Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.28
21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв
2026.02.28
20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс
2026.02.28
18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!
Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих
2026.02.28
11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
2026.02.28
10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
2026.02.28
09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
2026.02.28
06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
2026.02.27
21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
2026.02.27
21:17
І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
2026.02.27
19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
2026.02.27
15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
2026.02.26
22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Лояльный Мыловар
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лояльный Мыловар
Жил-был один Мыловар. Он варил мыло, естественно, а в свободное от мыловарения время занимался своими детьми, женой, огородом, садом, домом, а по ночам - еще и немного литературой.
Мыловар был человеком дельным, покладистым и к властям лояльным. Этого же он ожидал и от других людей. "Порядок, порядок должен быть", - любил повторять Мыловар, утомившись от тщательно и с любовью выполненных дел по мыловарному производству, детям, жене, огороду, саду, дому и литературе. Произнеся это заклинание, он устраивался перед экраном компьютера почитать новости. Новости как раз свидетельствовали об обратном: порядка не было нигде и ни в чем. Раздосадованный Мыловар принимался строчить в социальных сетях гневные отповеди противникам порядка, нелояльным к властям.
"Порядок - превыше всего", - твердил Мыловар тем неразумным согражданам, которые указывали ему на беспорядки и бесчинства, учиненные властями. "А порядок - это власть. Разойдитесь и не гневите Бога", - требовал лояльный Мыловар от сограждан, собиравшихся на площадях и в парках в количестве больше трех.
Меж тем прилежание и трудолюбие Мыловара приносило свои плоды. Мыло пользовалось спросом, производство росло и развивалось. Сад и огород давали превосходные урожаи. Жена радовала с утра до ночи своими добродетелями. Дети регулярно появлялись на свет - умные, трудолюбивые и добрые. Литературные старания Мыловара тоже не оставались без внимания читателей и даже были кое-где опубликованы.
Однажды поздно вечером к Мыловару заехал местный Начальник. "Так что ты нам свое производство отдай", - сказал Начальник Мыловару. Лояльный Мыловар, скрепя сердце, подчинился. Жена и дети испуганно выглядывали из-за печки. Мыловар виновато посмотрел на них и неуверенно повторил свои заклинания о порядке.
Потом Начальник приезжал еще несколько раз. Так Мыловар лишился огорода, сада и компьютера. Он начал тосковать и даже поймал себя на мысли, что порядок и власть - это не всегда одно и то же. Он отогнал эту мысль, но она, неотвязная и назойливая, как комар летней ночью, продолжала его тревожить. Впрочем, у него же были жена и дети - а что еще нужно человеку для счастья?
Но вот как-то ночью к Мыловару снова ввалился местный Начальник в сопровождении своих Заместителей. "Так что мы забираем твою жену и твоих детей", - сказал Начальник, а Заместители побили Мыловара. "Такой порядок", - сказали они.
Стенающих жену и детей Мыловара повлекли на улицу, и он поковылял следом, стирая кровь с разбитого лица. "Порядок, порядок, порядок," - умоляюще бормотал Мыловар.
Во дворе Начальник и Заместители впихивали жену и детей Мыловара в автомобиль. Внезапно жена прекратила сопротивляться, обернулась к Мыловару и сказала ему коротко:
-Будь же ты проклят! - и сама полезла в автомобиль.
Дети Мыловара также повернули к нему свои маленькие исцарапанные лица и коротко произнесли:
- Будь же ты проклят! - и полезли вслед за женой Мыловара. Начальник и Заместители тоже расселись по местам, хлопнули дверцы, взревел мотор, и автомобиль уехал.
Мыловар остался один. Он поднял глаза к черному беззвездному небу, пал на колени в жидкую грязь и завопил, колотя себя израненными руками по лицу и груди:
- Будь же я проклят! Будь же я трижды проклят!
