Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
ПРИРОДА МУЖЧИНЫ И ЖЕНЩИНЫ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПРИРОДА МУЖЧИНЫ И ЖЕНЩИНЫ
В чем же разница между той женщиной, которая вдохновляет, и той, которая уничтожает? Разница в настроении, которое женщина добровольно принимает.Она может играть роль мужественного лидера, а может принять роль смиренного последователя мужчины.Если посмотреть на женщину, которая по-настоящему обладает женственными чертами характера, то мы увидим очень красивое живое существо, которое постоянно цветет. Не зря женщину часто сравнивают с цветком. Экзюпери, в Маленьком Принце, описывает женскую природу, как розу. Роза, которая красива и приятно пахнет. И каждой розе, сколько бы шипов и иголок у нее не было, нужна защита.
Кроме того, цветок зависим по своей природе. Зависимость в защите, в отношениях, во внимании. Это природа женщины. Природа женщины внутренняя, которая требует к себе защиты. Поэтому во многих культурах разных народов говорится, что женщина — хранительница домашнего очага. А муж больше отдает себя вовне семьи, помогает семье и защищает семью извне.
Посмотрим на мужчину. Мужчина, который по-настоящему обладает мужскими качествами характера, имеет внешнюю природу. Почему такая задача? Потому что после многих попыток стать счастливым, добиваясь разных других целей, он приходит к этому осознанию — стать счастливым по-настоящему можно только добившись самой высшей цели. Его задача — внешняя. В то же самое время, она неизмеримо важная. Задача семейного мужчины — привести всю семью к высшей цели жизни. Это очень сложно, но нужно всем. Самая прискорбная жизнь у того, кто прожил свою жизнь впустую.…
Мужчина видит. Он знает куда и где идти. Женщине трудно разобраться во внешних целях, то есть куда именно нужно идти. Но она хорошо знает как нужно идти: чтобы всего было достаточно; чтобы все было красиво; чтобы всем было тепло; чтобы никто не болел; чтобы все были сыты; чтобы спали все хорошо. Мужчина во всех этих внутренних условиях теряется, потому что для него эти вещи вообще неважны. Нет кровати — будем спать на полу. Нет штор — повесим белую тряпочку. И так далее. Мужчине важно совсем другое. Мужчине важна внешняя деятельность.
А женщине важна внутренняя деятельность.Сейчас, конечно, люди бунтуют против этого. Мужчины не хотят брать ответственность за внешнюю деятельность, а женщинам не сидится дома и они хотят «всем рулить». Женщине, которая будет получать настоящее счастье только во внутренних отношениях, просто необходим мужчина, который сможет помочь ей прийти к цели жизни. И мужчине, который знает куда идти, но не знает какой фонарик с собой взять, нужен кто-то кто будет всегда помогать ему идти правильно, размеренно.Это не значит, что кто-то из них выше, а кто-то ниже. Нет. Есть взаимозависимость.
Именно взаимозависимость друг от друга объединяет людей.Если женщина будет брать на себя заботу о том, куда нужно идти — вся семья погибнет. Именно поэтому говорится, что женщина должна смириться. И смирение женщины это не то, что унижает ее достоинство. Смирение женщины — это ее сила.Она понимает, что мужчина ведет ее и их детей к цели жизни (если, конечно, это так), и старается всячески ему в этом помогать. Поэтому она подстраивается под мужчину и смиренно помогает ему. Это подобно тому, как в машине едет семья. Мужчина за рулем, женщина рядом, дети сзади. И атмосферу в машине задает женщина. Она следит за тем, чтобы все были довольны. Она не устраивает скандалы мужу, она рядом. И этим она помогает всей семье развиваться и прогрессировать
Кроме того, цветок зависим по своей природе. Зависимость в защите, в отношениях, во внимании. Это природа женщины. Природа женщины внутренняя, которая требует к себе защиты. Поэтому во многих культурах разных народов говорится, что женщина — хранительница домашнего очага. А муж больше отдает себя вовне семьи, помогает семье и защищает семью извне.
Посмотрим на мужчину. Мужчина, который по-настоящему обладает мужскими качествами характера, имеет внешнюю природу. Почему такая задача? Потому что после многих попыток стать счастливым, добиваясь разных других целей, он приходит к этому осознанию — стать счастливым по-настоящему можно только добившись самой высшей цели. Его задача — внешняя. В то же самое время, она неизмеримо важная. Задача семейного мужчины — привести всю семью к высшей цели жизни. Это очень сложно, но нужно всем. Самая прискорбная жизнь у того, кто прожил свою жизнь впустую.…
Мужчина видит. Он знает куда и где идти. Женщине трудно разобраться во внешних целях, то есть куда именно нужно идти. Но она хорошо знает как нужно идти: чтобы всего было достаточно; чтобы все было красиво; чтобы всем было тепло; чтобы никто не болел; чтобы все были сыты; чтобы спали все хорошо. Мужчина во всех этих внутренних условиях теряется, потому что для него эти вещи вообще неважны. Нет кровати — будем спать на полу. Нет штор — повесим белую тряпочку. И так далее. Мужчине важно совсем другое. Мужчине важна внешняя деятельность.
А женщине важна внутренняя деятельность.Сейчас, конечно, люди бунтуют против этого. Мужчины не хотят брать ответственность за внешнюю деятельность, а женщинам не сидится дома и они хотят «всем рулить». Женщине, которая будет получать настоящее счастье только во внутренних отношениях, просто необходим мужчина, который сможет помочь ей прийти к цели жизни. И мужчине, который знает куда идти, но не знает какой фонарик с собой взять, нужен кто-то кто будет всегда помогать ему идти правильно, размеренно.Это не значит, что кто-то из них выше, а кто-то ниже. Нет. Есть взаимозависимость.
Именно взаимозависимость друг от друга объединяет людей.Если женщина будет брать на себя заботу о том, куда нужно идти — вся семья погибнет. Именно поэтому говорится, что женщина должна смириться. И смирение женщины это не то, что унижает ее достоинство. Смирение женщины — это ее сила.Она понимает, что мужчина ведет ее и их детей к цели жизни (если, конечно, это так), и старается всячески ему в этом помогать. Поэтому она подстраивается под мужчину и смиренно помогает ему. Это подобно тому, как в машине едет семья. Мужчина за рулем, женщина рядом, дети сзади. И атмосферу в машине задает женщина. Она следит за тем, чтобы все были довольны. Она не устраивает скандалы мужу, она рядом. И этим она помогает всей семье развиваться и прогрессировать
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
