Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.13
12:20
Без кори про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,
2026.01.13
10:34
Я ніби зріднився
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.
2026.01.12
22:25
Із Леоніда Сергєєва
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
2026.01.12
20:10
І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
2026.01.12
15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
2026.01.12
14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
2026.01.12
10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
2026.01.12
10:11
Ярослав Чорногуз
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
2026.01.12
07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
2026.01.12
00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
2026.01.11
23:54
Коли зламалася востаннє — Вона втратила змогу кричати. Натягнула посмішку, мов струни гітари, Та почала вдавати.
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
2026.01.11
21:20
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Лояльный Мыловар
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лояльный Мыловар
Жил-был один Мыловар. Он варил мыло, естественно, а в свободное от мыловарения время занимался своими детьми, женой, огородом, садом, домом, а по ночам - еще и немного литературой.
Мыловар был человеком дельным, покладистым и к властям лояльным. Этого же он ожидал и от других людей. "Порядок, порядок должен быть", - любил повторять Мыловар, утомившись от тщательно и с любовью выполненных дел по мыловарному производству, детям, жене, огороду, саду, дому и литературе. Произнеся это заклинание, он устраивался перед экраном компьютера почитать новости. Новости как раз свидетельствовали об обратном: порядка не было нигде и ни в чем. Раздосадованный Мыловар принимался строчить в социальных сетях гневные отповеди противникам порядка, нелояльным к властям.
"Порядок - превыше всего", - твердил Мыловар тем неразумным согражданам, которые указывали ему на беспорядки и бесчинства, учиненные властями. "А порядок - это власть. Разойдитесь и не гневите Бога", - требовал лояльный Мыловар от сограждан, собиравшихся на площадях и в парках в количестве больше трех.
Меж тем прилежание и трудолюбие Мыловара приносило свои плоды. Мыло пользовалось спросом, производство росло и развивалось. Сад и огород давали превосходные урожаи. Жена радовала с утра до ночи своими добродетелями. Дети регулярно появлялись на свет - умные, трудолюбивые и добрые. Литературные старания Мыловара тоже не оставались без внимания читателей и даже были кое-где опубликованы.
Однажды поздно вечером к Мыловару заехал местный Начальник. "Так что ты нам свое производство отдай", - сказал Начальник Мыловару. Лояльный Мыловар, скрепя сердце, подчинился. Жена и дети испуганно выглядывали из-за печки. Мыловар виновато посмотрел на них и неуверенно повторил свои заклинания о порядке.
Потом Начальник приезжал еще несколько раз. Так Мыловар лишился огорода, сада и компьютера. Он начал тосковать и даже поймал себя на мысли, что порядок и власть - это не всегда одно и то же. Он отогнал эту мысль, но она, неотвязная и назойливая, как комар летней ночью, продолжала его тревожить. Впрочем, у него же были жена и дети - а что еще нужно человеку для счастья?
Но вот как-то ночью к Мыловару снова ввалился местный Начальник в сопровождении своих Заместителей. "Так что мы забираем твою жену и твоих детей", - сказал Начальник, а Заместители побили Мыловара. "Такой порядок", - сказали они.
Стенающих жену и детей Мыловара повлекли на улицу, и он поковылял следом, стирая кровь с разбитого лица. "Порядок, порядок, порядок," - умоляюще бормотал Мыловар.
Во дворе Начальник и Заместители впихивали жену и детей Мыловара в автомобиль. Внезапно жена прекратила сопротивляться, обернулась к Мыловару и сказала ему коротко:
-Будь же ты проклят! - и сама полезла в автомобиль.
Дети Мыловара также повернули к нему свои маленькие исцарапанные лица и коротко произнесли:
- Будь же ты проклят! - и полезли вслед за женой Мыловара. Начальник и Заместители тоже расселись по местам, хлопнули дверцы, взревел мотор, и автомобиль уехал.
Мыловар остался один. Он поднял глаза к черному беззвездному небу, пал на колени в жидкую грязь и завопил, колотя себя израненными руками по лицу и груди:
- Будь же я проклят! Будь же я трижды проклят!
Вокруг Мыловара сгущался мрак, и только вдали светились, подпрыгивая и удаляясь, красные огоньки автомобиля, который увозил в неизвестность жену и детей Мыловара. Он пал лицом в грязь и принялся колотить землю кулаками, что-то неразборчиво повторяя, - не то "проклят", не то "порядок"...
2014 г.
Мыловар был человеком дельным, покладистым и к властям лояльным. Этого же он ожидал и от других людей. "Порядок, порядок должен быть", - любил повторять Мыловар, утомившись от тщательно и с любовью выполненных дел по мыловарному производству, детям, жене, огороду, саду, дому и литературе. Произнеся это заклинание, он устраивался перед экраном компьютера почитать новости. Новости как раз свидетельствовали об обратном: порядка не было нигде и ни в чем. Раздосадованный Мыловар принимался строчить в социальных сетях гневные отповеди противникам порядка, нелояльным к властям.
"Порядок - превыше всего", - твердил Мыловар тем неразумным согражданам, которые указывали ему на беспорядки и бесчинства, учиненные властями. "А порядок - это власть. Разойдитесь и не гневите Бога", - требовал лояльный Мыловар от сограждан, собиравшихся на площадях и в парках в количестве больше трех.
Меж тем прилежание и трудолюбие Мыловара приносило свои плоды. Мыло пользовалось спросом, производство росло и развивалось. Сад и огород давали превосходные урожаи. Жена радовала с утра до ночи своими добродетелями. Дети регулярно появлялись на свет - умные, трудолюбивые и добрые. Литературные старания Мыловара тоже не оставались без внимания читателей и даже были кое-где опубликованы.
Однажды поздно вечером к Мыловару заехал местный Начальник. "Так что ты нам свое производство отдай", - сказал Начальник Мыловару. Лояльный Мыловар, скрепя сердце, подчинился. Жена и дети испуганно выглядывали из-за печки. Мыловар виновато посмотрел на них и неуверенно повторил свои заклинания о порядке.
Потом Начальник приезжал еще несколько раз. Так Мыловар лишился огорода, сада и компьютера. Он начал тосковать и даже поймал себя на мысли, что порядок и власть - это не всегда одно и то же. Он отогнал эту мысль, но она, неотвязная и назойливая, как комар летней ночью, продолжала его тревожить. Впрочем, у него же были жена и дети - а что еще нужно человеку для счастья?
Но вот как-то ночью к Мыловару снова ввалился местный Начальник в сопровождении своих Заместителей. "Так что мы забираем твою жену и твоих детей", - сказал Начальник, а Заместители побили Мыловара. "Такой порядок", - сказали они.
Стенающих жену и детей Мыловара повлекли на улицу, и он поковылял следом, стирая кровь с разбитого лица. "Порядок, порядок, порядок," - умоляюще бормотал Мыловар.
Во дворе Начальник и Заместители впихивали жену и детей Мыловара в автомобиль. Внезапно жена прекратила сопротивляться, обернулась к Мыловару и сказала ему коротко:
-Будь же ты проклят! - и сама полезла в автомобиль.
Дети Мыловара также повернули к нему свои маленькие исцарапанные лица и коротко произнесли:
- Будь же ты проклят! - и полезли вслед за женой Мыловара. Начальник и Заместители тоже расселись по местам, хлопнули дверцы, взревел мотор, и автомобиль уехал.
Мыловар остался один. Он поднял глаза к черному беззвездному небу, пал на колени в жидкую грязь и завопил, колотя себя израненными руками по лицу и груди:
- Будь же я проклят! Будь же я трижды проклят!
Вокруг Мыловара сгущался мрак, и только вдали светились, подпрыгивая и удаляясь, красные огоньки автомобиля, который увозил в неизвестность жену и детей Мыловара. Он пал лицом в грязь и принялся колотить землю кулаками, что-то неразборчиво повторяя, - не то "проклят", не то "порядок"...
2014 г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