Вокруг Мыловара сгущался мрак, и только вдали светились, подпрыгивая и удаляясь, красные огоньки автомобиля, который увозил в неизвестность жену и детей Мыловара. Он пал лицом в грязь и принялся колотить землю кулаками, что-то неразборчиво повторяя, - не то "проклят", не то "порядок"...
2014 г.
Мыловар был человеком дельным, покладистым и к властям лояльным. Этого же он ожидал и от других людей. "Порядок, порядок должен быть", - любил повторять Мыловар, утомившись от тщательно и с любовью выполненных дел по мыловарному производству, детям, жене, огороду, саду, дому и литературе. Произнеся это заклинание, он устраивался перед экраном компьютера почитать новости. Новости как раз свидетельствовали об обратном: порядка не было нигде и ни в чем. Раздосадованный Мыловар принимался строчить в социальных сетях гневные отповеди противникам порядка, нелояльным к властям.
"Порядок - превыше всего", - твердил Мыловар тем неразумным согражданам, которые указывали ему на беспорядки и бесчинства, учиненные властями. "А порядок - это власть. Разойдитесь и не гневите Бога", - требовал лояльный Мыловар от сограждан, собиравшихся на площадях и в парках в количестве больше трех.
Меж тем прилежание и трудолюбие Мыловара приносило свои плоды. Мыло пользовалось спросом, производство росло и развивалось. Сад и огород давали превосходные урожаи. Жена радовала с утра до ночи своими добродетелями. Дети регулярно появлялись на свет - умные, трудолюбивые и добрые. Литературные старания Мыловара тоже не оставались без внимания читателей и даже были кое-где опубликованы.
Однажды поздно вечером к Мыловару заехал местный Начальник. "Так что ты нам свое производство отдай", - сказал Начальник Мыловару. Лояльный Мыловар, скрепя сердце, подчинился. Жена и дети испуганно выглядывали из-за печки. Мыловар виновато посмотрел на них и неуверенно повторил свои заклинания о порядке.
Потом Начальник приезжал еще несколько раз. Так Мыловар лишился огорода, сада и компьютера. Он начал тосковать и даже поймал себя на мысли, что порядок и власть - это не всегда одно и то же. Он отогнал эту мысль, но она, неотвязная и назойливая, как комар летней ночью, продолжала его тревожить. Впрочем, у него же были жена и дети - а что еще нужно человеку для счастья?
Но вот как-то ночью к Мыловару снова ввалился местный Начальник в сопровождении своих Заместителей. "Так что мы забираем твою жену и твоих детей", - сказал Начальник, а Заместители побили Мыловара. "Такой порядок", - сказали они.
Стенающих жену и детей Мыловара повлекли на улицу, и он поковылял следом, стирая кровь с разбитого лица. "Порядок, порядок, порядок," - умоляюще бормотал Мыловар.
Во дворе Начальник и Заместители впихивали жену и детей Мыловара в автомобиль. Внезапно жена прекратила сопротивляться, обернулась к Мыловару и сказала ему коротко:
-Будь же ты проклят! - и сама полезла в автомобиль.
Дети Мыловара также повернули к нему свои маленькие исцарапанные лица и коротко произнесли:
- Будь же ты проклят! - и полезли вслед за женой Мыловара. Начальник и Заместители тоже расселись по местам, хлопнули дверцы, взревел мотор, и автомобиль уехал.
Мыловар остался один. Он поднял глаза к черному беззвездному небу, пал на колени в жидкую грязь и завопил, колотя себя израненными руками по лицу и груди:
- Будь же я проклят! Будь же я трижды проклят!
Вокруг Мыловара сгущался мрак, и только вдали светились, подпрыгивая и удаляясь, красные огоньки автомобиля, который увозил в неизвестность жену и детей Мыловара. Он пал лицом в грязь и принялся колотить землю кулаками, что-то неразборчиво повторяя, - не то "проклят", не то "порядок"...
2014 г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
