ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.24
08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер
2024.11.24
07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…
Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…
Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко
2024.11.24
06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
2024.11.24
06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.
2024.11.23
20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
2024.11.23
17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.11.23
16:51
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
2024.11.23
16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
2024.11.23
15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Публіцистика
Краски Жизни
Как-то раз моя сестра сидела и плакала в своей комнате. С тоскою в сердце я смотрел за тем, как подошел к ней отец, чтобы узнать причину её слез. Они разговаривали несколько часов, но я запомнил одну особенную фразу, которую отец произнес в тот вечер. Прошло уже восемь лет, но я до сих пор каждое утро вспоминаю его слова, и они дают мне силы.
Нежно погладив ее по голове, отец сказал: "Доченька, ты встретишь большого человека, и тебе больше никогда не придется плакать..." Не раз я задавался вопросом, существует ли точный рецепт, как стать этим большим человеком, чтобы быть выше всякой мелочности.
С годами мы осознаем, что если бы только все мужчины сражались за право быть сильными духом, великодушными, за большое сердце... мир был бы совсем другим!
Я понял, что большой человек - это не тот, кто способен купить все, чего бы он ни захотел, чуть ли не любовь и уважение окружающих.
Отец учил мою сестру: "Избегай того, кто говорит только о самом себе, а о тебе не заботится, того, кто хвалится собственными достижениями. Не связывай свою судьбу с тем, кто порицает тебя, указывает тебе на твои недостатки или считает, что ты многое должна изменить.
Зачем тебе нужен муж, который, если ты не изменишься, бросит тебя ради блондинки? Или ради глаз другого цвета? Или ради более стройного тела? Зачем тебе нужен тот, кто не будет видеть твою истинную внутреннюю красоту?"
Сколько раз я позволял поверхностному взгляду не замечать тех, кто был по-настоящему предан мне и искренен со мной. Не без труда я осознал, что быть большим человеком - это не означает достигнуть высот в обществе, иметь много денег, машин, домов, всегда быть в окружении женщин или быть самым красивым. Истинный человек, большой человек - это тот, кто чист душой, кто не скрывает своих чувств, не прикрывается слабостями, не прячется в тени. Он готов раскрыть свое сердце, не убегая от реальности, он ценит в женщине моральные качества и внутреннее величие. Большой человек решительно идет вперед, не опускает глаза, не лжет и умеет плакать от боли.
Замужество моей сестры принесло ей счастье, ее муж, большой человек, не был ни знаменитостью, ни карьеристом, не был ни самым преуспевающим, ни самым состоятельным. Этот большой человек всего-навсего никогда не заставлял ее плакать. С ним она улыбалась всему, что они вместе достигли, воспоминаниям, каждой совместно прожитой радости и заполнившим их жизнь троим сыновьям. Этот большой человек так сильно любит мою сестру, что неустанно целует ей руки, даже чаще, чем губы. Он любит её за то, что она есть, за то, кем они становятся вместе.
Автор неизвестен
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Краски Жизни
"Теперь я знаю: Есть секрет!
Между Женщиною и Мужчиной,
Что в Жизни ближе двоих - никого нет.
Когда хочу я быть Счастливой....
Надо Счастье подарить - в ответ!"
Я впервые пишу о нас, мужчинах. Мужчинах, которые всегда считали себя сильным полом, несмотря на то что часто падали от слабости.
Как-то раз моя сестра сидела и плакала в своей комнате. С тоскою в сердце я смотрел за тем, как подошел к ней отец, чтобы узнать причину её слез. Они разговаривали несколько часов, но я запомнил одну особенную фразу, которую отец произнес в тот вечер. Прошло уже восемь лет, но я до сих пор каждое утро вспоминаю его слова, и они дают мне силы.
Нежно погладив ее по голове, отец сказал: "Доченька, ты встретишь большого человека, и тебе больше никогда не придется плакать..." Не раз я задавался вопросом, существует ли точный рецепт, как стать этим большим человеком, чтобы быть выше всякой мелочности.
С годами мы осознаем, что если бы только все мужчины сражались за право быть сильными духом, великодушными, за большое сердце... мир был бы совсем другим!
Я понял, что большой человек - это не тот, кто способен купить все, чего бы он ни захотел, чуть ли не любовь и уважение окружающих.
Отец учил мою сестру: "Избегай того, кто говорит только о самом себе, а о тебе не заботится, того, кто хвалится собственными достижениями. Не связывай свою судьбу с тем, кто порицает тебя, указывает тебе на твои недостатки или считает, что ты многое должна изменить.
Зачем тебе нужен муж, который, если ты не изменишься, бросит тебя ради блондинки? Или ради глаз другого цвета? Или ради более стройного тела? Зачем тебе нужен тот, кто не будет видеть твою истинную внутреннюю красоту?"
Сколько раз я позволял поверхностному взгляду не замечать тех, кто был по-настоящему предан мне и искренен со мной. Не без труда я осознал, что быть большим человеком - это не означает достигнуть высот в обществе, иметь много денег, машин, домов, всегда быть в окружении женщин или быть самым красивым. Истинный человек, большой человек - это тот, кто чист душой, кто не скрывает своих чувств, не прикрывается слабостями, не прячется в тени. Он готов раскрыть свое сердце, не убегая от реальности, он ценит в женщине моральные качества и внутреннее величие. Большой человек решительно идет вперед, не опускает глаза, не лжет и умеет плакать от боли.
Замужество моей сестры принесло ей счастье, ее муж, большой человек, не был ни знаменитостью, ни карьеристом, не был ни самым преуспевающим, ни самым состоятельным. Этот большой человек всего-навсего никогда не заставлял ее плакать. С ним она улыбалась всему, что они вместе достигли, воспоминаниям, каждой совместно прожитой радости и заполнившим их жизнь троим сыновьям. Этот большой человек так сильно любит мою сестру, что неустанно целует ей руки, даже чаще, чем губы. Он любит её за то, что она есть, за то, кем они становятся вместе.
Автор неизвестен
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію