Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
    2025.11.03
    23:33
    Аморальні і безпринципні найбільше переймаються моральними принципами.
Нечесні беруться пильнувати за чеснотами, нечисті – за чистотою, душогуби – за спасінням душ.
Інстинкт заробляння грошей заступає усі інші інстинкти.
Мізерним душам кортить ро
    
    2025.11.03
    21:29
    Повертаюсь по колу в колишні кордони. 
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.
Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.
Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,
    2025.11.03
    19:06
    Цьом-цьом, лялюнь! Як в тебе справи?
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?
Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?
Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?
    2025.11.03
    16:31
    У сльозовирі вона іде
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь
Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь
Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль
    2025.11.03
    14:22
    Прекрасний ранок, трохи сонний, 
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень
Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень
Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий
    2025.11.03
    09:53
    і черги на вулиці
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
А хтось не противиться
А хтось відганя
З очей на потилицю
Місцева фіґня…
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
А хтось не противиться
А хтось відганя
З очей на потилицю
Місцева фіґня…
    2025.11.02
    21:31
    Пожовкле листя падає в обличчя, 
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
    2025.11.02
    20:59
    Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
    2025.11.02
    20:29
    Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли
    2025.11.02
    18:46
    Я люблю не стільки з кимось чи з комп’ютером грати, скільки відтворювати партії майстрів з шахів. Для мене це щось схоже на читання цікавої книжки чи прослуховування класичної музики. 
І ось серед інших видатних майстрів  сициліанського захисту я натрапи
    
    2025.11.02
    15:21
    Прочитав Василько книжку про Лєвшу Лєскова.
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї
    2025.11.02
    08:48
    Звучить дочасно і потужно…
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»
    2025.11.01
    22:04
    Ми дивимось на світло, 
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей
    2025.11.01
    20:33
    Усе на ліпше хоч би як
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби
Та й визнав, що усе на ліпше
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби
Та й визнав, що усе на ліпше
    2025.11.01
    20:10
    Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.
Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.
Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.
    2025.11.01
    19:34
    До подиху останнього збережи для мене, Боже,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,
Останні надходження:  7 дн | 30 дн | ...незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
    2025.09.04
    2025.08.19
    2025.04.30
    2025.04.24
    2025.03.18
    2025.03.09
    2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
  Максим Тарасівський (1975) /
    Проза
  
  
Два фашиста
  
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Два фашиста
Киев. Остановка общественного транспорта: маленький павильон, киоски, три торговца разложили на асфальте какие-то сезонные товары: клубни цветов, посевной лук, пучки черемши...
К торговцам, прихрамывая, подбирается дедок. Дедки бывают разные, а это - самый обыкновенный киевский дедок, разве что какой-то он слишком жалкий: тощий, сгорбленный, в кривых мутных очках, с растрепанной седой жидкой шевелюрой, в чистой, но поношенной одежде. Я его как будто знаю немного: прошлым летом тут же, неподалеку от этой остановки, он запнулся старческими непослушными ногами о бордюр (чуть не написал "поребрик"), упал, разбил очки и нос. Вместе с какой-то женщиной (она была на последнем сроке беременности, когда появляется такая трогательная неуклюжесть движений), да, так мы помогли ему подняться и очистить одежду, я дал дедку свой платок, чтобы он утер кровь. Обычное дело, старики падают часто… Вот тогда-то я и узнал, что мы соседи: он отказался от помощи, несколько надменно сообщил мне, что "додому доберуся сам, я на Тарасівський живу (а я и сам на Тарасовской живу), тут три кроки".
Дедок спрашивает цену на "цибульку" у одного из торговцев - толстого, крикливого человека с неместным акцентом. Тот вдруг вскакивает с места и с надрывом вскрикивает:
- Ты что, "бендеровец", фашист?!
Дедок растерянно отступает на шаг назад:
- Що? Де бандерівець, які фашисти?
Толстый торговец продолжает, налегая на голос:
- Ты, дурак старый, забыл, с кем ты воевал?!
Дедок задирает голову, чтобы посмотреть на торговца, который несколько выше его ростом, и отвечает ему довольно миролюбиво:
- Та я ні з ким не воював, чого ви?
Торговец смотрит на дедка остро, с прищуром, будто прицеливаясь, и цедит сквозь зубы:
- Жаль, а то бы я тебя, фашиста, сам убил...
Дедок разворачивается и ковыляет к павильону остановки. Случайные прохожие оторопело разглядывают торговца. Тот с видом победителя провожает дедка взглядом и повторяет:
- Фашист, фашист!
К остановке подваливает автобус, и все невольные свидетели устремляются на посадку. Двери захлопываются и обрезают резкий голос торговца. Однако его жестикуляция не оставляет сомнений: прямо здесь и сейчас он крошит, крушит, уничтожает, стирает с лица земли и убивает, убивает, убивает фашистов. Из-под его ног во все стороны медленно катятся маленькие желтые луковицы.
2014 г.
К торговцам, прихрамывая, подбирается дедок. Дедки бывают разные, а это - самый обыкновенный киевский дедок, разве что какой-то он слишком жалкий: тощий, сгорбленный, в кривых мутных очках, с растрепанной седой жидкой шевелюрой, в чистой, но поношенной одежде. Я его как будто знаю немного: прошлым летом тут же, неподалеку от этой остановки, он запнулся старческими непослушными ногами о бордюр (чуть не написал "поребрик"), упал, разбил очки и нос. Вместе с какой-то женщиной (она была на последнем сроке беременности, когда появляется такая трогательная неуклюжесть движений), да, так мы помогли ему подняться и очистить одежду, я дал дедку свой платок, чтобы он утер кровь. Обычное дело, старики падают часто… Вот тогда-то я и узнал, что мы соседи: он отказался от помощи, несколько надменно сообщил мне, что "додому доберуся сам, я на Тарасівський живу (а я и сам на Тарасовской живу), тут три кроки".
Дедок спрашивает цену на "цибульку" у одного из торговцев - толстого, крикливого человека с неместным акцентом. Тот вдруг вскакивает с места и с надрывом вскрикивает:
- Ты что, "бендеровец", фашист?!
Дедок растерянно отступает на шаг назад:
- Що? Де бандерівець, які фашисти?
Толстый торговец продолжает, налегая на голос:
- Ты, дурак старый, забыл, с кем ты воевал?!
Дедок задирает голову, чтобы посмотреть на торговца, который несколько выше его ростом, и отвечает ему довольно миролюбиво:
- Та я ні з ким не воював, чого ви?
Торговец смотрит на дедка остро, с прищуром, будто прицеливаясь, и цедит сквозь зубы:
- Жаль, а то бы я тебя, фашиста, сам убил...
Дедок разворачивается и ковыляет к павильону остановки. Случайные прохожие оторопело разглядывают торговца. Тот с видом победителя провожает дедка взглядом и повторяет:
- Фашист, фашист!
К остановке подваливает автобус, и все невольные свидетели устремляются на посадку. Двери захлопываются и обрезают резкий голос торговца. Однако его жестикуляция не оставляет сомнений: прямо здесь и сейчас он крошит, крушит, уничтожает, стирает с лица земли и убивает, убивает, убивает фашистов. Из-под его ног во все стороны медленно катятся маленькие желтые луковицы.
2014 г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію 
 
