Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.14
22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
2026.04.14
13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
2026.04.14
13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень.
І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод
2026.04.14
12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
2026.04.14
11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
2026.04.14
11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.04.13
21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
2026.04.13
18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
2026.04.13
15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
2026.04.13
12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?
2026.04.13
10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.
2026.04.12
19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку.
Але існує й
2026.04.12
16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.
2026.04.12
16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог
2026.04.12
15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.
Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.
Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.
Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.
Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.
2026.04.12
14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Лояльный Мыловар
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лояльный Мыловар
Жил-был один Мыловар. Он варил мыло, естественно, а в свободное от мыловарения время занимался своими детьми, женой, огородом, садом, домом, а по ночам - еще и немного литературой.
Мыловар был человеком дельным, покладистым и к властям лояльным. Этого же он ожидал и от других людей. "Порядок, порядок должен быть", - любил повторять Мыловар, утомившись от тщательно и с любовью выполненных дел по мыловарному производству, детям, жене, огороду, саду, дому и литературе. Произнеся это заклинание, он устраивался перед экраном компьютера почитать новости. Новости как раз свидетельствовали об обратном: порядка не было нигде и ни в чем. Раздосадованный Мыловар принимался строчить в социальных сетях гневные отповеди противникам порядка, нелояльным к властям.
"Порядок - превыше всего", - твердил Мыловар тем неразумным согражданам, которые указывали ему на беспорядки и бесчинства, учиненные властями. "А порядок - это власть. Разойдитесь и не гневите Бога", - требовал лояльный Мыловар от сограждан, собиравшихся на площадях и в парках в количестве больше трех.
Меж тем прилежание и трудолюбие Мыловара приносило свои плоды. Мыло пользовалось спросом, производство росло и развивалось. Сад и огород давали превосходные урожаи. Жена радовала с утра до ночи своими добродетелями. Дети регулярно появлялись на свет - умные, трудолюбивые и добрые. Литературные старания Мыловара тоже не оставались без внимания читателей и даже были кое-где опубликованы.
Однажды поздно вечером к Мыловару заехал местный Начальник. "Так что ты нам свое производство отдай", - сказал Начальник Мыловару. Лояльный Мыловар, скрепя сердце, подчинился. Жена и дети испуганно выглядывали из-за печки. Мыловар виновато посмотрел на них и неуверенно повторил свои заклинания о порядке.
Потом Начальник приезжал еще несколько раз. Так Мыловар лишился огорода, сада и компьютера. Он начал тосковать и даже поймал себя на мысли, что порядок и власть - это не всегда одно и то же. Он отогнал эту мысль, но она, неотвязная и назойливая, как комар летней ночью, продолжала его тревожить. Впрочем, у него же были жена и дети - а что еще нужно человеку для счастья?
Но вот как-то ночью к Мыловару снова ввалился местный Начальник в сопровождении своих Заместителей. "Так что мы забираем твою жену и твоих детей", - сказал Начальник, а Заместители побили Мыловара. "Такой порядок", - сказали они.
Стенающих жену и детей Мыловара повлекли на улицу, и он поковылял следом, стирая кровь с разбитого лица. "Порядок, порядок, порядок," - умоляюще бормотал Мыловар.
Во дворе Начальник и Заместители впихивали жену и детей Мыловара в автомобиль. Внезапно жена прекратила сопротивляться, обернулась к Мыловару и сказала ему коротко:
-Будь же ты проклят! - и сама полезла в автомобиль.
Дети Мыловара также повернули к нему свои маленькие исцарапанные лица и коротко произнесли:
- Будь же ты проклят! - и полезли вслед за женой Мыловара. Начальник и Заместители тоже расселись по местам, хлопнули дверцы, взревел мотор, и автомобиль уехал.
Мыловар остался один. Он поднял глаза к черному беззвездному небу, пал на колени в жидкую грязь и завопил, колотя себя израненными руками по лицу и груди:
- Будь же я проклят! Будь же я трижды проклят!
