"Про що звіщають сурми нас?" -- спитав хтось із солдат.
"Сигналять збір, сигналять збір," -- сказав сержант-мулат.
"Чого ж ти зблід, мов полотно?" -- спитав хтось із солдат.
"Жахає, що покажуть нам," -- сказав сержант-мулат.

Бо повисне Денні Дівер, вранці в зашморгу помре;
Похоронний марш вже грають, полк шикується в каре;
З пліч всі зірвані нашивки й інше теж смерть відбере,
Як повисне Денні Дівер вранці рано!

"Чого спирає в задніх дух?" -- спитав хтось із солдат.
"Мороз пройма, мороз пройма," -- сказав сержант-мулат.
"Чому ж один з передніх впав?" -- спитав хтось із солдат.
"Жара така, жара така," -- сказав сержант-мулат.

Денні Дівера повісять -- вздовж шеренг його ведуть
Й до труни уже підводять, що за дім йому їй буть;
Скоро в зашморгу повисне й стервом всі його назвуть;
Денні Дівера повісять вранці рано!

"Праворуч мене койку мав," -- хтось мовив із солдат.
"Не з нами спатиме в цю ніч," -- сказав сержант-мулат.
"Мене він пивом пригощав," -- хтось мовив із солдат.
"Тепер гірку вже п'є один," -- сказав сержант-мулат.

Денні Дівера повісять за все те, що він зробив;
Глянь на нього -- свого друга, коли спав той, він убив;
Земляків своїх збезчестив, полк свій доблесний зганьбив;
Й Денні Дівера повісять вранці рано!

"Що застить так нам світло дня?" -- спитав хтось із солдат.
"Вчепивсь так Денні за життя," -- сказав сержант-мулат.
"Що це за шепіт угорі?" -- спитав хтось із солдат.
"Відходить грішника душа," -- сказав сержант-мулат.

Бо вже мертвий Денні Дівер й путь продовжить зве сурма;
Полк, шикуючись в колону, знову куряву здійма.
Хо! Трясуться новобранці -- їм без пива втіх нема,
Як повиснув Денні Дівер вранці рано!