У когось час жалоби,
А іншим час цей до вподоби...
Ридайте, плачте - в нас жнива!
З-під куль тікали, як мишва,
Але тепер нам вивертать суглоби -
Плоди збирати вбивчого ідеалізму!
(дивиться, як повз несуть труну, в ній - Перший товариш)
Була наївна - стала мертва голова,
А керуватиме не краща, а жива!
Без лементу і галасу і зайвого цинізму
Повторюю: Горацій прав, нічого ми не вдієм
З речей порядком. Мертві вже своє зробили.
Живим і прагматичним нагадаю: carpe diem! -
Ну, тобто як трамплін використовуйте могили,
До влади йдіть - нам пощастило нині!
(робить сумний вигляд і підспівує натовпу на площі):
"Ой, пливе кача по Тисині...."
2014 р.
Перший товариш (ПТ)
Другий товариш (ДТ)
ПТ:
Які цікаві люди - ми - створіння:
Бажання, зобов'язання, сумління
Керують чи скеровуються нами?
ДТ:
О, все це, справді, так відносно,
Та дихати тоді буває млосно,
Коли вчорашнє пекло небесами
Вважаємо, бо в пеклі стало тоскно.
ПТ:
Невже, гадаєш ти, таке можливо,
Щоб гратися, неначе це забава,
Неначе не життя це, а вистава:
Потворність хижу називати дивом
І обирати не Христа - Варавву?
ДТ:
О, влучно як: життя - вистава!
Кіно! Перформанс! Шоу! Театр!
Чи розумієш ти, який у цьому сенс?
Все так заплутано - потрібен психіатр
Чи навіть медіум та екстрасенс.
Насправді ж є лиш декілька акторів,
Набір сценаріїв та пара декорацій,
Обличчя ж всі знайомі - лише інші ролі,
Як до замків старих нові паролі.
А отже - carpe diem, як сказав Горацій.
До того ж, друже, звичка є така кривава:
Христа на хрест, і звільнений Варавва.
ПТ:
Ти плутаєш мене, то не роби такого.
Порядок є речей, він Всесвітом керує,
Ти ж твердиш, ніби безлад тут панує,
І забаганка менша розуму людського
Порядок той то терпить, то руйнує.
ДТ:
Це дійсно так. Тому що той порядок
Таким влаштовано Творцем розумним -
Проте, ти можеш звать Його безумним -
Але ось що залишив нам у спадок:
Що коли той порядок ми не визнаєм,
Він лагідно відповідає: навзаєм.
ПТ:
Ну, добре, добре, я вже визнаю,
Що все у світі дійсно є відносним,
І де ти будеш - в пеклі чи в раю -
Ти власним рішенням одноголосним
Сам визначаєш. Та натомість -
Я певен, правду знає підсвідомість!
ДТ:
Ти правди, друже, не шукай,
Як визнаєш відносність, і потому
Шукаєш правди знов - бо край
Такому пошуку кладе лиш втома -
Не істина, віднайдена свідомо.
А підсвідомість - я не фахівець,
Але я певен: це не острівець,
І тут відносність також є удома.
Дивись: що це - вугілля? крейда?
Піди спитай у Зігмунда. У Фрейда!
ПТ:
Мене такий порядок не влаштує.
Я не збагну тоді, у чому сенс буття:
Сьогодні сенс, а завтра - у сміття,
Його не пригадають навіть всує.
Я шляху іншого не можу обирать:
Я вже іду порядок виправлять
ДТ:
Звичайно, друже, швидше йди...
(проводжає його поглядом)
А я, між іншим, достеменно знаю:
Ідеалістів їх ідеї швидко убивають,
І скоро з'являться омріяні плоди
Їх марної "святої" боротьби,
А я вже ними скористаюсь,
Коли ідеалісти ляжуть у гроби
(чути постріли, він боязко здригається)
Таке життя! У когось час жалоби,
А іншим час цей до вподоби...
Ридайте, плачте - в нас жнива!
З-під куль тікали, як мишва,
Але тепер нам вивертать суглоби -
Плоди збирати вбивчого ідеалізму!
(дивиться, як повз несуть труну, в ній - Перший товариш)
Була наївна - стала мертва голова,
А керуватиме не краща, а жива!
Без лементу і галасу і зайвого цинізму
Повторюю: Горацій прав, нічого ми не вдієм
З речей порядком. Мертві вже своє зробили.
Живим і прагматичним нагадаю: carpe diem! -
Ну, тобто як трамплін використовуйте могили,
До влади йдіть - нам пощастило нині!
(робить сумний вигляд і підспівує натовпу на площі):
"Ой, пливе кача по Тисині...."
2014 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію