Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Критика | Аналітика
Що відбувалося з людьми в далекі часи, та в цей час? Або _ Закон ДІЇ та Протидії
Або _ Закон ДІЇ та Протидії
Багато людей сплюндрували Енергію Матері в своїх тілах марнуючи Вогонь. Впадаючи в почуттєву свідомість і відвернувшись від своєї Божої спадщини дітей Всевишнього, люди позбавляються Божественної влади в матеріальному світі. Відступивши від Бога, свідомість людей пірнає все глибше в щільність пожадливості матеріалізму стаючи низьким.
Природа в суті своїй є вічно чистою. Якби людство не накладало свій власний розлад і бруд на саму атмосферу, в якій вони проживають, то отруйних бур'янів хтивого невігластва просто не могло б існувати. На Землі настав би час, коли все в Природі впливало б на розум і тіла людей гармонійно.
Турбота Великого, Найвищої Присутності _ Любові, проявляється у всьому.
Володарі Світла навчають, освічують, благословляють і дарують успіх народам Землі довгими роками літ. Треба слідувати їх вченням, і все буде процвітати в благословенні до просторів рідної землі. Але, якщо не зберегти Любові до Єдиного Вищого Божого Я, в першу чергу, в своїх серцях, та не визнавати Творця безкінечного Життя назавжди Правителем життя всього людства, відтак настане занепад розвитку _ деградація.
Занепад зниклих цивілізацій проявлявся внаслідок духу суперництва та існуючої серед людей конкуренції _ суперництво один з одним за визнання, схвалення і здійснення своїх мрій в життя. Теж саме є присутнім і цього часу на планеті.
У самій Природі є самоочищення, самозахисна безсмертна Енергія, яка терпить злий, руйнівний геній людини якийсь час... Лиха, що у вигляді катаклізмів - це спосіб самозахисту Природи, який повертає те, що було на неї накладено хтивостью людства.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Що відбувалося з людьми в далекі часи, та в цей час? Або _ Закон ДІЇ та Протидії
" Свiт ловив мене, та не спiймав."
Г.С. Сковорода
Що відбувалося з людьми в далекі часи, та в цей час?Або _ Закон ДІЇ та Протидії
Багато людей сплюндрували Енергію Матері в своїх тілах марнуючи Вогонь. Впадаючи в почуттєву свідомість і відвернувшись від своєї Божої спадщини дітей Всевишнього, люди позбавляються Божественної влади в матеріальному світі. Відступивши від Бога, свідомість людей пірнає все глибше в щільність пожадливості матеріалізму стаючи низьким.
Природа в суті своїй є вічно чистою. Якби людство не накладало свій власний розлад і бруд на саму атмосферу, в якій вони проживають, то отруйних бур'янів хтивого невігластва просто не могло б існувати. На Землі настав би час, коли все в Природі впливало б на розум і тіла людей гармонійно.
Турбота Великого, Найвищої Присутності _ Любові, проявляється у всьому.
Володарі Світла навчають, освічують, благословляють і дарують успіх народам Землі довгими роками літ. Треба слідувати їх вченням, і все буде процвітати в благословенні до просторів рідної землі. Але, якщо не зберегти Любові до Єдиного Вищого Божого Я, в першу чергу, в своїх серцях, та не визнавати Творця безкінечного Життя назавжди Правителем життя всього людства, відтак настане занепад розвитку _ деградація.
Занепад зниклих цивілізацій проявлявся внаслідок духу суперництва та існуючої серед людей конкуренції _ суперництво один з одним за визнання, схвалення і здійснення своїх мрій в життя. Теж саме є присутнім і цього часу на планеті.
У самій Природі є самоочищення, самозахисна безсмертна Енергія, яка терпить злий, руйнівний геній людини якийсь час... Лиха, що у вигляді катаклізмів - це спосіб самозахисту Природи, який повертає те, що було на неї накладено хтивостью людства.
Заповідь є _ без шкоди Живи.
Заповідь ця _ від Отця.
Істіна залишається Істиною,
Незалежно від того, у що вірять люди.
Коли пливеш океаном співтворчості Отця,
Треба завжди бути в бадьорому стані свідомості.
Навіть зі сльозами, поки дійдеш до призначеного...
Вір у Бога і тверди _ КРАСА!
http://youtu.be/-IkKJ3vObxg
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
