Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.21
22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
2026.04.20
20:16
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
2026.04.20
17:51
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
2026.04.20
17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2026.04.20
17:30
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
2026.04.20
15:08
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
2026.04.20
10:33
Олександр Чуркін (1903-1971)
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
ПРИРОДА МУЖЧИНЫ И ЖЕНЩИНЫ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПРИРОДА МУЖЧИНЫ И ЖЕНЩИНЫ
В чем же разница между той женщиной, которая вдохновляет, и той, которая уничтожает? Разница в настроении, которое женщина добровольно принимает.Она может играть роль мужественного лидера, а может принять роль смиренного последователя мужчины.Если посмотреть на женщину, которая по-настоящему обладает женственными чертами характера, то мы увидим очень красивое живое существо, которое постоянно цветет. Не зря женщину часто сравнивают с цветком. Экзюпери, в Маленьком Принце, описывает женскую природу, как розу. Роза, которая красива и приятно пахнет. И каждой розе, сколько бы шипов и иголок у нее не было, нужна защита.
Кроме того, цветок зависим по своей природе. Зависимость в защите, в отношениях, во внимании. Это природа женщины. Природа женщины внутренняя, которая требует к себе защиты. Поэтому во многих культурах разных народов говорится, что женщина — хранительница домашнего очага. А муж больше отдает себя вовне семьи, помогает семье и защищает семью извне.
Посмотрим на мужчину. Мужчина, который по-настоящему обладает мужскими качествами характера, имеет внешнюю природу. Почему такая задача? Потому что после многих попыток стать счастливым, добиваясь разных других целей, он приходит к этому осознанию — стать счастливым по-настоящему можно только добившись самой высшей цели. Его задача — внешняя. В то же самое время, она неизмеримо важная. Задача семейного мужчины — привести всю семью к высшей цели жизни. Это очень сложно, но нужно всем. Самая прискорбная жизнь у того, кто прожил свою жизнь впустую.…
Мужчина видит. Он знает куда и где идти. Женщине трудно разобраться во внешних целях, то есть куда именно нужно идти. Но она хорошо знает как нужно идти: чтобы всего было достаточно; чтобы все было красиво; чтобы всем было тепло; чтобы никто не болел; чтобы все были сыты; чтобы спали все хорошо. Мужчина во всех этих внутренних условиях теряется, потому что для него эти вещи вообще неважны. Нет кровати — будем спать на полу. Нет штор — повесим белую тряпочку. И так далее. Мужчине важно совсем другое. Мужчине важна внешняя деятельность.
А женщине важна внутренняя деятельность.Сейчас, конечно, люди бунтуют против этого. Мужчины не хотят брать ответственность за внешнюю деятельность, а женщинам не сидится дома и они хотят «всем рулить». Женщине, которая будет получать настоящее счастье только во внутренних отношениях, просто необходим мужчина, который сможет помочь ей прийти к цели жизни. И мужчине, который знает куда идти, но не знает какой фонарик с собой взять, нужен кто-то кто будет всегда помогать ему идти правильно, размеренно.Это не значит, что кто-то из них выше, а кто-то ниже. Нет. Есть взаимозависимость.
Именно взаимозависимость друг от друга объединяет людей.Если женщина будет брать на себя заботу о том, куда нужно идти — вся семья погибнет. Именно поэтому говорится, что женщина должна смириться. И смирение женщины это не то, что унижает ее достоинство. Смирение женщины — это ее сила.Она понимает, что мужчина ведет ее и их детей к цели жизни (если, конечно, это так), и старается всячески ему в этом помогать. Поэтому она подстраивается под мужчину и смиренно помогает ему. Это подобно тому, как в машине едет семья. Мужчина за рулем, женщина рядом, дети сзади. И атмосферу в машине задает женщина. Она следит за тем, чтобы все были довольны. Она не устраивает скандалы мужу, она рядом. И этим она помогает всей семье развиваться и прогрессировать
Кроме того, цветок зависим по своей природе. Зависимость в защите, в отношениях, во внимании. Это природа женщины. Природа женщины внутренняя, которая требует к себе защиты. Поэтому во многих культурах разных народов говорится, что женщина — хранительница домашнего очага. А муж больше отдает себя вовне семьи, помогает семье и защищает семью извне.
Посмотрим на мужчину. Мужчина, который по-настоящему обладает мужскими качествами характера, имеет внешнюю природу. Почему такая задача? Потому что после многих попыток стать счастливым, добиваясь разных других целей, он приходит к этому осознанию — стать счастливым по-настоящему можно только добившись самой высшей цели. Его задача — внешняя. В то же самое время, она неизмеримо важная. Задача семейного мужчины — привести всю семью к высшей цели жизни. Это очень сложно, но нужно всем. Самая прискорбная жизнь у того, кто прожил свою жизнь впустую.…
Мужчина видит. Он знает куда и где идти. Женщине трудно разобраться во внешних целях, то есть куда именно нужно идти. Но она хорошо знает как нужно идти: чтобы всего было достаточно; чтобы все было красиво; чтобы всем было тепло; чтобы никто не болел; чтобы все были сыты; чтобы спали все хорошо. Мужчина во всех этих внутренних условиях теряется, потому что для него эти вещи вообще неважны. Нет кровати — будем спать на полу. Нет штор — повесим белую тряпочку. И так далее. Мужчине важно совсем другое. Мужчине важна внешняя деятельность.
А женщине важна внутренняя деятельность.Сейчас, конечно, люди бунтуют против этого. Мужчины не хотят брать ответственность за внешнюю деятельность, а женщинам не сидится дома и они хотят «всем рулить». Женщине, которая будет получать настоящее счастье только во внутренних отношениях, просто необходим мужчина, который сможет помочь ей прийти к цели жизни. И мужчине, который знает куда идти, но не знает какой фонарик с собой взять, нужен кто-то кто будет всегда помогать ему идти правильно, размеренно.Это не значит, что кто-то из них выше, а кто-то ниже. Нет. Есть взаимозависимость.
Именно взаимозависимость друг от друга объединяет людей.Если женщина будет брать на себя заботу о том, куда нужно идти — вся семья погибнет. Именно поэтому говорится, что женщина должна смириться. И смирение женщины это не то, что унижает ее достоинство. Смирение женщины — это ее сила.Она понимает, что мужчина ведет ее и их детей к цели жизни (если, конечно, это так), и старается всячески ему в этом помогать. Поэтому она подстраивается под мужчину и смиренно помогает ему. Это подобно тому, как в машине едет семья. Мужчина за рулем, женщина рядом, дети сзади. И атмосферу в машине задает женщина. Она следит за тем, чтобы все были довольны. Она не устраивает скандалы мужу, она рядом. И этим она помогает всей семье развиваться и прогрессировать
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
