ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Вірші
Митці в моїй голові
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Митці в моїй голові
В моїй голові живе собі малий Мікеланджело,
Він ще не висловився щодо відсікання усього зайвого,
Та коли я дивлюся на тебе, він бачить янгола,
Чистого, безгрішного, безтурботного і незайманого,
Та коли малий Мікеланджело спить чи хворий чи піде
Бігати за янголом навздогін чи просто з ним теревеніти,
Сидячи на рипучих конструкціях в парку або деінде,
Куди потрапиш лиш їм відомими шляхами таємними,
Прокидається інший, родом з Венеції, дехто Канова,
Ми вдивляємось в тебе тоді ніби з виміру іншого -
Так, ніби ми з ним як з брили каміння мармурового
З твоєї натури плекаємо героїню світу міфічного,
Та як він захопиться новою довершеністю холоднуватою,
До тебе втрачає інтерес, як і до мене, і відтак тобою
Опікується інший - ніби археолог, бо він ходить з лопатою
І весь час торочить, що ось-ось знайде залишки Трої,
Він шукає її скрізь, куди дивиться, аж лізе на стінку,
Крається, адже сам розуміє - каміння нічого не варте,
Бо шукає Єлену, каже, це 100% найвродливіша жінка
І родом з богів (за іншою версією - з роду царського).
Каже, що готовий зі мною вступити у змову і визнати,
Що в тобі є достатньо з тією громадянкою тотожності,
Каже, достатньо блукав він краями й часами різними,
Аби відрізніти напівповну склянку від напівпорожньої,
І коли я вже переконаний і майже у змові з цим типом,
Відбувається непередбачена заздалегідь трансформація,
Власне, за майже всіма симптомами це має бути грипом,
Проте безсилою проти неї виявляється офіційна фармація,
Та й неофіційна лиш підсилює загадкову симптоматику,
Додає яскравості галюцинаціям та керованості маренню,
Цей галас приваблює знавців самолікування і аматорів,
І аж до світла затемнення і повного мізків затьмарення
Вони переконують мене, що найдовший шлях навпростець
До розуміння таких явищ, як оце ти чи ланцюгові дроби,
І в контексті різноманітних опанованих ними мистецтв
Усі їх шедеври, кажуть, не більш ніж невдалі спроби,
Навіть якщо брати їх у сукупності та в грошовому вимірі,
Їм, бува, прикро згадувати про добре відому різницю
Між метою й здобутком, це як між білими і темношкірими
Або наслідками падіння з ліжка чи стрибка з дзвіниці,
Та вони мені радять не перейматися, не покидати шукати,
Кажуть, здобуток не результат, а власне процес творчий,
Також, між іншим, вважають шкідливою звичку контролювати
Рівень тотожності між тим, що купували і що придбали очі,
Кажуть, правда геть не цікавить нікого, що усім цікава
Не правда, а відгук власним своїм світам і уявленням,
Тож вигадане море не гірше, а краще справжнього става,
Бо й так всім відомі його форма, локація і забарвлення,
А далі кажуть, що вони за мене щасливі без застережень,
Своїм називають тільки тому, що мене спіткало те ж лихо -
Невиліковна хвороба, недосяжна для нині відомих обстежень,
Кажуть, як помиратиму, це буде мені єдина згадка і втіха.
Аж тут знов прибіг малий Мікеланджело,
Усіх розігнав, сказав, що чує багато галасу зайвого,
Просив, аби не заважали і не лякали янгола -
Чистого, безгрішного, безтурботного і незайманого.
2014 р.
Він ще не висловився щодо відсікання усього зайвого,
Та коли я дивлюся на тебе, він бачить янгола,
Чистого, безгрішного, безтурботного і незайманого,
Та коли малий Мікеланджело спить чи хворий чи піде
Бігати за янголом навздогін чи просто з ним теревеніти,
Сидячи на рипучих конструкціях в парку або деінде,
Куди потрапиш лиш їм відомими шляхами таємними,
Прокидається інший, родом з Венеції, дехто Канова,
Ми вдивляємось в тебе тоді ніби з виміру іншого -
Так, ніби ми з ним як з брили каміння мармурового
З твоєї натури плекаємо героїню світу міфічного,
Та як він захопиться новою довершеністю холоднуватою,
До тебе втрачає інтерес, як і до мене, і відтак тобою
Опікується інший - ніби археолог, бо він ходить з лопатою
І весь час торочить, що ось-ось знайде залишки Трої,
Він шукає її скрізь, куди дивиться, аж лізе на стінку,
Крається, адже сам розуміє - каміння нічого не варте,
Бо шукає Єлену, каже, це 100% найвродливіша жінка
І родом з богів (за іншою версією - з роду царського).
Каже, що готовий зі мною вступити у змову і визнати,
Що в тобі є достатньо з тією громадянкою тотожності,
Каже, достатньо блукав він краями й часами різними,
Аби відрізніти напівповну склянку від напівпорожньої,
І коли я вже переконаний і майже у змові з цим типом,
Відбувається непередбачена заздалегідь трансформація,
Власне, за майже всіма симптомами це має бути грипом,
Проте безсилою проти неї виявляється офіційна фармація,
Та й неофіційна лиш підсилює загадкову симптоматику,
Додає яскравості галюцинаціям та керованості маренню,
Цей галас приваблює знавців самолікування і аматорів,
І аж до світла затемнення і повного мізків затьмарення
Вони переконують мене, що найдовший шлях навпростець
До розуміння таких явищ, як оце ти чи ланцюгові дроби,
І в контексті різноманітних опанованих ними мистецтв
Усі їх шедеври, кажуть, не більш ніж невдалі спроби,
Навіть якщо брати їх у сукупності та в грошовому вимірі,
Їм, бува, прикро згадувати про добре відому різницю
Між метою й здобутком, це як між білими і темношкірими
Або наслідками падіння з ліжка чи стрибка з дзвіниці,
Та вони мені радять не перейматися, не покидати шукати,
Кажуть, здобуток не результат, а власне процес творчий,
Також, між іншим, вважають шкідливою звичку контролювати
Рівень тотожності між тим, що купували і що придбали очі,
Кажуть, правда геть не цікавить нікого, що усім цікава
Не правда, а відгук власним своїм світам і уявленням,
Тож вигадане море не гірше, а краще справжнього става,
Бо й так всім відомі його форма, локація і забарвлення,
А далі кажуть, що вони за мене щасливі без застережень,
Своїм називають тільки тому, що мене спіткало те ж лихо -
Невиліковна хвороба, недосяжна для нині відомих обстежень,
Кажуть, як помиратиму, це буде мені єдина згадка і втіха.
Аж тут знов прибіг малий Мікеланджело,
Усіх розігнав, сказав, що чує багато галасу зайвого,
Просив, аби не заважали і не лякали янгола -
Чистого, безгрішного, безтурботного і незайманого.
2014 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію