Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
2026.05.17
17:44
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
2026.05.17
11:17
Забери мене туди,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
2026.05.17
11:14
Ми, буває, від себе втікаєм,
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
2026.05.17
10:14
не мав ні статків ні хатів
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
2026.05.17
08:48
Як закриєш очі вночі зі скрипом,
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
2026.05.17
06:19
І. Г...
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
2026.05.16
13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
2026.05.16
11:28
було нам добре під зірками
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
2026.05.16
11:25
Спливала ніч жарка й загайна,
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.05.14
2026.05.13
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Редьярд Кіплінг Томмі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Редьярд Кіплінг Томмі
Щоб пива кухоль спорожнить, зайшов я у трактир.
"Не для солдат!" -- хазяїн в крик, уздрівши мій мундир.
Дівиць за стойкою смішок і кпини мені вслід,
Як вийшов мовчки, хоч в мені волали гнів і стид:
"О Томмі, ти такий-сякий, і Томмі -- бузувір!"
Та: "Містер Аткінс, вдячні вам!" -- коли заграють збір;
Коли заграють збір, братки, коли заграють збір:
Так, містер Аткінс, вдячні вам, -- коли заграють збір!
Тверезим, як лиш можу буть, рішив в театр сходить
Й там п'яний франт на місце сів, де б я хотів сидіть, --
А ти, солдате, йди наверх, тобі тут не парад;
Коли ж прийдеться в бій вступить -- поставлять в перший ряд!
Бо: "Томмі, ти такий-сякий, і Томмі -- стерво ти!"
Та: "Власний транспорт Аткінсу!" -- як за моря пливти;
Як за моря пливти, братки, як за моря пливти:
Так, власний транспорт Аткінсу -- як за моря пливти!
Смішним здається вам мундир солдата, що ваш сон
Оберіга -- ще б здешевить й так бідний раціон!
Що ж, набагато легше кпить, що напідпитку він,
Ніж в повній амуніції марширувать взамін.
Й знов: "Томмі, ти такий-сякий, і Томмі -- хуліган!"
Та: "Доблесні герої ви!" -- коли б'є барабан;
Коли б'є барабан, братки, коли б'є барабан;
Так, доблесні герої ви -- коли б'є барабан!
Ні, не герої доблесні -- але й не бидло ми:
Ми хлопці із казарм прості й буть хочем теж людьми;
А що тут всі не без гріха -- то де ж узять святих:
Не витворить казарма їх із хлопців холостих,
Бо: "Томмі, ти такий-сякий, і Томмі -- геть з очей!"
Та: "Томмі Аткінсе, вперед!" -- як гул чуть в тьмі ночей;
Як гул чуть в тьмі ночей, братки, як гул чуть в тьмі ночей:
Так, Томмі Аткінсе, вперед -- як гул чуть в тьмі ночей!
Пайки нам, школи обіцяють, зняття всіх перепон;
Що ж, мають рацію хоч в тім, щоб збільшить раціон.
Та не в харчах причина бід -- й не варт чесать язик,
Якщо вважати за ганьбу мундир цей кожен звик,
Бо: "Томмі, ти такий-сякий, й котись під три чорти!"
Та: "Захисник Вітчизни -- ти!" -- як в бій потрібно йти:
Так, Томмі, ти такий-сякий, й на все дурне мастак.
Але не дурень Томмі все ж: він бачить -- що і як!
"Не для солдат!" -- хазяїн в крик, уздрівши мій мундир.
Дівиць за стойкою смішок і кпини мені вслід,
Як вийшов мовчки, хоч в мені волали гнів і стид:
"О Томмі, ти такий-сякий, і Томмі -- бузувір!"
Та: "Містер Аткінс, вдячні вам!" -- коли заграють збір;
Коли заграють збір, братки, коли заграють збір:
Так, містер Аткінс, вдячні вам, -- коли заграють збір!
Тверезим, як лиш можу буть, рішив в театр сходить
Й там п'яний франт на місце сів, де б я хотів сидіть, --
А ти, солдате, йди наверх, тобі тут не парад;
Коли ж прийдеться в бій вступить -- поставлять в перший ряд!
Бо: "Томмі, ти такий-сякий, і Томмі -- стерво ти!"
Та: "Власний транспорт Аткінсу!" -- як за моря пливти;
Як за моря пливти, братки, як за моря пливти:
Так, власний транспорт Аткінсу -- як за моря пливти!
Смішним здається вам мундир солдата, що ваш сон
Оберіга -- ще б здешевить й так бідний раціон!
Що ж, набагато легше кпить, що напідпитку він,
Ніж в повній амуніції марширувать взамін.
Й знов: "Томмі, ти такий-сякий, і Томмі -- хуліган!"
Та: "Доблесні герої ви!" -- коли б'є барабан;
Коли б'є барабан, братки, коли б'є барабан;
Так, доблесні герої ви -- коли б'є барабан!
Ні, не герої доблесні -- але й не бидло ми:
Ми хлопці із казарм прості й буть хочем теж людьми;
А що тут всі не без гріха -- то де ж узять святих:
Не витворить казарма їх із хлопців холостих,
Бо: "Томмі, ти такий-сякий, і Томмі -- геть з очей!"
Та: "Томмі Аткінсе, вперед!" -- як гул чуть в тьмі ночей;
Як гул чуть в тьмі ночей, братки, як гул чуть в тьмі ночей:
Так, Томмі Аткінсе, вперед -- як гул чуть в тьмі ночей!
Пайки нам, школи обіцяють, зняття всіх перепон;
Що ж, мають рацію хоч в тім, щоб збільшить раціон.
Та не в харчах причина бід -- й не варт чесать язик,
Якщо вважати за ганьбу мундир цей кожен звик,
Бо: "Томмі, ти такий-сякий, й котись під три чорти!"
Та: "Захисник Вітчизни -- ти!" -- як в бій потрібно йти:
Так, Томмі, ти такий-сякий, й на все дурне мастак.
Але не дурень Томмі все ж: він бачить -- що і як!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
