Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
Клієнтам подобається або...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Клієнтам подобається або...
Оксані подобалась її робота, а працювала вона у дизайнерському бюро, яке розташовувалось у старій частині міста, яку вона також любила.
Щоранку, випивши кави, чимдуж бігла до свого маленького, але затишного кабінету, де у тиші зосереджувалась над черговим завданням від шефа.
Шеф... Це була одна велика неприємність, як ото “ложка дьогтю в бочці меду”. Який би проект Оксана не запропонувала на розгляд, все був чимсь невдоволений, завжди знаходив недоліки, дарма, що клієнтів усе влаштовувало і вони охоче платили гроші агенству за її роботу.
Ось і цього ранку вона спокійно і впевнено ступила до його кабінету презентувати черговий проект. Та, видно, шеф встав не з тієї ноги, бо без посмішки й дуже прискіпливо став вивчати Оксанину роботу. Зрештою, таки знайшов до чого вчепитись: на його думку, Оксана невдало підібрала кольорову гаму. Дарма дівчина переконувала, що це побажання клієнта — усе було марно! Шеф на підвищених тонах нагадав Оксані, хто керівник і що вона про це, мабуть, забула.
Дизайнерка, ледь стримуючи сльози, вискочила з кабінету, залишивши своє творіння у шефа на столі. Той, викуривши файку, ще раз взяв проект до рук. “Гм... Таки інші кольори тут не пасуватимуть... А має чуття та мала, має...” — подумав, візуючи документ.
Оксана, набурмосившись, сиділа у своєму кабінеті. В голові нав'язливо крутилась думка: “Що він від мене постійно хоче і чому прискіпується?” Та, власне, відповіді вона й не шукала, не мала бажання щось аналізувати. Отак просто сиділа, бовтаючи ногами під столом. Потім схопилась і побігла назад до кабінету шефа, щоб забрати свою роботу — для себе вона вирішила, що нічого переробляти не буде.
Шеф, не дивлячись на Оксану, мовчки кивнув, щоб забиралася геть. Дівчина вхопила свій проект і чимдуж вискочила за двері.
Минуло півроку. Клієнтка, для якої й розроблявся даний проект, пила каву у місцевій кав'ярні. Туди ж “на каву” прийшов по дорозі на роботу Оксанчин шеф. Клієнтка його упізнала, адже саме з ним укладала угоду. Мило усміхнувшись, сама запропонувала сісти до її столика. Шеф, звісно, не відмовився. Молода заможна панянка стала розхвалювати роботу його дизайнерського бюро. Мовляв, хто не прийде до неї додому, усі хвалять її помешкання: і функціонально, і гарно, а вона усім рекомендує звертатись саме у його агенцію.
Шеф слухав і вдоволено посміхався: аякже, він має підхід до своїх працівників, тому вони добре працюють — клієнти задоволені )
29. 07. 2014.
Щоранку, випивши кави, чимдуж бігла до свого маленького, але затишного кабінету, де у тиші зосереджувалась над черговим завданням від шефа.
Шеф... Це була одна велика неприємність, як ото “ложка дьогтю в бочці меду”. Який би проект Оксана не запропонувала на розгляд, все був чимсь невдоволений, завжди знаходив недоліки, дарма, що клієнтів усе влаштовувало і вони охоче платили гроші агенству за її роботу.
Ось і цього ранку вона спокійно і впевнено ступила до його кабінету презентувати черговий проект. Та, видно, шеф встав не з тієї ноги, бо без посмішки й дуже прискіпливо став вивчати Оксанину роботу. Зрештою, таки знайшов до чого вчепитись: на його думку, Оксана невдало підібрала кольорову гаму. Дарма дівчина переконувала, що це побажання клієнта — усе було марно! Шеф на підвищених тонах нагадав Оксані, хто керівник і що вона про це, мабуть, забула.
Дизайнерка, ледь стримуючи сльози, вискочила з кабінету, залишивши своє творіння у шефа на столі. Той, викуривши файку, ще раз взяв проект до рук. “Гм... Таки інші кольори тут не пасуватимуть... А має чуття та мала, має...” — подумав, візуючи документ.
Оксана, набурмосившись, сиділа у своєму кабінеті. В голові нав'язливо крутилась думка: “Що він від мене постійно хоче і чому прискіпується?” Та, власне, відповіді вона й не шукала, не мала бажання щось аналізувати. Отак просто сиділа, бовтаючи ногами під столом. Потім схопилась і побігла назад до кабінету шефа, щоб забрати свою роботу — для себе вона вирішила, що нічого переробляти не буде.
Шеф, не дивлячись на Оксану, мовчки кивнув, щоб забиралася геть. Дівчина вхопила свій проект і чимдуж вискочила за двері.
Минуло півроку. Клієнтка, для якої й розроблявся даний проект, пила каву у місцевій кав'ярні. Туди ж “на каву” прийшов по дорозі на роботу Оксанчин шеф. Клієнтка його упізнала, адже саме з ним укладала угоду. Мило усміхнувшись, сама запропонувала сісти до її столика. Шеф, звісно, не відмовився. Молода заможна панянка стала розхвалювати роботу його дизайнерського бюро. Мовляв, хто не прийде до неї додому, усі хвалять її помешкання: і функціонально, і гарно, а вона усім рекомендує звертатись саме у його агенцію.
Шеф слухав і вдоволено посміхався: аякже, він має підхід до своїх працівників, тому вони добре працюють — клієнти задоволені )
29. 07. 2014.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
""Життя іде і все без коректур" (Л.Костенко)"
• Перейти на сторінку •
"Історії з життя (9) Родинне..."
• Перейти на сторінку •
"Історії з життя (9) Родинне..."
Про публікацію