Вокруг Мыловара сгущался мрак, и только вдали светились, подпрыгивая и удаляясь, красные огоньки автомобиля, который увозил в неизвестность жену и детей Мыловара. Он пал лицом в грязь и принялся колотить землю кулаками, что-то неразборчиво повторяя, - не то "проклят", не то "порядок"...
2014 г.
Мыловар был человеком дельным, покладистым и к властям лояльным. Этого же он ожидал и от других людей. "Порядок, порядок должен быть", - любил повторять Мыловар, утомившись от тщательно и с любовью выполненных дел по мыловарному производству, детям, жене, огороду, саду, дому и литературе. Произнеся это заклинание, он устраивался перед экраном компьютера почитать новости. Новости как раз свидетельствовали об обратном: порядка не было нигде и ни в чем. Раздосадованный Мыловар принимался строчить в социальных сетях гневные отповеди противникам порядка, нелояльным к властям.
"Порядок - превыше всего", - твердил Мыловар тем неразумным согражданам, которые указывали ему на беспорядки и бесчинства, учиненные властями. "А порядок - это власть. Разойдитесь и не гневите Бога", - требовал лояльный Мыловар от сограждан, собиравшихся на площадях и в парках в количестве больше трех.
Меж тем прилежание и трудолюбие Мыловара приносило свои плоды. Мыло пользовалось спросом, производство росло и развивалось. Сад и огород давали превосходные урожаи. Жена радовала с утра до ночи своими добродетелями. Дети регулярно появлялись на свет - умные, трудолюбивые и добрые. Литературные старания Мыловара тоже не оставались без внимания читателей и даже были кое-где опубликованы.
Однажды поздно вечером к Мыловару заехал местный Начальник. "Так что ты нам свое производство отдай", - сказал Начальник Мыловару. Лояльный Мыловар, скрепя сердце, подчинился. Жена и дети испуганно выглядывали из-за печки. Мыловар виновато посмотрел на них и неуверенно повторил свои заклинания о порядке.
Потом Начальник приезжал еще несколько раз. Так Мыловар лишился огорода, сада и компьютера. Он начал тосковать и даже поймал себя на мысли, что порядок и власть - это не всегда одно и то же. Он отогнал эту мысль, но она, неотвязная и назойливая, как комар летней ночью, продолжала его тревожить. Впрочем, у него же были жена и дети - а что еще нужно человеку для счастья?
Но вот как-то ночью к Мыловару снова ввалился местный Начальник в сопровождении своих Заместителей. "Так что мы забираем твою жену и твоих детей", - сказал Начальник, а Заместители побили Мыловара. "Такой порядок", - сказали они.
Стенающих жену и детей Мыловара повлекли на улицу, и он поковылял следом, стирая кровь с разбитого лица. "Порядок, порядок, порядок," - умоляюще бормотал Мыловар.
Во дворе Начальник и Заместители впихивали жену и детей Мыловара в автомобиль. Внезапно жена прекратила сопротивляться, обернулась к Мыловару и сказала ему коротко:
-Будь же ты проклят! - и сама полезла в автомобиль.
Дети Мыловара также повернули к нему свои маленькие исцарапанные лица и коротко произнесли:
- Будь же ты проклят! - и полезли вслед за женой Мыловара. Начальник и Заместители тоже расселись по местам, хлопнули дверцы, взревел мотор, и автомобиль уехал.
Мыловар остался один. Он поднял глаза к черному беззвездному небу, пал на колени в жидкую грязь и завопил, колотя себя израненными руками по лицу и груди:
- Будь же я проклят! Будь же я трижды проклят!
Вокруг Мыловара сгущался мрак, и только вдали светились, подпрыгивая и удаляясь, красные огоньки автомобиля, который увозил в неизвестность жену и детей Мыловара. Он пал лицом в грязь и принялся колотить землю кулаками, что-то неразборчиво повторяя, - не то "проклят", не то "порядок"...
2014 г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
