ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &
                            І
               &
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
2024.11.19
13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Два фашиста
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Два фашиста
Киев. Остановка общественного транспорта: маленький павильон, киоски, три торговца разложили на асфальте какие-то сезонные товары: клубни цветов, посевной лук, пучки черемши...
К торговцам, прихрамывая, подбирается дедок. Дедки бывают разные, а это - самый обыкновенный киевский дедок, разве что какой-то он слишком жалкий: тощий, сгорбленный, в кривых мутных очках, с растрепанной седой жидкой шевелюрой, в чистой, но поношенной одежде. Я его как будто знаю немного: прошлым летом тут же, неподалеку от этой остановки, он запнулся старческими непослушными ногами о бордюр (чуть не написал "поребрик"), упал, разбил очки и нос. Вместе с какой-то женщиной (она была на последнем сроке беременности, когда появляется такая трогательная неуклюжесть движений), да, так мы помогли ему подняться и очистить одежду, я дал дедку свой платок, чтобы он утер кровь. Обычное дело, старики падают часто… Вот тогда-то я и узнал, что мы соседи: он отказался от помощи, несколько надменно сообщил мне, что "додому доберуся сам, я на Тарасівський живу (а я и сам на Тарасовской живу), тут три кроки".
Дедок спрашивает цену на "цибульку" у одного из торговцев - толстого, крикливого человека с неместным акцентом. Тот вдруг вскакивает с места и с надрывом вскрикивает:
- Ты что, "бендеровец", фашист?!
Дедок растерянно отступает на шаг назад:
- Що? Де бандерівець, які фашисти?
Толстый торговец продолжает, налегая на голос:
- Ты, дурак старый, забыл, с кем ты воевал?!
Дедок задирает голову, чтобы посмотреть на торговца, который несколько выше его ростом, и отвечает ему довольно миролюбиво:
- Та я ні з ким не воював, чого ви?
Торговец смотрит на дедка остро, с прищуром, будто прицеливаясь, и цедит сквозь зубы:
- Жаль, а то бы я тебя, фашиста, сам убил...
Дедок разворачивается и ковыляет к павильону остановки. Случайные прохожие оторопело разглядывают торговца. Тот с видом победителя провожает дедка взглядом и повторяет:
- Фашист, фашист!
К остановке подваливает автобус, и все невольные свидетели устремляются на посадку. Двери захлопываются и обрезают резкий голос торговца. Однако его жестикуляция не оставляет сомнений: прямо здесь и сейчас он крошит, крушит, уничтожает, стирает с лица земли и убивает, убивает, убивает фашистов. Из-под его ног во все стороны медленно катятся маленькие желтые луковицы.
2014 г.
К торговцам, прихрамывая, подбирается дедок. Дедки бывают разные, а это - самый обыкновенный киевский дедок, разве что какой-то он слишком жалкий: тощий, сгорбленный, в кривых мутных очках, с растрепанной седой жидкой шевелюрой, в чистой, но поношенной одежде. Я его как будто знаю немного: прошлым летом тут же, неподалеку от этой остановки, он запнулся старческими непослушными ногами о бордюр (чуть не написал "поребрик"), упал, разбил очки и нос. Вместе с какой-то женщиной (она была на последнем сроке беременности, когда появляется такая трогательная неуклюжесть движений), да, так мы помогли ему подняться и очистить одежду, я дал дедку свой платок, чтобы он утер кровь. Обычное дело, старики падают часто… Вот тогда-то я и узнал, что мы соседи: он отказался от помощи, несколько надменно сообщил мне, что "додому доберуся сам, я на Тарасівський живу (а я и сам на Тарасовской живу), тут три кроки".
Дедок спрашивает цену на "цибульку" у одного из торговцев - толстого, крикливого человека с неместным акцентом. Тот вдруг вскакивает с места и с надрывом вскрикивает:
- Ты что, "бендеровец", фашист?!
Дедок растерянно отступает на шаг назад:
- Що? Де бандерівець, які фашисти?
Толстый торговец продолжает, налегая на голос:
- Ты, дурак старый, забыл, с кем ты воевал?!
Дедок задирает голову, чтобы посмотреть на торговца, который несколько выше его ростом, и отвечает ему довольно миролюбиво:
- Та я ні з ким не воював, чого ви?
Торговец смотрит на дедка остро, с прищуром, будто прицеливаясь, и цедит сквозь зубы:
- Жаль, а то бы я тебя, фашиста, сам убил...
Дедок разворачивается и ковыляет к павильону остановки. Случайные прохожие оторопело разглядывают торговца. Тот с видом победителя провожает дедка взглядом и повторяет:
- Фашист, фашист!
К остановке подваливает автобус, и все невольные свидетели устремляются на посадку. Двери захлопываются и обрезают резкий голос торговца. Однако его жестикуляция не оставляет сомнений: прямо здесь и сейчас он крошит, крушит, уничтожает, стирает с лица земли и убивает, убивает, убивает фашистов. Из-под его ног во все стороны медленно катятся маленькие желтые луковицы.
2014 г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію