Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.09
15:43
Я знову прокидаюсь на світанні,
До мене завітало крізь дощі
Таке кохання, що і не кохання,
Така собі тортура для душі.
"Усе на світі має власну вартість".
Я добре вивчив цей закон життя.
Чи треба божевіллю піддаватись?
До мене завітало крізь дощі
Таке кохання, що і не кохання,
Така собі тортура для душі.
"Усе на світі має власну вартість".
Я добре вивчив цей закон життя.
Чи треба божевіллю піддаватись?
2025.11.09
12:20
Дорога то спускалася униз,
То знову піднімалася угору.
Воли плелися по шляху не споро,
Тягли набитий всяким крамом віз.
На возі двоє: уже сивий дід
Сидить собі попереду, дрімає.
Він, начебто волами управляє,
Хоч ті самі чвалають куди слід.
То знову піднімалася угору.
Воли плелися по шляху не споро,
Тягли набитий всяким крамом віз.
На возі двоє: уже сивий дід
Сидить собі попереду, дрімає.
Він, начебто волами управляє,
Хоч ті самі чвалають куди слід.
2025.11.09
11:59
Догорає сонячна юга
У горнилі втраченого миру.
У вітрилах долі - пилюга,
А над головою небо сіре.
Без війни піввіку я прожив,
А тепер спокутую провину:
Московити кидають ножі
У горнилі втраченого миру.
У вітрилах долі - пилюга,
А над головою небо сіре.
Без війни піввіку я прожив,
А тепер спокутую провину:
Московити кидають ножі
2025.11.09
02:41
З неземної красоти
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в тлумак
Й підписав: тут хворий.
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в тлумак
Й підписав: тут хворий.
2025.11.08
23:25
А евенки і чукчі Аляски
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.
***
А зі США надійдуть томагавки
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.
***
А зі США надійдуть томагавки
2025.11.08
22:39
А величний, хоча й не високий,
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.
***
А занозою електорату
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.
***
А занозою електорату
2025.11.08
22:01
Луг укрився туманом,
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає
2025.11.08
21:08
Довгі роки Олеся жила, відчуваючи, що її життя є своєрідною постійною репетицією. Протягом більше десяти років кожен день починався з ритуалу перевірки: чи замкнені двері, чи вимкнена плита, чи рівно лежать речі. Це займало години. Вона розуміла, що справ
2025.11.08
16:18
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
2025.11.08
15:39
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
2025.11.08
11:46
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
2025.11.07
21:47
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
2025.11.07
16:48
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
2025.11.07
16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
2025.11.07
13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
2025.11.06
21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Гільотина (поема)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гільотина (поема)
ГІЛЬЙОТИНА ( ПОЕМА 16+ )
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Революції лине набат!
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Гільйотина- найкраще із свят!
Зістриже сволоту до ноги,
Збриє зрадників та ворогів!
... ... ... ... ...
У Парижі свято зі свят-
Це не просто дзвони дзвенять!
Люду вир. То усі гомонять-
Заговірників треба скарать!
Тягне кат із візка ворогів-
Гільотина їм шию намуляє!
Серед них мадам Дюбаррі-
Короля коханка минулого.
Так було. Тебе вибрав Король
Як кохану у свою оселю...
Як коханки подбалась роль-
Іскрометна, дивна, весела!..
Своє тіло, тріпотне й струнке,
З насолодою подарувала
Королю, як і серце м"яке.
Ти його ї справді кохала.
Ті ніколи зла не була,
Ні на кого злості не мала...
Просто Ера інша прийшла-
І тебе віддали Трибуналу.
Трибунал розібрався, як міг-
На народ не міг не вважати-
На поталу криваву товпі
Дюбаррі ешафоту віддати...
Про брехливий не думала мул,
Як король твоє зніжував тіло...
Наближатись до сонця впритул
Небезпеки ти не розуміла...
Час настав. Тебе тягне Сансон
За волосся до ешафоту...
Це якийсь невблаганний сон...
Ти благаєш- Не хочу! Не хочу!
Ти ще гарна. У тілі шал,
Груди дихають важко, виразно...
Так це любить кривава юрба-
Наче весь тебе хоче... насилувать.
-Ще хвилиночку, Пане Кат!
-Ще хвилиночку! Дайте сонечком
Милуватись, в дитинстві як!
Милуватись церковними дзвонами!
Ще повітря ковток вдихнуть!
Ще відчути руками скутими
Невблаганності важкість пут...
Ще відчути... відчути... відчути...
Невблаганний плин часу- мить,
І Сансон твоє тіло зв"язане,
Що немов від бажання тремтить,
До дошки гільйотини прив"язує.
Ти на дошці лежиш нараз
Під сокири кривавою пащею.
І сокири кривавий паз
Як тоді... олією змащений...
Полетів ніж сокири униз...
Ти напружилась, закричала...
І душа відлетіла у вись,
Як коли з Королем "кінчала"...
Натовп, наче в екстазі, волав-
Ca ira!- тому катові кволому,
За волосся як він підійняв
Миловидну жіночу голову...
Твоє тіло, що ти була
Горда ним, бо була найкращою,
Не церковна земля прийняла-
Темна яма з вапном негашеним...
... ... ... ... ... ....
Наче Ера нова надійшла
Та не раз ще скажемо нині ми-
О Свободо! Скільки ж-то зла
В світі вершиться від твого імені !..
Примітки.
Дюбаррі Марі Жанна- коханка Короля Франції Людовіка П"ятнадцятого,
гільотинована в епоху Революції
Ca ira- приспів революційної пісні "піде", "наладиться"
Сансон- кат міста Парижа в епоху Великої Французької Революції
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477259
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
автор: Сокольник
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Революції лине набат!
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Гільйотина- найкраще із свят!
Зістриже сволоту до ноги,
Збриє зрадників та ворогів!
... ... ... ... ...
У Парижі свято зі свят-
Це не просто дзвони дзвенять!
Люду вир. То усі гомонять-
Заговірників треба скарать!
Тягне кат із візка ворогів-
Гільотина їм шию намуляє!
Серед них мадам Дюбаррі-
Короля коханка минулого.
Так було. Тебе вибрав Король
Як кохану у свою оселю...
Як коханки подбалась роль-
Іскрометна, дивна, весела!..
Своє тіло, тріпотне й струнке,
З насолодою подарувала
Королю, як і серце м"яке.
Ти його ї справді кохала.
Ті ніколи зла не була,
Ні на кого злості не мала...
Просто Ера інша прийшла-
І тебе віддали Трибуналу.
Трибунал розібрався, як міг-
На народ не міг не вважати-
На поталу криваву товпі
Дюбаррі ешафоту віддати...
Про брехливий не думала мул,
Як король твоє зніжував тіло...
Наближатись до сонця впритул
Небезпеки ти не розуміла...
Час настав. Тебе тягне Сансон
За волосся до ешафоту...
Це якийсь невблаганний сон...
Ти благаєш- Не хочу! Не хочу!
Ти ще гарна. У тілі шал,
Груди дихають важко, виразно...
Так це любить кривава юрба-
Наче весь тебе хоче... насилувать.
-Ще хвилиночку, Пане Кат!
-Ще хвилиночку! Дайте сонечком
Милуватись, в дитинстві як!
Милуватись церковними дзвонами!
Ще повітря ковток вдихнуть!
Ще відчути руками скутими
Невблаганності важкість пут...
Ще відчути... відчути... відчути...
Невблаганний плин часу- мить,
І Сансон твоє тіло зв"язане,
Що немов від бажання тремтить,
До дошки гільйотини прив"язує.
Ти на дошці лежиш нараз
Під сокири кривавою пащею.
І сокири кривавий паз
Як тоді... олією змащений...
Полетів ніж сокири униз...
Ти напружилась, закричала...
І душа відлетіла у вись,
Як коли з Королем "кінчала"...
Натовп, наче в екстазі, волав-
Ca ira!- тому катові кволому,
За волосся як він підійняв
Миловидну жіночу голову...
Твоє тіло, що ти була
Горда ним, бо була найкращою,
Не церковна земля прийняла-
Темна яма з вапном негашеним...
... ... ... ... ... ....
Наче Ера нова надійшла
Та не раз ще скажемо нині ми-
О Свободо! Скільки ж-то зла
В світі вершиться від твого імені !..
Примітки.
Дюбаррі Марі Жанна- коханка Короля Франції Людовіка П"ятнадцятого,
гільотинована в епоху Революції
Ca ira- приспів революційної пісні "піде", "наладиться"
Сансон- кат міста Парижа в епоху Великої Французької Революції
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477259
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
автор: Сокольник
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
