
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Лояльный Мыловар
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лояльный Мыловар
Жил-был один Мыловар. Он варил мыло, естественно, а в свободное от мыловарения время занимался своими детьми, женой, огородом, садом, домом, а по ночам - еще и немного литературой.
Мыловар был человеком дельным, покладистым и к властям лояльным. Этого же он ожидал и от других людей. "Порядок, порядок должен быть", - любил повторять Мыловар, утомившись от тщательно и с любовью выполненных дел по мыловарному производству, детям, жене, огороду, саду, дому и литературе. Произнеся это заклинание, он устраивался перед экраном компьютера почитать новости. Новости как раз свидетельствовали об обратном: порядка не было нигде и ни в чем. Раздосадованный Мыловар принимался строчить в социальных сетях гневные отповеди противникам порядка, нелояльным к властям.
"Порядок - превыше всего", - твердил Мыловар тем неразумным согражданам, которые указывали ему на беспорядки и бесчинства, учиненные властями. "А порядок - это власть. Разойдитесь и не гневите Бога", - требовал лояльный Мыловар от сограждан, собиравшихся на площадях и в парках в количестве больше трех.
Меж тем прилежание и трудолюбие Мыловара приносило свои плоды. Мыло пользовалось спросом, производство росло и развивалось. Сад и огород давали превосходные урожаи. Жена радовала с утра до ночи своими добродетелями. Дети регулярно появлялись на свет - умные, трудолюбивые и добрые. Литературные старания Мыловара тоже не оставались без внимания читателей и даже были кое-где опубликованы.
Однажды поздно вечером к Мыловару заехал местный Начальник. "Так что ты нам свое производство отдай", - сказал Начальник Мыловару. Лояльный Мыловар, скрепя сердце, подчинился. Жена и дети испуганно выглядывали из-за печки. Мыловар виновато посмотрел на них и неуверенно повторил свои заклинания о порядке.
Потом Начальник приезжал еще несколько раз. Так Мыловар лишился огорода, сада и компьютера. Он начал тосковать и даже поймал себя на мысли, что порядок и власть - это не всегда одно и то же. Он отогнал эту мысль, но она, неотвязная и назойливая, как комар летней ночью, продолжала его тревожить. Впрочем, у него же были жена и дети - а что еще нужно человеку для счастья?
Но вот как-то ночью к Мыловару снова ввалился местный Начальник в сопровождении своих Заместителей. "Так что мы забираем твою жену и твоих детей", - сказал Начальник, а Заместители побили Мыловара. "Такой порядок", - сказали они.
Стенающих жену и детей Мыловара повлекли на улицу, и он поковылял следом, стирая кровь с разбитого лица. "Порядок, порядок, порядок," - умоляюще бормотал Мыловар.
Во дворе Начальник и Заместители впихивали жену и детей Мыловара в автомобиль. Внезапно жена прекратила сопротивляться, обернулась к Мыловару и сказала ему коротко:
-Будь же ты проклят! - и сама полезла в автомобиль.
Дети Мыловара также повернули к нему свои маленькие исцарапанные лица и коротко произнесли:
- Будь же ты проклят! - и полезли вслед за женой Мыловара. Начальник и Заместители тоже расселись по местам, хлопнули дверцы, взревел мотор, и автомобиль уехал.
Мыловар остался один. Он поднял глаза к черному беззвездному небу, пал на колени в жидкую грязь и завопил, колотя себя израненными руками по лицу и груди:
- Будь же я проклят! Будь же я трижды проклят!
Вокруг Мыловара сгущался мрак, и только вдали светились, подпрыгивая и удаляясь, красные огоньки автомобиля, который увозил в неизвестность жену и детей Мыловара. Он пал лицом в грязь и принялся колотить землю кулаками, что-то неразборчиво повторяя, - не то "проклят", не то "порядок"...
2014 г.
Мыловар был человеком дельным, покладистым и к властям лояльным. Этого же он ожидал и от других людей. "Порядок, порядок должен быть", - любил повторять Мыловар, утомившись от тщательно и с любовью выполненных дел по мыловарному производству, детям, жене, огороду, саду, дому и литературе. Произнеся это заклинание, он устраивался перед экраном компьютера почитать новости. Новости как раз свидетельствовали об обратном: порядка не было нигде и ни в чем. Раздосадованный Мыловар принимался строчить в социальных сетях гневные отповеди противникам порядка, нелояльным к властям.
"Порядок - превыше всего", - твердил Мыловар тем неразумным согражданам, которые указывали ему на беспорядки и бесчинства, учиненные властями. "А порядок - это власть. Разойдитесь и не гневите Бога", - требовал лояльный Мыловар от сограждан, собиравшихся на площадях и в парках в количестве больше трех.
Меж тем прилежание и трудолюбие Мыловара приносило свои плоды. Мыло пользовалось спросом, производство росло и развивалось. Сад и огород давали превосходные урожаи. Жена радовала с утра до ночи своими добродетелями. Дети регулярно появлялись на свет - умные, трудолюбивые и добрые. Литературные старания Мыловара тоже не оставались без внимания читателей и даже были кое-где опубликованы.
Однажды поздно вечером к Мыловару заехал местный Начальник. "Так что ты нам свое производство отдай", - сказал Начальник Мыловару. Лояльный Мыловар, скрепя сердце, подчинился. Жена и дети испуганно выглядывали из-за печки. Мыловар виновато посмотрел на них и неуверенно повторил свои заклинания о порядке.
Потом Начальник приезжал еще несколько раз. Так Мыловар лишился огорода, сада и компьютера. Он начал тосковать и даже поймал себя на мысли, что порядок и власть - это не всегда одно и то же. Он отогнал эту мысль, но она, неотвязная и назойливая, как комар летней ночью, продолжала его тревожить. Впрочем, у него же были жена и дети - а что еще нужно человеку для счастья?
Но вот как-то ночью к Мыловару снова ввалился местный Начальник в сопровождении своих Заместителей. "Так что мы забираем твою жену и твоих детей", - сказал Начальник, а Заместители побили Мыловара. "Такой порядок", - сказали они.
Стенающих жену и детей Мыловара повлекли на улицу, и он поковылял следом, стирая кровь с разбитого лица. "Порядок, порядок, порядок," - умоляюще бормотал Мыловар.
Во дворе Начальник и Заместители впихивали жену и детей Мыловара в автомобиль. Внезапно жена прекратила сопротивляться, обернулась к Мыловару и сказала ему коротко:
-Будь же ты проклят! - и сама полезла в автомобиль.
Дети Мыловара также повернули к нему свои маленькие исцарапанные лица и коротко произнесли:
- Будь же ты проклят! - и полезли вслед за женой Мыловара. Начальник и Заместители тоже расселись по местам, хлопнули дверцы, взревел мотор, и автомобиль уехал.
Мыловар остался один. Он поднял глаза к черному беззвездному небу, пал на колени в жидкую грязь и завопил, колотя себя израненными руками по лицу и груди:
- Будь же я проклят! Будь же я трижды проклят!
Вокруг Мыловара сгущался мрак, и только вдали светились, подпрыгивая и удаляясь, красные огоньки автомобиля, который увозил в неизвестность жену и детей Мыловара. Он пал лицом в грязь и принялся колотить землю кулаками, что-то неразборчиво повторяя, - не то "проклят", не то "порядок"...
2014 г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію