Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Публіцистика
Краски Жизни
Как-то раз моя сестра сидела и плакала в своей комнате. С тоскою в сердце я смотрел за тем, как подошел к ней отец, чтобы узнать причину её слез. Они разговаривали несколько часов, но я запомнил одну особенную фразу, которую отец произнес в тот вечер. Прошло уже восемь лет, но я до сих пор каждое утро вспоминаю его слова, и они дают мне силы.
Нежно погладив ее по голове, отец сказал: "Доченька, ты встретишь большого человека, и тебе больше никогда не придется плакать..." Не раз я задавался вопросом, существует ли точный рецепт, как стать этим большим человеком, чтобы быть выше всякой мелочности.
С годами мы осознаем, что если бы только все мужчины сражались за право быть сильными духом, великодушными, за большое сердце... мир был бы совсем другим!
Я понял, что большой человек - это не тот, кто способен купить все, чего бы он ни захотел, чуть ли не любовь и уважение окружающих.
Отец учил мою сестру: "Избегай того, кто говорит только о самом себе, а о тебе не заботится, того, кто хвалится собственными достижениями. Не связывай свою судьбу с тем, кто порицает тебя, указывает тебе на твои недостатки или считает, что ты многое должна изменить.
Зачем тебе нужен муж, который, если ты не изменишься, бросит тебя ради блондинки? Или ради глаз другого цвета? Или ради более стройного тела? Зачем тебе нужен тот, кто не будет видеть твою истинную внутреннюю красоту?"
Сколько раз я позволял поверхностному взгляду не замечать тех, кто был по-настоящему предан мне и искренен со мной. Не без труда я осознал, что быть большим человеком - это не означает достигнуть высот в обществе, иметь много денег, машин, домов, всегда быть в окружении женщин или быть самым красивым. Истинный человек, большой человек - это тот, кто чист душой, кто не скрывает своих чувств, не прикрывается слабостями, не прячется в тени. Он готов раскрыть свое сердце, не убегая от реальности, он ценит в женщине моральные качества и внутреннее величие. Большой человек решительно идет вперед, не опускает глаза, не лжет и умеет плакать от боли.
Замужество моей сестры принесло ей счастье, ее муж, большой человек, не был ни знаменитостью, ни карьеристом, не был ни самым преуспевающим, ни самым состоятельным. Этот большой человек всего-навсего никогда не заставлял ее плакать. С ним она улыбалась всему, что они вместе достигли, воспоминаниям, каждой совместно прожитой радости и заполнившим их жизнь троим сыновьям. Этот большой человек так сильно любит мою сестру, что неустанно целует ей руки, даже чаще, чем губы. Он любит её за то, что она есть, за то, кем они становятся вместе.
Автор неизвестен
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Краски Жизни
"Теперь я знаю: Есть секрет!
Между Женщиною и Мужчиной,
Что в Жизни ближе двоих - никого нет.
Когда хочу я быть Счастливой....
Надо Счастье подарить - в ответ!"
Я впервые пишу о нас, мужчинах. Мужчинах, которые всегда считали себя сильным полом, несмотря на то что часто падали от слабости.
Как-то раз моя сестра сидела и плакала в своей комнате. С тоскою в сердце я смотрел за тем, как подошел к ней отец, чтобы узнать причину её слез. Они разговаривали несколько часов, но я запомнил одну особенную фразу, которую отец произнес в тот вечер. Прошло уже восемь лет, но я до сих пор каждое утро вспоминаю его слова, и они дают мне силы.
Нежно погладив ее по голове, отец сказал: "Доченька, ты встретишь большого человека, и тебе больше никогда не придется плакать..." Не раз я задавался вопросом, существует ли точный рецепт, как стать этим большим человеком, чтобы быть выше всякой мелочности.
С годами мы осознаем, что если бы только все мужчины сражались за право быть сильными духом, великодушными, за большое сердце... мир был бы совсем другим!
Я понял, что большой человек - это не тот, кто способен купить все, чего бы он ни захотел, чуть ли не любовь и уважение окружающих.
Отец учил мою сестру: "Избегай того, кто говорит только о самом себе, а о тебе не заботится, того, кто хвалится собственными достижениями. Не связывай свою судьбу с тем, кто порицает тебя, указывает тебе на твои недостатки или считает, что ты многое должна изменить.
Зачем тебе нужен муж, который, если ты не изменишься, бросит тебя ради блондинки? Или ради глаз другого цвета? Или ради более стройного тела? Зачем тебе нужен тот, кто не будет видеть твою истинную внутреннюю красоту?"
Сколько раз я позволял поверхностному взгляду не замечать тех, кто был по-настоящему предан мне и искренен со мной. Не без труда я осознал, что быть большим человеком - это не означает достигнуть высот в обществе, иметь много денег, машин, домов, всегда быть в окружении женщин или быть самым красивым. Истинный человек, большой человек - это тот, кто чист душой, кто не скрывает своих чувств, не прикрывается слабостями, не прячется в тени. Он готов раскрыть свое сердце, не убегая от реальности, он ценит в женщине моральные качества и внутреннее величие. Большой человек решительно идет вперед, не опускает глаза, не лжет и умеет плакать от боли.
Замужество моей сестры принесло ей счастье, ее муж, большой человек, не был ни знаменитостью, ни карьеристом, не был ни самым преуспевающим, ни самым состоятельным. Этот большой человек всего-навсего никогда не заставлял ее плакать. С ним она улыбалась всему, что они вместе достигли, воспоминаниям, каждой совместно прожитой радости и заполнившим их жизнь троим сыновьям. Этот большой человек так сильно любит мою сестру, что неустанно целует ей руки, даже чаще, чем губы. Он любит её за то, что она есть, за то, кем они становятся вместе.
Автор неизвестен
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
