Був один з тих клятих днів, що мчать як миті.
Закон і зброя тоді вже стали нічого не варті.
І новопризначений начальник місцевої міліції
Споглядав своє життя на битій кулями карті...

Десь далеко є міркування різні і доводи точні,
Аргументи вагомі на користь, проти і втримався.
Але тут все зовсім інакше. Тут все остаточно.
Він вже минуле, як давні греки і давні римляни.

Але є одна важлива річ, від якої відмовитися ніяк.
Називати її вголос незручно - пафосно аж занадто.
Той же Цезар, Гай Юлій: попереджений і без надії,
Все одно пішов на вбивчу сесію римського Сенату...

І начальник міліції діяв майже як Цезар, Гаю Юлій,
Не ховався, не бігав від тих, хто замислив погане, -
Серед них не було ні Бруту, ні інших з минулого,
Частиною якого він став раптово і дещо зарано.

Головне - це було йому зрозуміло - посміхатися,
Не знімати кашкета і не падати на коліна самому,
Коли будуть його катувати, допитувати, знущатися
І штовхати в останнє і доволі страшне невідоме.

Так і вийшло, як він собі заздалегідь передбачив:
Мішок на голову. Про народну республіку маячня.
Згадки про собаку, який заслуговує смерть собачу.
Вирок... І на шиї линва жорстка, як житня стерня...

Власне, оті прокурори, слідчі і судді з посадок і звалищ,
Фахівці з терору, навчені знавці ґвалтування та екзекуцій
Теж так уявляли, крім одного: занадто впертий товариш!
Як той... Цезар... Гай Юлій, або той... Сцевола... Гай Муцій.

Та от біда, не знали вони таких імен і таких традицій,
Школа в них інша, досвід геть інший і прикрий доволі,
Їм чужі - і запорізькій козак, і давньоримській патрицій,
І взагалі будь-хто, хто не зраджує ні честі, ні волі...

...Був один з тих клятих днів, що мчать як миті.
Закон і зброя тоді вже стали нічого не варті.
І новопризначений начальник місцевої міліції
Споглядав своє життя на битій кулями карті...

2014 р